Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №568/680/25 — Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа №568/680/25

Провадження №2/568/30/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кондратюка В.В.

секретаря судового засідання Ковальчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

за участі сторін провадження:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Бернацького П.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Шевчука В.М. ( в режимі ВКЗ),

У С Т А Н О В И В :

Виклад доводів заявника

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Радивилівського районного суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_2 , в якій просить: стягнути з відповідача кошти в сумі 5 000 дол. США або 207 823 гривень 50 копійок за офіційним курсом НБУ станом на 30.04.2025 із розрахунку, що курс встановлений на рівні 41,5641 грн за 1 долар США.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він в період з 07.09.2022 по 29.11.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. Загалом, на військовій службі з 2017 року (АТО), має державні нагороди. На даний час звільнений з ЗСУ, має статус учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), на добровільних засадах здійснює волонтерську допомогу захисникам з 115 ОМБр ЗСУ.

07.10.2024 відповідач отримав від позивача кошти в сумі 5 000 дол США на придбання автомобіля захисникам з 115 ОМБр ЗСУ для виконання спеціальних завдань на лінії оборони.

Станом на 30.04.2025 відповідач належний автомобіль не придбав, кошти не повернув. Натомість, запропонував автомобіль «Mazda-3», н.з. НОМЕР_1 , у несправному стані, який не може бути використаний для виконання спеціальних завдань на лінії оборони.

У добровільному порядку, відповідач коштів не повертає.

За таких підстав, позивач вважає, що наявні усі правові підстави для стягнення із відповідача на його користь зазначених коштів в порядку ст. 1212 ЦК України.

Процесуальний хід справи

30.04.2025 позовна заява надійшла до Радивилівського районного суду Рівненської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Кондратюка В.В.

09.05.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

15.05.2025, на виконання вимог ухвали від 09.05.2026, від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

16.05.2025 винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження в справі та призначене підготовче судове засідання на 10:00 год. 06.06.2025.

Копію ухвали від 15.05.2025 про відкриття провадження у справі позивач отримав 22.05.2025, а відповідач 23.05.2025.

06.06.2025 підготовче судове засідання відкладено за клопотаннями позивача та відповідача.

17.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

24.06.2025 підготовче судове засідання відкладено з метою врегулювання спору мирним шляхом.

02.07.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

11.07.2025 позивачем подано клопотання про виклик та допит свідків.

11.07.2025 підготовче судове засідання відкладено за клопотанням відповідача для надання додаткового часу для підготовки заяви про виклик свідків.

24.07.2025 від представника відповідача надійшла заява про виклик та допит свідків.

25.07.2025 підготовче судове засіданні відкладено за клопотанням представника позивача.

08.08.2025 в підготовчому судовому засіданні винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 год. 19.09.2025, а також, задоволено заяви позивача та відповідача про виклик свідків, в судове засідання викликано свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12

19.09.2025 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача.

30.09.2025 судове засідання було відкладено за клопотанням представника позивача.

14.10.2025 судове засідання було відкладено за клопотанням представника позивача.

31.10.2025 судове засідання відкладено за клопотанням позивача.

11.11.2025 в судовому засіданні було допитано свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_10

12.12.2025 в судовому засіданні було допитано свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12

20.01.2026 в судовому засіданні було прийнято відмови сторін від виклику та допиту решти свідків, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення і його проголошення на 23.01.2026.

23.01.2026 в судовому засіданні винесено ухвалу, відповідно до ч. 2 ст. 244 ЦПК України, про поновлення судового розгляду .

06.02.2026 в судовому засіданні позивачем долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та судом оголошено перерву для надання сторонам можливості подати додаткові докази.

11.02.2026 відповідачем подано клопотання про долучення доказів, а саме скрін-шоту з Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з Єдиного порталу державних послуг Дія та оголошення з сайту auto.ria.com/uk.

20.02.2026 представником позивача адвокатом Бернацьким П. В. подано клопотання про долучення додаткових доказів.

20.02.2026 у судовому засіданні судом задоволено клопотання позивача та відповідача про долучення доказів, та оголошено перерву для надання відповідачу можливості підготувати письмове клопотання до 13.03.2026 11 год 00 хв.

