Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №761/9055/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Суд: Шевченківський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення вимог фінансового контролю

Дата: 15 квітня 2026 р.

Справа: №761/9055/26

Суддя: Литвин О. А.

Справа № 761/9055/26

Провадження № 3/761/2603/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Литвин О.А. при секретарі - Дудки М.С., за участю прокурора Стояновського Є.О., особи, відносно якої складений адміністративний протокол ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушену старшим оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Голованьом В.М. за протоколом № 350 від 05.03.2026 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Енергодар, громадянки України, працюючої на посаді старшого офіцера експертної групи інформаційних проєктів Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій Міністерства оборони України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 обіймаючи посаду старшого офіцера експертної групи інформаційних проєктів Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій Міністерства оборони України, маючи військове звання «полковник», будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та являючись суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до пункту «г» пункту 1 частини 1 ст. 3 даного Закону, у порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 02.04.2024 о 09 год. 19 хв. несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програних засобів Єдиного державо реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала. Повідомила, що у період подання щорічної декларації за 2023 рік у зв`язку з переміщенням по службі з одного приміщення в інше та поганою роботою сайту НАЗК, щорічну декларацію за 2023 рік подала з запізненням на 2 дні. Жодного умислу на несвоєчасне подання декларації не мала.

Прокурор у судовому засіданні просив суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши ОСОБА_1 та прокурора, вивчивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, дійшов наступних висновків.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Згідно з вимогами ст. 251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речейі документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч.3 ст. 38 КпАП України).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Вина ОСОБА_1 у порушенні Закону України "Про запобігання корупції" підтверджується зібраними доказами у справі у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу директора Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій МО України від 12.03.2021 № 25 «По стройовій частині» полковника ОСОБА_1 , прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Збройних Силах України на посаду старшого офіцера експертної групи формування політики стратегічних комунікацій .Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій МО України з 12.03.2021.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу директора Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій МО України від 12.03.2021 № 25 «По стройовій частині» полковника ОСОБА_1 , старшого офіцера експертної групи формування політики стратегічних комунікацій .Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій МО України (по особовому складу) від 06.05.2024 № 683 на посаду старшого офіцера відділу супроводження та дотримання міжнародних договорів та конвенцій Головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки (м. Київ) 15.05.2024 виключити зі списків особового складу Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій МО України.

Відповідоно до пункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», на яких поширюється дія цього Закону є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Згідно статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до вимог статтей 3, 11, 12, 16 згаданого Статуту та статтей 2, 3, 6 наведеного Закону, ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової служби - державним службовцем, який уповноважений на виконання функцій держави. При цьому, вона зобов`язана свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, знати й зразково виконувати свої службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених їй за посадою, сумлінно вивчати військову справу, виконувати накази командирів, бути готовою до виконання завдань пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до частини 7 статті 45 ЗУ «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеному частиною 4 статті 24 ЗУ «Про Національну поліцію» (крім суб`єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених у пунктах 1-5 цієї частини), зобов`язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин - припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби.

Отже, полковник ОСОБА_1 є військовою посадовою особою ЗСУ та суб`єктом, на якого поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції», у тому числі обмеження та зобов`язання, передбачені цим законом.

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агенством.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 N? 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за N? 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.

Відповідно до розділу II вказаного порядку суб?єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб?єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб?єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Пунктом 1 частини 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 N? 252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за N? 1965/41021, суб?єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Абзацом 4 частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.

Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону). Строк подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік становить не пізніше 31 березня 2024 року включно.

Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала Декларацію (ідентифікатор документа - 3d5f3062-99fa-4402-96d5-d42568e26471), лише 02.04.2024 о 09 годині 19 хвилин, а отже несвоєчасно.

За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до послідовності дій користувача Реєстру, які вчиняла ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 03.04.2024, остання вперше вчинила дії щодо створення Декларації, натиснувши кнопку «Нова декларація на основі цієї» лише 02.04.2024 о 09 годин 10 хвилин. Дата першої реєстрації у Реєстрі - 15.03.2017.

Будь-яких об`єктивних даних, щодо неможливості подання декларації в установлений законом строк, ОСОБА_1 не надала.

Доказів поважності причин неподання такої декларації ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, судом не встановлено.

Пояснення ОСОБА_1 з приводу переміщенням по службі з одного приміщення в інше та поганою роботою сайту НАЗК не можуть слугувати поважною причиною несвоєчасного подання декларації.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Враховуючи дані про особу, яка притягуються до адміністративної відповідальності, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Також слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 172-6 КУпАП,275-280,283-287 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua