Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №371/1908/25 — Миронівський районний суд Київської області

14.05.2026

Єдиний унікальний № 371/1908/25 провадження № 2/371/613/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

14 травня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/1908/25

Провадження № 2/371/613/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на ті обставини, що 10 травня 2024 року відповідач ОСОБА_2 позичив у нього грошові кошти у сумі 5425 доларів США, які зобов`язався повернути у строк до 02 серпня 2024 року, на підтвердження чого ним була власноручно написана боргова розписка.

Відповідачем не виконано умови договору позики у визначений строк, він відмовляється у добровільному порядку повернути грошові кошти.

Послався на ті обставини, що положення частини другої статті 625 ЦК України визначають, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Вказав, що заборони виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у розписці, чинне законодавство не містить, послався на практику Верховного Суду з цього питання та зазначив, що з відповідача підлягають стягненню грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 5425 доларів США, а також 3 % річних, нарахованих на основну суму боргу у доларах США.

На дату подання позову, на підставі частини другої статті 625 ЦК України, з відповідача підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми, що становить 207,60 доларів США: за період з 02 серпня 2024 року до 31 грудня 2024 року - 5425 доларів США х 3% : 100% х 152 днів : 366 днів у році = 67,59 доларів США; за період з 01 січня 2025 року до 10 листопада 2025 року - 5425 доларів СІНА х 3% : 100% х 314 днів : 365 днів у році = 140,01 доларів США.

Просив в судовому порядку стягнути з відповідача борг за договором позикив розмірі 5425 доларів США та 3% річних, починаючи з 02 серпня 2024 року до дати фактичного виконання судового рішення.

Також, просив стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2364,57 гривень, витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач поніс у зв?язку з розглядом справи, у розмірі 4800,00 гривень.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 30 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, в поданій до суду заяві представник позивача просила розгляд справи проводити за її відсутності та без участі позивача. Вказала, що позовні вимоги вони підтримують та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання шляхом надіслання судових повісток про виклик до суду 11 грудня 2025 року та 07 січня 2026 року.

Згідно даних довідок ф.20, сформованих представником відділення АТ «Укрпошта», відправлення відповідачу ОСОБА_2 не вручено, конверти із вкладеннями повернуто до суду в зв?язку з відсутністю адресата за адресою місця проживання.

03 лютого 2026 року (повторно) судову повістку про виклик до суду надіслано відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання. 27 лютого 2026 року судову повістку про виклик до суду вручено відповідачу ОСОБА_2 .

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився до суду, причин неявки в судове засідання не повідомив, доказів поважності причини неявки не надав, враховуючи правила статті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач відзиву на позов не подав.

На підставі частини 8 статті 178 ЦПК України та частини 2 статті 191 ЦПК України, з підстав неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене, враховуюче те, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав, а представник позивача у своєму клопотанні проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд дійшов висновку про можливість заочного розгляду справи та ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

10 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 надав у позику відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в іноземній валюті в сумі 5425,00 доларів США.

На підтвердження факту отримання коштів відповідач ОСОБА_2 10 травня 2024 року власноруч написав боргову розписку, за змістом якої він отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 5425,00 доларів США, які зобов?язується повернути в строк до 02 серпня 2024 року (а.с. 9).

Відповідачем не виконано умови вищезазначеного договору у строк, зазначений ним у борговій розписці. Розписка в оригіналі перебувала у позивача та надана ним суду для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до офіційних даних курсу валют в банках України на веб сайті minfin.com.ua., станом на 10 листопада 2025 року, співвідношення національної валюти гривні до долара США становило 1 до 41,9782 (а.с. 10).

Згідно даних здійснених позивачем ОСОБА_1 розрахунків, загальна сума позовних вимог становм на дату звернення до суду 14 листопада 2025 року складала: 5425 долара США, 3% річних від простроченої суми 207,60 доларів США:за період з 02 серпня 2024 року до 31 грудня 2024 року - 5425 доларів США х 3% : 100% х 152 днів : 366 днів у році = 67,59 доларів США;за період з 01 січня 2025 року до 10 листопада 2025 року - 5425 доларів США х 3% : 100% х 314 днів : 365 днів у році = 140,01 доларів США.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 , визначаючи зміст позовних вимог, мотивує їх наявністю зобов?язань,правовою підставою виникнення яких є боргова розписка від 10 травня 2024 року, згідно умов якої він надав у позику відповідачуОСОБА_2 грошові кошти в іноземеній валюті, а відповідач зобов`язався повернути вказані кошти у визначений у розписцітермін.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №6-1967цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-цта постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі №357/13897/16-ц.

Факт укладення договору позики та зміст умов договору, а також факт отримання боржником від кредитора грошової суми підтверджуються даними боргової розписки від 10 травня 2024 року.

Як вбачається зі змісту розписки, позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 5425 доларів США, грошові кошти передані позикодавцем та отримані позичальником у готівковій форм в іноземній валюті, позичальник ОСОБА_2 зобов?язався повернути позику до 02 серпня 2024 року.

Надавши оцінку змісту розписки, суд дійшов висновку, що вона містить підтвердження факту наявності у відповідача ОСОБА_2 боргу перед позивачем ОСОБА_1 та зобов?язання відповідача повернути отримані у позику кошти у встановлений в розписці термін.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Зі змісту розписки вбачається, що сторони визначили, що повернення коштів, позичених 10 травня 2024 року, повинне відбутися в термін до 02 серпня 2024 року.

Доказів повного чи часткового виконання зобов?язань за договором позики відповідачем ОСОБА_2 не надано.

Мотиви суду щодо суми коштів, яка підлягає стягненню

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов?язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов?язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов?язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов?язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач просив стягнути заборгованість за договором позики в іноземній валюті, в якій позика була надана.

Сторони у борговому документи визначили, що зобов?язується повернути отримані кошти в термін до 02 серпня 2024 року. Розписка не містить умов щодо зобов?язань повернути позику в грошовому еквіваленті до національної валюти України.

Заборони виконання грошового зобов?язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у борговому документі, чинне законодавство не містить.

Верховний суд у постанові від 31 березня 2023 року у справі №716/2052/20, провадження №61-5723св22, виснував, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Відтак, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором позики в сумі 5425 доларів США.

Пред`являючи вимоги про стягнення позики, позивач просив, окрім суми основного боргу, стягнути на підставі частини другої статті 625 ЦК України 3% річних, починаючи з 02 серпня 2024 року до дати фактичного виконання судового рішення.

Щодо вказанихвимог суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов?язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов?язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем доведено, що відповідач має перед ним грошове зобов?язання, яке виникло з договору позики від 10 травня 2024 року.

В Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв?язку із невиконанням ОСОБА_2 грошових зобов?язань, що випливають із договору позики, наявність яких та розмір констатовано вище, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку, що такі обставини мали місце, позов є доведеним в частині стягнення суми боргу за договором позики.

Підстави для стягнення 3% річних, нарахованих після 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за договором, відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2364,57 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 2).

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2277,42 гривень (227741,50 х 2364,57/ 236456,55).

Вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами частин другої та третьої 3 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20).

На підтвердження понесени судових витрат до позовної заяви доданий договір про надання правничої допомоги № 55/25 від 07 листопада 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Побережною О.Д. (а.с. 11-12), копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Побережної О.Д. № 000613 від 24 лютого 2023 року (а.с. 13зв), ордер серії СЕ № 1122252 від 10 листопада 2025 року на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Побережною О.Д. (а.с. 13), квитанція № 46 від 10 листопада 2025 року про сплату позивачем гонорару у розмірі 4800,00 гривень за послуги згідно договору № 55/25 від 07 листопада 2025 року (а.с. 16).

Відповідно до пункту 3.3. договору про надання правничої допомоги № 55/25 від 07 листопада 2025 року (далі договір), договором може бути передбачена можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути надана.

Відповідно до наведеного розрахунку, вартість послуг становить 4800,00 гривень та складається з наступного: консультація, оформлення договору про надання правової допомоги – 1200,00 гривень, ознайомлення з судовою практикою, складання та оформлення позовної заяви з додатками – 3600,00 гривень.

До позовної заяви представник позивача додала розрахунок суми послуг за надану правову допомогу та витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи визначену у загальному розмірі 4800,00 гривень, з яких 1200,00 гривень – консультація, оформлення договору про надання правової допомоги, 3600,00 гривень – ознайомлення з судовою практикою, складання та оформлення позовної заяви з додатками.

Суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у виді консультації, оформлення договору про надання правової допомоги – 1200,00 гривень, ознайомлення з судовою практикою, складання та оформлення позовної заяви з додатками – 3600,00 гривень.

Всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 7077,42 грн (2277,42 +1200,00 + 3600,00).

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 137, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позикизадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 5425(п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) доларів США та понесені судові витрати в розмірі 7077 (сім тисяч сімдесят сім) гривень 42 копійки.

Відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 14 травня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .

Суддя Л.О. Капшук