11.03.2026 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

12.03.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

13.03.206 у судовому засіданні судом протокольною ухвалою відмолено у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів, та оголошено перерву у судовому засіданні до 24.03.2026 року на 15 год 00 хв для надання можливості представнику позивача ознайомитися з клопотанням відповідача про витребування доказів.

17.04.2026 представник відповідача адвокат Шевчук В. М. подав письмові пояснення.

23.04.2026 судом заслухано пояснення сторін, та оголошено перерву у судовому засіданні до 23.04.2026 року на 14 год 30 хв.

22.04.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

23.04.2026 судом протокольною ухвалою відмолено у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів, ухвалою суду залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення і його проголошення 30.04.2026.

30.04.2026 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення (скорочене).

Інших клопотань, заяв чи заперечень до суду не надходило.

Доводи учасників справи викладені у поданих ними заявах по суті справи

Відзив представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука В. М.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача – адвокат Шевчук В. М., просив продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву, встановлений ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 16.05.2025, оскільки доручення про отримання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 по даній справі він отримав на електронну пошту о 16:59 год 11.06.2025, 12.06.2025 через підсистему «Електронний суд» ним було подана заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, а 16.06.2025 йому надано доступ до матеріалів справи в електронному вигляді, тому вважає, що строк на подання відзиву на позовну заяву ним пропущений з поважної причини. Щодо позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі в зв`язку з їх необґрунтованістю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що викладені у позовній заяві позовні вимоги не ґрунтуються на наданих до суду доказах i не підлягають задоволенню за відсутністю об`єктивних обставин та правових підстав. Щодо відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення відповідачем вимог чинного законодавства зазначає, що в позовній заяві та доданих до неї матеріалах відсутні докази отримання ОСОБА_2 від відповідача 5000 доларів США, а також підтвердження того факту, що ці кошти ним отримані на придбання автомобіля для захисників з 115 ОМбр ЗСУ. Також відсутні будь-які докази того, що відповідач запропонував взамін інше авто у несправному стані. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти, хоча наміру повернути автомобіль, який знаходиться у його користуванні з 07.10.2024 по даний час, не висловлює. Таким чином володіючи рухомим майном позивач має намір залишити його у себе та ще й стягнути сплачені за його придбання кошти. При виборі способу захисту порушеного права позивач застосовує положення ст. 1212 ЦК України. ОСОБА_1 вважає себе потерпілим, так як на його думку відповідач зберігав надані йому позивачем грошові кошти за його рахунок без достатньої правової підстави. Разом з тим, в позовній заяві ОСОБА_1 не заперечує, що отримав від відповідача автомобіль, оплативши його вартість. Грошові кошти відповідач отримав саме за той автомобіль, який у нього придбав позивач. Тобто між позивачем і відповідачем склалися договірні відносини, які регулюються главою 54 ЦК України. Таким чином, позивачем випрано неправильний спосіб захисту порушеного права, що дає підставу для відмову в задоволенні його позовних вимог.

Відповідь позивача, ОСОБА_1 на відзив

У відповіді на відзив представника позивача – адвоката Шевчука В. М. позивач зазначив, що заперечує проти поновлення строку на його подання, оскільки причини його пропуску вважає неповажними та необґрунтованими та просить повернути відзив без розгляду.

Зазначив, що твердження представника відповідача про те, що відповідач, ОСОБА_2 не отримував від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000 дол.США на придбання автомобіля для захисників з 115 ОМБр ЗСУ, є неправдивими і спростовуються поясненнями ОСОБА_2 , які надані ним 31.02.2025 слідчому ВП № 2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітану поліції Озійчук Н. В. в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР 13.12.2024 за № 12024181210000316 за ч. 2 ст. 190 КК України за фактом того, що 07.10.2024 ОСОБА_2 під приводом продажу автомобіля «Mazda», н.з. НОМЕР_2 , заволодів грошовими коштами ОСОБА_1 в сумі 4 900 дол. США, що належать ОСОБА_1 . Зокрема, відповідач у своєму поясненні зазначив: «… ОСОБА_13 пішов в хату по гроші, розрахувався зі мною, оплатив 5 000 дол.». Таким чином, вважає, що відповідач визнав, що 07.10.2024 отримав від нього кошти в сумі 5 000 дол. США, утримує їх у себе та відмовляється у добровільному порядку повернути. Факт отримання відповідачем коштів, можуть підтвердити свідки.

