Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №568/671/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/671/26

Провадження № 1-кп/568/71/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026181040000097 від 09.03.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, яка народилася в с.Курсики, Дубенського району Рівненської області, проживає за адресою АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, розлучену, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше не судиму,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,

за участі сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 361 Кримінального кодексу України, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 17.11.2025, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , під приводом надання допомоги у відкритті банківської картки для отримання соціальної виплати («зимової підтримки»), за допомогою власного мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 9 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , із встановленою сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_4 з доступом до мережі Інтернет, через інстальований на ньому мобільний додаток «Приват24», отримала доступ до банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , відкритого на ім`я ОСОБА_5 , після чого 26.12.2026, близько 15 год. 50 хв., реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання негативних наслідків, використовуючи власний мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 9 Pro», без відома та дозволу потерпілої ОСОБА_5 , тобто несанкціоновано, з використанням логіну та паролю, який ОСОБА_3 знала раніше, увійшла до автоматизованої системи віддаленого доступу інтернет-банкінгу «Приват24» клієнта ОСОБА_5 , яка згідно Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" є інформаційною системою, та перейшовши до особистого кабінету вказаного клієнта отримавши доступ до дистанційного керування його банківськими рахунками, умисно, в період з 26.12.2025 по 05.03.2026, в порушення вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», здійснювала несанкціоноване втручання в його роботу, як інформаційної (автоматизованої) системи, що виразилось у подачі тринадцяти електронних доручень на переказ грошових коштів в сумі 21 470,00 грн

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 361 КК України, тобто, несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи.

Формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з наступними змінами та продовженнями, умисно, таємно, без дозволу та відома ОСОБА_5 , використовуючи отриманий доступ до її облікового запису в системі інтернет-банкінгу «Приват24», за допомогою якої здійснюється дистанційне керування банківським рахунком потерпілої № НОМЕР_5 , від імені останньої перерахувала грошові кошти на власну банківську картку, емітовану в АТ «Ощадбанк», № НОМЕР_6 , а саме: 26.12.2025 об 15:52:47 год. в сумі 1 900,00 грн., 27.12.2025 об 16:45:11 год. в сумі 3 000,00 грн., 28.12.2025 об 12:34:21 год. в сумі 600,00 грн., 29.12.2025 об 14:40:53 год. в сумі 1 000,00 грн., 30.12.2025 об 12:49:28 год. в сумі 2 200,00 грн., 05.01.2026 об 12:11:54 год. в сумі 1 100,00 грн., 06.01.2026 об 11:20:06 год. в сумі 2 000,00 грн., 06.01.2026 об 18:56:23 год. в сумі 1 000,00 грн., 07.01.2026 об 11:47:51 год. в сумі 2 010,00 грн., 10.01.2026 об 13:23:33 год. в сумі 1 980,00 грн., 12.01.2026 об 11:39:35 год. в сумі 1 500,00 грн., 04.03.2026 об 17:50:28 год. в сумі 190,00 грн., 05.03.2026 об 15:41:09 год. в сумі 3 000,00 грн., тим самим заволоділа вказаними коштами, після чого розпорядилася ними на власний розсуд, внаслідок чого спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 21 470,00 грн.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні просив здійснювати розгляд кримінального провадження в порядку визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, з підстав визнання обвинуваченим своє вини, пояснив, що вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинила за викладених в обвинувальному акті обставин кримінальний проступок передбачений ч. 1 ст. 361 КК України та кримінальне правопорушення передбачене 4 ст. 185 КК України. В судових дебатах прокурор вказав, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень інкримінованих досудовим слідством доведені у повному обсязі та вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 361 та ч. 4 ст. 185 КК України. З урахуванням особи обвинуваченого, яка є раніше не судимою, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, просив призначити покарання за ч. 1 ст. 361 КК України – обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Разом з тим, просив суд застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. Висловив свою позицію щодо речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину за обставин викладених в обвинувальному акті визнала в повному обсязі (підтвердив дату, час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень). Надала покази про те, що потерпіла будучи її свекрухою, звернулася до неї з проханням оформити "зимову підтримку" та встановити на свій телефон додаток "Приват24". Знабючи пароль до додатку переказувала грошові кошти на свою картку, якою в подальшому розраховувалася в магазині. Вказала, що з потерпілою примирилася, чому не попросила в мнеї гроші, не змогла пояснити.

