Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №378/328/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/328/26

Провадження № 2/378/373/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М. ,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона перебуває в шлюбі з відповідачем з 06 березня 2015 року, який зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 22. Від даного шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом останнього року проживають окремо, діти знаходяться на її утриманні. Спільне життя не склалося через розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки, тому збереження сім`ї є неможливим та суперечить їх інтересам.

Позивач просить розірвати шлюб, стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду від 14 квітня 2026 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 22).

Позивачка подала до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без її участі, позовні вимоги підтримала, додатково повідомила, що разом з відповідачем не проживають 4 місяці, шлюбні стосунки не підтримують, спільний побут не ведуть, спору про проживання дітей не мають, судові витрати просить залишити за нею (а. с. 28).

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій розгляд справи просить проводити без його участі, зазначивши, що разом з позивачкою вони не проживають 4 місяці, шлюбні стосунки не підтримують, спільний побут не ведуть, спору про проживання дітей не мають (а. с. 29).

Суд, розглянувши матеріали справи, заяву про визнання позову відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб та зареєстрували його 06 березня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 22 (а. с. 7).

Від даного шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 14).

Відповідно до поданих сторонами заяв (а. с. 28, 29) сторони не проживають разом 4 місяці, шлюбні стосунки не підтримують, спільний побут не ведуть, спору про проживання дітей не мають.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Взявши до уваги обставини життя подружжя, наведені в позовній заяві, ту обставину, що позивач позовні вимоги підтримала, а відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечив, суд вважає, що позов слід задовольнити. Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Приймаючи до уваги відсутність бажання відповідача примиритися та зберегти сім`ю і відсутність згоди позивача на примирення, суд вважає що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до позовної заяви неповнолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з позивачкою.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вжити таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, при цьому батьки несуть спільний обов`язок по утриманню дитини.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, постійне зростання цін на товари та послуги для дітей.

Відповідачем не надані докази про існування будь-яких обмежень за станом здоров`я щодо працевлаштування та надання дітям утримання. Останні подав до суду заяву про визнання позовних вимог (а. с. 29).

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, позовні вимоги визнав - з нього слід стягнути на користь позивача на утримання двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до їх повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, а відповідач до початку розгляду справи по суті позовні вимоги визнав, то відповідно до ст. ст. 141 ч. 6, 142 ч. 1 ЦПК України, з відповідача на користь спеціального фонду Державного бюджету України слід стягнути 50 відсотків судового збору.

Відповідно до поданої позивачкою заяви (а. с. 28), витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу вона бере на себе.

Керуючись ст. ст. 110, 111, 112, 141, 180, 181, 182 ч. 2, 184 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06 березня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 22, розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_6 ».

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (одної третьої) частини доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до їх повноліття, починаючи з 24 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 14 травня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак