Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №285/353/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/353/26

Провадження № 1-кп/0285/414/26

14 травня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………..................... ОСОБА_1 ,

секретаря…………..............…............... ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора……………………. ............... ОСОБА_3 ,

обвинуваченого........................................ ОСОБА_4 ,

захисника.................................................. ОСОБА_5 ,

потерпілої ................................................. ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2025 за №12025060530000685,

в межах якого висунуте обвинувачення громадянину України:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю,

уродженцю с Липине Новоград-Волинського (Звягельського) району Житомирської області,

який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,

проживає в АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в один із днів листопада 2024 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання в одній із кімнат будинку АДРЕСА_2 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вирішив вступити в статевий зв`язок з малолітньою ОСОБА_6 , 2011 року народження.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи у будинку за вищевказаною адресою, маючи на меті вступити в статевий зв`язок з малолітньою ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою задоволення статевої пристрасті, будучи достеменно обізнаним, що остання є малолітньою, враховуючи її зовнішній вигляд та малолітній вік, тобто усвідомлюючи те, що ОСОБА_6 не досягла статевої зрілості та не може об`єктивно сприймати те, що відбувається навколо неї, усвідомлюючи що вказані дії порушують її нормальний розвиток, свідомо ігноруючи ці обставини, за взаємною згодою з малолітньою ОСОБА_6 , без застосування фізичного та психологічного насильства, вчинив дії сексуального характеру, які виразились в вагінальному проникненні в тіло останньої з використанням своїх геніталій.

В результаті вказаних дій ОСОБА_4 малолітня ОСОБА_6 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дитину, ОСОБА_8 , біологічним батьком якого є ОСОБА_4 .

Таким чином, ігноруючи загальноприйняті норми моралі і поведінки у суспільстві, а також нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, діючи умисно, з мотивів задоволення статевої пристрасті, у порушення вимог ст.16 Конвенції про права дитини і ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість і захист гідності, почав реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на зґвалтування стосовно малолітньої потерпілої.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що у червні 2024 року познайомився із ОСОБА_6 в соціальній мережі, на вигляд вона виглядала дорослішою на свій вік. Через декілька днів вони зустрілись і відтоді почати зустрічатись, як хлопець і дівчина. Приблизно через 3 місяці вони вступили у сексуальні стосунки природнім шляхом. При цьому вже достеменно знав справжній вік ОСОБА_6 . Невдовзі вона завагітніла і вирішили разом, що виховуватимуть спільну дитину, як чоловік і дружина. Також почали разом проживати. Зараз він піклується і утримує свою дитину та її матір. У скоєному щиро кається.

Потерпіла ОСОБА_6 в судових дебатах просила не позбавляти її чоловіка ОСОБА_4 , з яким проживають без реєстрації шлюбу, волі. Зазначила, що він не злякався відповідальності і наразі вони проживають разом та ОСОБА_4 взяв на себе повну відповідальність за її життя і життя їхньої спільної дитини.

Законний представник потерпілої ОСОБА_8 в судове засідання не прибула, у заяві до суду просила розгляд справи проводити без її участі. Щодо міри покарання просила суворо не карати, не позбавляти волі ОСОБА_4 , оскільки він проживає спільно з її донькою та її онуком, забезпечує їх.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про проведення судового розгляду в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, без допиту свідків, обмежившись дослідженням письмових доказів та характеризуючих даних обвинуваченого, а також процесуальних документів, що стосуються речових доказів і судових витрат.

Сторона захисту та неповнолітня потерпіла проти такого порядку судового розгляду не заперечували, надали на це добровільну та усвідомлену згоду.

Окрім повного визнання вини ОСОБА_4 , його винуватість у скоєному підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань до ЄРДР 21.08.2025 на підставі заяви ОСОБА_8 (законного представника неповнолітньої потерпілої) внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом того, що ОСОБА_4 в листопаді 2024 року вчинив щодо малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в її тіло, правова кваліфікація ч.4 ст.152 КК України.

Згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 21.08.2025 мати неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 повідомила поліцію про обставини вчинення щодо її дочки ОСОБА_6 кримінального правопорушення сексуального характеру, зазначивши відомі їй обставини події та особу ОСОБА_4 , причетного до її вчинення.

Постановою слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області (далі по тексту - слідчий) від 22.08.2025 ОСОБА_8 залучено до участі у кримінальному провадженні як законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 .

Копією ID-картки неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 підтверджується її особа та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на момент вчинення кримінального правопорушення вона не досягла чотирнадцятирічного віку.

Із заяви обвинуваченого ОСОБА_4 від 31.08.2025 про добровільну видачу мобільного телефону марки «Redmi 8» із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 вбачається, що він добровільно видав працівникам поліції належний йому мобільний телефон.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.08.2025 у обвинуваченого вилучено вказаний мобільний телефон з ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 темно-синього кольору разом із силіконовим чохлом, який поміщено до спеціального пакету №NPU 5065184, що зафіксовано у фототаблиці до протоколу, на якій відображено обвинуваченого з телефоном у руках, зовнішній вигляд самого мобільного телефону, а також процес його вилучення.

Постановою слідчого від 22.08.2025 вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а ухвалою слідчого судді №285/4690/25 від 22.08.2025 на нього накладено арешт з метою забезпечення збереження речового доказу.

Згідно з протоколом огляду мобільного телефону від 09.09.2025, проведеного поліцейським із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення «Oxygen Forensic Detective», із вказаного мобільного пристрою створено цифровий образ інформації, який записано на носій microSD, приєднаний до матеріалів кримінального провадження як додаток до протоколу огляду.

Клопотанням слідчого від 22.08.2025 ініційовано проведення допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 в порядку ст.225 КПК України у зв`язку з необхідністю забезпечення повноти та достовірності її показань, а також недопущення повторної психотравматизації дитини.

Ухвалою слідчого судді №285/4690/25 від 28.08.2025 клопотання слідчого задоволено та постановлено провести допит неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у спеціалізованому приміщенні «Зелена кімната» Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області.

Запитом слідчого від 27.08.2025 ініційовано залучення психолога до проведення процесуальної дії, а дорученням Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 27.08.2025 визначено психолога ОСОБА_9 з Реєстру психологів для участі у допиті неповнолітньої потерпілої.

Пам`яткою про процесуальні права підтверджується, що неповнолітній потерпілій ОСОБА_6 від 28.08.2025 були роз`яснені права, передбачені ст.56 КПК України.

Із журналу судового засідання вбачається, що допит неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 проведено слідчим суддею з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, за участю законного представника, психолога та інших учасників провадження, який записано на DVD-R диск, приєднаний до матеріалів кримінального провадження.

Стенограма допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 від 28.08.2025, яка є додатком до технічного носія інформації із відеозаписом допиту, містить послідовний виклад потерпілою обставин вчиненого щодо неї кримінального правопорушення, зокрема щодо дій обвинуваченого ОСОБА_4 , місця, способу та обставин вчинення сексуального насильства.

Так, під час допиту в порядку ст.225 КПК України неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що познайомилася з ОСОБА_4 у червні 2024 року через соціальну мережу «TikTok», після чого вони почали зустрічатися. Восени 2024 року, перебуваючи вдома за відсутності батьків, вона та ОСОБА_4 добровільно вступили у статеві стосунки без застосування засобів контрацепції. При цьому ОСОБА_6 зазначила, що фізичне насильство чи примус з боку обвинуваченого до неї не застосовувалися. Навесні 2025 року дізналася про вагітність, про що повідомила обвинуваченого, який підтримував її та визнав дитину своєю. ІНФОРМАЦІЯ_5 народила сина ОСОБА_10 , якого вони з обвинуваченим спільно виховують.

Під час допиту неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 відповідала на запитання послідовно, орієнтувалася в обставинах подій, а психологом під час проведення допиту ознак психологічного тиску, навіювання чи постановки дитині незрозумілих запитань не встановлено.

Висновком психолога ОСОБА_9 від 02.09.2025, складеним за результатами спостереження під час проведення допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 слідчим суддею 28.08.2025, встановлено, що її психічний розвиток перебуває в межах вікової норми та відповідає її віку. У висновку зазначено, що під час допиту потерпіла проявляла емоційну стабільність, хоча мала ознаки хвилювання, обумовлені участю у слідчій дії та відсутністю аналогічного життєвого досвіду. Психологом також вказано, що емоційна насиченість показань потерпілої щодо подій була помірною, із обмеженою кількістю емоційних деталей та переживань, при цьому емоційно-вольова сфера дитини є стабільною, а труднощів із контролем емоцій під час допиту не спостерігалось. Крім того, у висновку зазначено, що потерпілій притаманне адекватне та реалістичне сприйняття дійсності.

Із заяви законного представника ОСОБА_8 від 25.08.2025 вбачається, що остання надала добровільну згоду на проведення огляду житлового будинку за адресою її проживання в АДРЕСА_2 .

Відповідно до протоколу огляду місця події від 25.09.2025 проведено огляд зазначеного будинку та прилеглих приміщень, під час якого зафіксовано обстановку місця події та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження. Зазначене також відображено у фототаблиці до протоколу огляду.

Повідомленням КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради від 20.08.2025 на адресу органу поліції підтверджується, що до пологового відділення бригадою екстреної медичної допомоги була доставлена вагітна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері, при цьому у повідомленні зазначено, що неповнолітня з приводу вагітності на медичному обліку не перебувала та попередньо не обстежувалась.

Із повідомлення цього ж медичного закладу від 25.08.2025 також вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря-гінеколога не перебувала.

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/106-25/18292-БД від 21.11.2025 на дослідження експерту були надані зразки букального епітелію ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з указаним висновком встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію обвинуваченого, а також визначено, що він є ймовірним біологічним батьком малолітнього ОСОБА_10, біологічною матір`ю якого є ОСОБА_6 , при цьому ймовірність батьківства становить не менше 99,9999999 %.

Вказаний висновок експертизи узгоджується з іншими доказами у кримінальному провадженні та підтверджує факт вагітності й народження дитини ОСОБА_6 внаслідок дій сексуального характеру, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 .

Згідно з висновком судової психологічної експертизи №СЕ-19/106-25/17334-ПС від 30.10.2025, проведеної за результатами дослідження відеозапису допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 слідчим суддею 28.08.2025, її поведінка, емоційні реакції, особливості викладення обставин та психологічний стан відповідають обставинам пережитої психотравмуючої події та не містять ознак штучності, навіювання чи схильності до фантазування. Також у висновку експертизи зазначено, що під час дослідження відеозапису допиту потерпілої ознак психологічного впливу на неї з боку осіб, які брали участь у проведенні допиту 28.08.2025, не виявлено.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №768 від 21.10.2025 у ОСОБА_4 встановлено низький інтелектуально-мнестичний рівень, низьку комунікабельність, емотивність, дратівливу слабкість, вузьке коло інтересів, а також інші індивідуально-психологічні особливості. Разом із тим експертом зазначено, що у обвинуваченого не виявлено таких індивідуально-психологічних особливостей, які б суттєво впливали на його поведінку під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Також у висновку зазначено, що питання щодо перебування обвинуваченого у стані фізіологічного афекту чи іншому емоційному стані, який істотно вплинув би на його свідомість чи діяльність, не вирішується, оскільки характер інкримінованого кримінального правопорушення виключає підстави для експертної кваліфікації афективних станів.

З характризуючих даних неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 слідує, що за місцем навчання в Броницькогутянському ліцеї Городницької селищної ради вона зарекомендувала себе на середньому рівні, дисциплінована, товариська; на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебувала; проживає разом із батьками, сестрою, співмешканцем ОСОБА_4 та їх спільною дитиною в АДРЕСА_2 .

Вказані докази є достатніми, логічними, послідовними і узгоджуються між собою.

Оцінюючи всі встановлені обставини в їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_4 у пред`явленому йому обвинуваченні доведеною поза розумним сумнівом і кваліфікує його дії, як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди (зґвалтування), за ч.4 ст.152 КК України.

У судових дебатах прокурором зазначено про наявність таких обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, як щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне визнання своєї вини та молодий вік, і суд погоджується із цим.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та з врахуванням ст.69 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.152 КК України, а саме 5 років і його звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Сторона захисту із цим погодилась, зазначивши, що обвинувачений та потерпіла проживають однією сім`єю; ОСОБА_4 записаний батьком дитини, яку народила потерпіла; він допомагає з доглядом за дитиною та повністю забезпечує сім`ю матеріально. Потерпіла та обвинувачений мають намір зареєструвати свої відносини, в зв`язку з чим звертались до суду з заявою про надання права на шлюб, однак у зв`язку з недосягненням ОСОБА_6 на момент звернення до суду з заявою 16 річного віку, заява була залишена без розгляду.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує:

ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином;

дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, раніше не судимий та до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання характеризується позитивно; має стійкі соціальні зв`язки; перебуває на обліку призовників;

повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно надав органу досудового розслідування належний йому мобільний телефон, не перешкоджав проведенню слідчих дій та проведенню експертиз;

обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ст.65 КК України щодо призначення покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Також варта уваги позиції неповнолітньої потерпілої та її законного представника, матері, які просили не позбавляти ОСОБА_4 волі.

Суд враховує відсутність будь-яких даних про агресивну поведінку обвинуваченого, жорстокість чи інші обставини, які б свідчили про підвищений ступінь його суспільної небезпечності.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи.

Згідно зі ст.69 КК України та роз`яснень, викладених у Постанові №7 Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті КК за цей злочин.

Конституційний Суд України неодноразово звертався до тлумачення принципу забезпечення індивідуальної юридичної відповідальності в контексті справедливості покарання, зокрема, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу, це ті певні зміни в особистості винної особи, які утримують її в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення обвинуваченого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що для застосування ст.69 КК України недостатньо лише формальної наявності кількох пом`якшуючих обставин, а такі обставини у своїй сукупності повинні істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та характеризувати як саме діяння, так і особу винного. Обставини, які пом`якшують покарання, повинні перебувати у взаємозв`язку з мотивами, поведінкою особи під час та після вчинення злочину, а також впливати на ступінь суспільної небезпечності винного. Застосування ст.69 КК України можливе лише у виняткових випадках, коли сукупність встановлених пом`якшуючих обставин істотно знижує ступінь тяжкості кримінального правопорушення.

Суд враховує, що кримінальна відповідальність за ч.4 ст.152 КК України настає незалежно від добровільної згоди потерпілої через недосягнення нею чотирнадцятирічного віку, а тому добровільність статевих відносин не виключає кримінальної протиправності дій обвинуваченого, однак може бути врахована судом виключно при індивідуалізації покарання.

Додатково застосування ст.69 КК України у цьому кримінальному провадженні може бути обґрунтоване не лише наявністю формальних пом`якшуючих обставин, а й особливостями самого механізму вчинення кримінального правопорушення та характером взаємовідносин між обвинуваченим і потерпілою.

Із досліджених доказів, зокрема показань потерпілої, встановлено, що між нею та обвинуваченим фактично існували близькі стосунки, вони підтримували тривале спілкування, добровільно зустрічалися, спільно проводили час, а статевий акт, про який повідомила потерпіла, не супроводжувався насильством, погрозами, фізичним примусом, використанням безпорадного стану чи іншими формами агресивної сексуальної поведінки.

Суд також бере до уваги, що після настання вагітності обвинувачений не ухилявся від відповідальності, не заперечував факту стосунків із потерпілою, визнав батьківство дитини, підтримував потерпілу, проживає разом із нею та дитиною, фактично бере участь у їх утриманні та вихованні.

Наведені обставини не виключають кримінальної протиправності дій обвинуваченого та не можуть бути підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності, однак істотно впливають на ступінь суспільної небезпечності конкретного кримінального правопорушення та особи винного при індивідуалізації покарання.

Оцінюючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що призначення обвинуваченому покарання навіть у мінімальних межах санкції ч.4 ст.152 КК України не відповідатиме принципам справедливості, індивідуалізації покарання та його меті, визначеній ст.50 КК України, а тому є підстави для застосування положень ст.69 КК України та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_4 , збитки або шкоду не заподіяно.

Резюмуючи викладене, суд погоджується з позиціями сторони захисту та обвинувачення в частині призначення покарання та призначає обвинуваченому покарання з урахуванням приписів ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч.4 ст.152 КК України, у виді позбавлення волі строком 5 років. Водночас, на думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України в умовах звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням. На підставі ст.76 КК України на обвинуваченого покладатимуться відповідні обов`язки кримінально-виправного характеру.

Саме таке покарання відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистого надмірного тягаря для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження та забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, або до моменту набрання вироком законної сили, в межах зазначеного строку.

Згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначається, зокрема, рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

З огляду на визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України суд вважає за необхідне включити інформацію про засудженого до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Процесуальні витрати під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз слід стягнути з обвинуваченого відповідно до вимог ст.124 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Звягельського міськрайонного суду №285/4690/25 від 22.08.2025, необхідно скасувати.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 337, 370, 371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, та призначити йому покарання за цим законом з застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_4 у виді домашнього арешту продовжити строком на 2 місяці до 14.07.2026 включно, або до моменту набрання вироком законної сили, в межах зазначеного строку.

Включити інформацію відносно ОСОБА_4 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої недоторканості малолітньої особи, після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 29147,32 грн, а саме: психологічної експертизи №СЕ-19/106-25/17334-ПС від 30.10.2025 у розмірі 16045,20 грн; молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/106-25/ 18292-БД від 21.11.2025 у розмірі 13093,12 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою №285/4690/25 слідчого судді Звягельського міськрайонного суду від 22.08.2025, на мобільний телефон темно-синього кольору разом із силіконовим чохлом марки «Redmi 8» із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 .

Речовий доказ у кримінальному провадженні мобільний телефон марки «Redmi 8» із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, вирок набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_1