Щодо не долучення до позовної заяви доказів того, що грошові кошти передані відповідачеві були спрямовані на придбання автомобіля для захисників з 115 ОМБр ЗСУ, зазначив, що дійсно такі докази не долучені, оскільки він не обґрунтовує свої позовні вимоги такими доказами і в цьому, на його думку, немає потреби. Грошові кошти були спрямовані на придбання автомобіля в його власність, який він мав намір, на прохання своїх побратимів (яким він вдячний за те, що повернувся додому живим), пізніше передати для виконання спеціальних завдань на ліні оборони.

Твердження про те, що між ним та відповідачем склалися договірні відносини, які регулюються главою 54 ЦК України, вважає неправдивими, та такими, що спростовуються поясненнями ОСОБА_2 , які надані ним 31.02.2025 слідчому ВП № 2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітану поліції Озійчук Н. В. в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР 13.12.2024 за № 12024181210000316 за ч. 2 ст. 190 КК України, зокрема, відповідач у своїх поясненнях зазначив, що: «Письмового договору купівлі-продажу автомобіля ми не укладали, домовленість була усною». Оскільки договір купівлі-продажу автомобіля не укладався, то між позивачем і відповідачем не склалися договірні відносини, які регулюються главою 54 ЦК України, як це помилково зазначає відповідач.

Також у відповіді на відзив, позивач просив:

- долучити до матеріалів справи докази, які на його думку, містять інформацію щодо предмету доказування і підтверджують заявлені позовні вимоги (копію висновку експерта від 04.03.2025 № СЕ-19/118-25/2587-АВ, копію пояснень ОСОБА_2 від 31.02.2025; копію довідки в/ч НОМЕР_3 від 16.10.2024 № 5460; копію грошового атестата в/ч НОМЕР_3 від 09.09.2024; копію витягу з ЄДРСР від 13.12.2024 у кримінальному провадженні № 12024181210000316), зазначаючи, що у нього не було можливості долучити їх до позовної заяви, так як він отримав їх лише 20.06.2025;

- викликати в судове засіданні та допитати в якості свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які можуть підтвердити факт отримання відповідачем грошових коштів, а також ОСОБА_5 , який може підтвердити те, що грошові кошти в сумі 5 000 дол. США були зібрані для придбання автомобіля ОСОБА_1 для подальшої його передачі захисникам з 115 ОМБр ЗСУ для виконання спеціальних завдань на лінії оборони.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука В. М. на відповідь на відзив

У запереченні представник відповідача зазначає, що в якості доказу отримання ОСОБА_2 5 000 доларів США на придбання автомобіля для захисників з 115 ОМБр ЗСУ, позивач надає пояснення відповідача від 14.02.2025 в ході розслідування кримінального провадження № 12024181210000316 від 13.12.2024, в якому ОСОБА_1 , згідно витягу з ЄРСР являється потерпілим. Матеріали даного кримінального провадження позивач отримав у відповідь на його заяву від 18.06.2025, копію якої він надав до відповіді на відзив. Пунктом 3 частини 1 статті 57 КПК України на потерпілого покладено обов`язок не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв`язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Відповідно з вимогами ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Як передбачено ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У відповіді позивач підтверджує той факт, що до позовної заяви ним не долучені докази того, що отримані відповідачем кошти спрямовані на придбання автомобіля для захисників з 115 ОМБр ЗСУ, зазначаючи, що він не обґрунтовує свої позовні вимоги такими доказами i в цьому немає потреби. Таким чином, докази спрямування наданих ОСОБА_2 на придбання автомобіля для захисників з 115 ОМБр ЗСУ викладені в позовній заяві спростовані позивачем при наданні відповіді на відзив. ОСОБА_1 визнає, що кошти були спрямовані на придбання ним у власність автомобіля, наміру повертати якого він не має.

Обґрунтовуючи застосування при виборі способу захисту порушеного права положення ст. 1212 ЦК України, позивач посилається на недопустимий доказ – пояснення ОСОБА_2 , надане ним в ході розслідування кримінального провадження. Разом з тим, в цьому поясненні ОСОБА_2 чітко вказано, що ОСОБА_1 : «сказав батьку, що він купив автомобіль» і «пішов в хату по гроші, розрахувався зі мною». Тобто, між позивачем і відповідачем склалися договірні відносини, які регулюються главою 54 ЦК України. Те що договір купівлі-продажу авто не був належним чином оформлений, не спростовує факту наявності відносин зобов`язальних характеру між сторонами. Оформлення письмово цього правочину не було через небажання позивача це зробити і не залежало від волі ОСОБА_2 .

В якості обґрунтування неможливості подання доказів разом з позовною заявою позивач зазначає, що можливості подати до суду докази згідно додатку не мав, так як такі докази не були у його розпорядженні, а повідомлення відділення поліції № 2 Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненський області № 116213-2025 від 19.06.2025 (339116) разом з додатками вручене йому наручно 20.06.2025. Позовну заяву ОСОБА_1 подав до суду 30.04.2025, а подані ним в якості доказів документи кримінального провадження були виготовлені ще до цієї дати. Але позивач звернувся до поліції з заявою про надання інформації про хід досудового розслідування 18.06.2025, хоча мав всі підстави це зробити до звернення до суду з позовною заявою. Посилання позивача на той факт, що необхідність звернення до поліції про отримання доказів виникла у зв`язку з тим, що відповідач не надав відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду строк і причини неподання таких доказів разом з позовною заявою від нього не залежали не є обґрунтуванням неможливості їх подання згідно вимог цивільного процесуального законодавства у встановлений строк.

В прохальній частині відповіді позивач просить клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву залишити без задоволення, а відзив повернути відповідачу без розгляду. Ніякого окремого клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву відповідач не подавав, тому залишити його без задоволення неможливо. Жодною нормою цивільно-процесуального законодавства не передбачено повернення без розгляду відзиву на позовну заяву, який згідно ч. 2 ст. 174 ЦПК України є заявою по суті справи.

Посилання на необхідність виклику свідків у відповіді на відзив не є поданням заяви в розумінні ст. 91 ЦПК України.

Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити в повному обсязі в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевчука В. М.

Застосування позивачем положення ст. 1212 ЦК України, як спосіб захисту порушеного права не може бути застосовано до даних правовідносин, так як фактична передача транспортного засобу відповідачем разом із реєстраційним документом на нього є правомірним способом набуття володіння ОСОБА_1 набутого в такий спосіб автомобіля

Покликається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 року у справі № 208/5532/18, яка містить правовий висновок про те, що правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи. Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно. Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Позиції учасників справи

В судовому засіданні позивач та його представник просили позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, докази що їх підтверджують та зміст правовідносин, що встановлені судом

Відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_4 виданого 12.11.2018, орган, що видав: 5627, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Крупець, Радивилівський район Рівненська область. РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_6 виданого 28.07.2017 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Відповідно до копії довідки № 2496 від 10.10.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 07.09.2022 по 29.11.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно у листі від 19.06.2025 № 116213-2025 з додатками (висновок експерта від 04.03.2025 № СЕ-19/118-25/2587-АВ, копія пояснень ОСОБА_2 ), який було вручено ОСОБА_1 23.06.2025, начальник СД ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції Дмитро Чорний повідомив ОСОБА_1 , що кримінальне провадження за № 12024186210000316 від 13.12.2024 має статус (в провадженні). По даних матеріалах кримінального провадження проведено ряд слідчих дій, зокрема судово транспортно-товарознавчу експертизу за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», на даний час рішення по кримінальному провадженню не повідомлялося. Про результати досудового розслідування та прийняте рішення буде повідомлено у передбачений законом термін.

Відповідно до копії висновку експерта від 04.03.2025 № СЕ-19/118-25/2587-АВ, за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», проведеної на підставі постанови слідчого СВ ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції Наталії Озійчук від 13.02.2025 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12024186210000316 від 13.12.2024, ринкова вартість станом на 07.10.2024, автомобіля марки «MAZDA 3», 20008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 158 445,49 грн.