В судових дебатах обвинувачений вказала, що згідна з позицією прокурора, пренезій немає.

В останньому слові повідомила, що розкається у вчиненому, вказала, що такі дії більше не повторить.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Досліджені в судовому засіданні докази, оцінка та мотиви суду

Так як обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальному правопорушенні та проступку, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 1 ст. 361 та 4 ст. 185 КК України відповідно, за обставин, які викладені у обвинувальному акті від 23.04.2026, враховуючи, що прокурор, також, не оспорював встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення та проступок і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України та процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які в судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи.

Таким чином, судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого, процесуальних доказів та документів, що стосуються речових доказів.

Враховуючи покази обвинуваченого, зіставивши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії ОСОБА_3 утворюють склад інкримінованих йому: кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєному доведена в повному обсязі, а її дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи) та ч. 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану).

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У обвинувальному акті зазначено, що обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, визнання вини (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України), а обставини, які обтяжують покарання не встановлені.

Суд з таким твердженням погоджується.

Призначення покарання

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, один з яких відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків (ч. 1 ст. 361 КК України), інший є тяжким злочином (ч. 4 ст. 185 КК України).

Також, суд враховує особу обвинуваченого, яка за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є раніше не судимою, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про доцільність призначення такого покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі строком, передбаченого санкціями ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 361 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень..

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Разом із тим, суд погоджуючись із позицією прокурора, який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, дійшов переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без його ізоляції від суспільства із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, з визначенням іспитового строку в 1 (один) рік.

В даному випадку, за переконанням суду, зазначене покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.

Суд враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.05.2020 (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винної та запобігання вчиненню нею нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_3 саме такого виду покарання.

Слід зауважити, що у разі порушення іспитового строку та продовження злочинної діяльності в подальшому ОСОБА_3 понесе відповідне покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Запобіжні заходи

В межах кримінального провадження, що розглядається, до обвинуваченого ОСОБА_3 23.04.2026 ухвалою слідчого судді Радивилівського районного суду Рівненської області № 568/649/26 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 23.05.2026 (к.п. а.с.139-140).

Враховуючи положення статей 176, 177 КПК України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , у вигляді особистого зобов`язання, зобов`язавши останню прибувати за кожною вимогою суду.

Заходи забезпечення кримінального провадження та речові докази

Застосований на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11.03.2026 № 559/882/26, захід забезпечення, арешт майна(к.п.а.с.59), після набрання вироком законної сили необхідно скасувати.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , із встановленою сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_4 ; банківську картку, емітовану в АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_7 (к.п.а.с.59), які відповідно до постанови слідчого зберігаються у спецпакеті № CR1163527 та передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області (к.п.а.с.141-142) - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_3 .

Процесуальні витрати у кримінальному

Частина 1 ст. 126 КПК України покладає на суд обов`язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.

Виходячи із п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів, які в силу приписів ч. 1 та 2 ст. 122 цього ж Кодексу несе сторона кримінального провадження, що залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Частина 2 ст. 124 КПК України зобов`язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження у кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експерта під час проведення судових експертиз.

Щодо завданої кримінальним правопорушенням шкоди

Відповідно до обвинувального акта потерпілому ОСОБА_5 відшкодована завдана кримінальним правопорушенням шкода. Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Керуючись ст. ст.314, 368, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361 та ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:

за ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5(п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1 і п. 2 ч. 1ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

До набрання вироком законної сили продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_3 , зобов`язавши останню прибувати за кожною вимогою суду.

Застосований на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11.03.2026 № 559/882/26, захід забезпечення, арешт майна, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , із встановленою сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_4 ; банківську картку, емітовану в АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_7 , які відповідно до постанови слідчого від 23.04.2026 зберігаються у спецпакеті № CR1163527 та передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_3 .

Матеріали кримінального провадження № 12026181040000097 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 568/671/26, провадження №1-кп/568/71/26.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6