Згідно копії пояснень відібраних 31.02.2025 слідчим СВ ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції Наталією Озійчук, у присутності адвоката Сиротюка Романа Михайловича, у ОСОБА_2 , останній зазначив наступне. 07.10.2024 він повернувся додому та у нього на подвір`ї був ОСОБА_1 , він вже оглядав автомобіль марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який він мав намір продати. ОСОБА_1 запитав у нього чи він продає автомобіль, на що він погодився та пояснив, що на вказаний автомобіль в мережі Інтернет ціна орієнтовно 5 500 – 6 000 дол. США. Оскільки він ОСОБА_1 добре знає та він був військовослужбовцем, вказав йому, що ціна буде 5 000 дол. США. ОСОБА_1 погодився та вони удвох поїхали до м. Радивилова для огляду автомобіля. Він розповів ОСОБА_1 про наявні в автомобілі недоліки, оскільки автомобіль 2008 р.в. ОСОБА_1 після огляду, вказав, що вказаний автомобіль йому підходить. Після чого вони поїхали до ОСОБА_2 додому, де виклали із автомобіля речі, а потім поїхали до ОСОБА_1 додому. Заїхавши у двір, де стояв батько ОСОБА_1 та вийшла мати, ОСОБА_1 сказав їм, що придбав автомобіль, тоді ОСОБА_1 пішов в хату по гроші, розрахувався із ним, оплативши 5 000 дол. США. В той час, прийшов ОСОБА_15 , якому ОСОБА_1 запропонував поїхати з ними та вони вчотирьох поїхали у м. Радивилів купити зимовий омивач. В той час батько ОСОБА_1 відкрив капот автомобіля та залив омивач для скла у ємність для гальмівної рідини, можливо переплутав. Тоді він намагався відтягнути рідину з того бачка. Витягнувши трубку та перелив ту рідину у ємність для омивача. ОСОБА_2 сказав, що такого не треба було робити. Далі вони поїхали в с. Крупець, де він вийшов, перед тим домовившись, що в середу їдуть перереєстровувати право власності на автомобіль. У вівторок він зателефонував ОСОБА_1 щоб узгодити поїзду на середу, на що ОСОБА_1 повідомив, що передумав купувати автомобіль. В середу ОСОБА_1 із батьком приїхав до нього та сказав, що повертає йому автомобіль та почав перераховувати його недоліки, сказав, що не працюють катафоти, домкрат, ключ, він пояснив, що треба натискати іншу кнопку. Далі батько ОСОБА_1 запропонував йому щоб він повернув 100 дол США для заміни скла, на що він погодився та виніс їм 100 дол США, після чого ОСОБА_1 погодився залишити автомобіль собі та не мав наміру його повертати. Через деякий час ОСОБА_1 подзвонив йому та сказав, що він перевірив технічний стан автомобіля та хоче його повернути. ОСОБА_2 намагався з`ясувати причину. Через тиждень, орієнтовно, до ОСОБА_2 зателефонував ПОГ ОСОБА_16 , після чого вони утрьох зустрілися у приміщенні сільської ради, розповіли про обставини купівлі-продажу автомобіля та ОСОБА_1 , в присутності ПОГ, сказав, що погоджується залишити собі автомобіль. Після цього, через деякий час, він дізнався від слідчого, що зареєстрували кримінальне провадження. Письмового договору купівлі-продажу автомобіля вони не укладали, домовленість була усною. На даний час автомобіль знаходиться у ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 вважає, що технічний стан автомобіля на час передачі ОСОБА_1 повністю відповідав складеній ціні.

Відповідно до копії витягу з ЄРДР № 12024181210000316, 13.12.2024 були зареєстровані відомості в ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 12.12.2024, відповідно до якої, 07.10.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_2 , під приводом купівлі-продажу автомобіля марки «Mazda-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом обману, заволодів грошовими коштами в сумі 4 900 доларів США, які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жит. АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки № 5460 від 16.10.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 10.01.2023 по 11.03.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Копією грошового атестату № 1195 від 09.09.2024 підтверджується виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 до 09.09.2024.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , з 21.05.2022 власником автомобілю MAZDA 3 ВК 6446 НТ, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 2008 року випуску є ОСОБА_2 .

Згідно з оголошенням за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 /uk/cabinet/advertisements/archive автомобіль MAZDA 3 2008 року, має пробіг 230 тис. км, та продається за ціною 5 700 дол США.

Як слідує з скрін-шоту Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з Єдиного порталу державних послуг Дія, станом на 06.02.2026 власником автомобіля MAZDA 3 ВК 6446 НТ, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 2008 року випуску, є ОСОБА_2 .

Фотографії подані суду 20.02.2026 містять зображення автомобіля зовні та з салону, у тому числі фотографія датована 11.10.2024 містить дані про цифровий показник пробігу 248701 км, а зображення з позначенням 233388 дату 30.09.23, що згідно пояснень відповідача є датою технічного обслуговування автомобіля.

Згідно фіскального чеку від 16.02.2026 придбано за 20 грн воду дистильовану; 07.10.2024 мав місце переказ у сумі 245,00 грн та 101065,5 грн; а згідно товарного чеку від 16.02.2026 за електроліт сплачено 70 грн.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, що він спільно з сином оглядав автомобіль який мав намір придбати його син, який в подальшому він перевіз його до будинк.

Свідок ОСОБА_10 вказала, що ОСОБА_17 мав намір придбати у її чоловіка авто, тому вона зареєструвалася у м. Дубно до сервісного центру для оформлення документів.

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що йому було відомо що ОСОБА_1 мав намір придбати автомобіль.

Свідок ОСОБА_12 повідомив, що він спілкувався з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу їх конфлікту щодо придбання автомобіля.

Разом з тим, відповідач в ході судового розгляду справи визнав факт отримання від позивача у жовтні 2024 грошових коштів у розмірі 4 900 дол США, уточнивши, що позивач спочатку передав йому 5000 дол США, а в подальшому ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 100 дол США.

Вказану обставину підтвердив у судовому засіданні і позивач ОСОБА_1 .

Також позивачем та відповідачем визнається, що відповідач передав позивачеві як сам автомобіль «MAZDA 3», н.з. НОМЕР_2 , який з жовтня 2024 знаходиться у володінні позивача, та ключі до нього та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .

Судом встановлено, що між сторонами спору виникли правовідносини з повернення грошових коштів переданих з метою укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Норми права, що застосовані судом при вирішенні справи

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1,2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Вимоги до письмової форми правочинів визначено ст. 207 ЦК України, за змістом ч. 1, 2 якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 207 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Момент набуття права власності за договором визначено ст. 334 ЦК України.

Так, ч.ч. 1-4 вказаної статті визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вимоги до форми договору визначено ст. 639 ЦК України, за змістом якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені ст. 1212 ЦК України.

Так, ч. 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі, встановлюється «Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (далі по тексту – Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388.

Пунктом 8 вказаного порядку визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку зокрема: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в сервісному центрі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договір купівлі-продажу, оформлений в електронній формі засобами електронного кабінету водія або Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Мотиви та висновки суду, щодо заявлених вимог

Позивач свою вимогу про стягнення 5 000 дол. США, обґрунтовує тим, що такі кошти ним передані відповідачу з метою придбання автомобіля «MAZDA 3» у жовтні 2024 року, але від укладення договору позивач відмовився з огляду на технічний стан такого. А тому, вважає, що грошові кошти у розмірі 5 000 дол. США знаходяться у володінні відповідача без достатньої правової підстави.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Так, судом встановлено що у жовтні 2024 року відповідач передав позивачу добровільно автомобіль «MAZDA 3», свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та ключі до автомобіля, а позивач передав відповідачеві 4 900 дол США.

Сторонами спору підтверджується, що вони мали намір укласти відповідний договір у сервісному центрі МВС та здійснити реєстрацію транспортного засобу за позивачем.

Такі обставини спільно визнаються як позивачем, ОСОБА_1 , так і відповідачем, ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується і показами свідка ОСОБА_10 про те, що вона зареєструвалася в електронній черзі в сервісному центрі МВС у м. Дубно для здійснення реєстрації автомобіля за позивачем.

Положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

(Постанова Великої Палати Верховного Суду по справі № 911/1278/20 від 05.04.2023).

З системного аналізу положень п. 8 Порядку слідує що для здійснення державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів компетентному органу необхідно подати документи що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, у тому числі договір купівлі-продажу.

Разом з тим, договір купівлі-продажу транспортного засобу за ціною 4 900 дол США (що становить 201 810,91 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2024 з розрахунку 41,1859 грн за 1 дол США), в силу вимог ч. 3 ст. 207 ЦК України належить вчиняти у письмовій формі, так як його сума перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17грн*20=340 грн).

При цьому, між сторонами спору не було укладеного відповідного договору купівлі-продажу у письмовій формі.

З скрін-шоту Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з Єдиного порталу державних послуг Дія, судом встановлено, що станом на 06.02.2026 власником автомобіля «MAZDA 3», н.з. НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , 2008 року випуску, є ОСОБА_2 .

За вказаних обставин, враховуючи, що між сторонами спору не був укладений договір купівлі-продажу автомобіля, та в подальшому не відбувалася державна реєстрація прав на такий автомобіль за позивачем, суд приходить до висновку, що позивач не набув право власності на вказаний автомобіль.

Тлумачення статті 1212 ЦК України свідчить, що необхідно встановити обставини, які в сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

(Постанова КЦС ВС від 26 вересня 2019 року у справі № 520/4210/18).

Судом встановлено факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_1 у розмірі 4 900,00 дол США за неукладеним договором купівлі-продажу транспортного засобу.

Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) – це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Таким чином, застосування у кожному конкретному випадку положень статей 1212 або 216 ЦК України залежить від обставин, за яких грошові кошти передавалися відповідачу. Наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України.

Встановивши, що Особа 2 одержав від Особа 1 грошові кошти у сумі 4 200 доларів США за продаж автомобіля, який йому не належить, і у подальшому договір купівлі-продажу цього транспортного засобу укладений не був, суд дійшов правильного висновку про набуття відповідачем коштів за відсутності для цього правових підстав і обґрунтовано стягнув вказану суму відповідно до статті 1212 ЦК України.

(Постанова КЦС ВС від 20 березня 2019 року у справі № 607/5422/16-ц).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти від ОСОБА_1 у розмірі 4 900,00 дол. США за неукладеним договором купівлі-продажу транспортного засобу, то, до спірних правовідносин, застосовуються положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України, за змістом якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

За вказаних обставин, суд вважає підставним вимоги позивача про стягнення 4 900,00 дол. США з відповідача, як безпідставно набутого майна, а тому, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18).

Разом із тим відповідно до частин 1, 2 статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, стаття 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/7638/24 від 11.02.2026.)

При оцінці висновку експерта від 04.03.2025 № СЕ-19/118-25/2587-АВ, копії пояснень ОСОБА_2 відібраних 31.02.2025 слідчим СВ ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції Наталією Озійчук, копії витягу з ЄРДР № 12024181210000316, 13.12.2024 суд розцінює такі докази як недопустимі, оскільки відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024181210000316 (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до суду) або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені.

А тому, такі докази судом до уваги не беруться, оскільки згідно імперативних приписів ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача - адвоката Шевчука В. М. про застосування до спірних правовідносин постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15.01.2025 у справі № 208/5532/18, оскільки в цій справі наданий правовий висновок щодо правомірного характеру набуття собою у володіння транспортного засобу, у випадку наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб.

Разом з тим, в цій справі не вирішувалася судами вимоги особи про стягнення переданих коштів за набуття транспортного засобу, договір купівлі-продажу щодо якого так і не був укладений.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язку боржника (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14).

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

(Постанова Велика Палата Верховного Суду у справі № 500/5194/16 від 11.09.2024)

З огляду на те, що суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача коштів, то вірним є зазначення у судову рішенні суми боргу відповідача у розмірі 4 900,00 дол. США.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на сплату позивачем судового збору у розмірі 2 078,24 грн згідно квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки від 15.05.2025, то його належить стягнути з відповідача у розмірі 2 036,36 грн, пропорційно до розміру задоволених судом вимог у розмірі 4 900,00 дол США, що становить 98 % від заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 4 900,00 (чотири тисячі дев`ятсот) доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при поданні позову в сумі 2036 (дві тисячі тридцять шість) гривень 36 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлено 14.05.2026.

Суддя Володимир КОНДРАТЮК