Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №376/2656/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року місто Київ

Справа № 376/2656/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10560/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Гривачевською Ларисою Миколаївною, на рішення Сквирського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року (ухвалено у складі судді Батовріної І.Г.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У 2025 році позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду із цим позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16 435,42 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 6 444,50 грн, заборгованості за несплаченими відсотками 9 990,92 грн.

В обґрунтування позову посилалося на те, що 28.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 245124433, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 500 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржників, зокрема і за договором № 245124433 укладеними з відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 140 від 29.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржників, зокрема і за договором № 245124433 укладеними з відповідачем ОСОБА_1

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» був укладений договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов`язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16 435,42 грн.

У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість позичальник відмовляється. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 16 435,42 грн та судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Сквирський районний суд Київської області рішенням від 10 березня 2026 року позов задовольнив та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за договором № 245124433 від 28.04.2021 у розмірі 16 435,42 грн, судовий збір у розмірі 2 216,50 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача - адвокат Гривачевська Л.М. 09 квітня 2026 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування скарга зазначає, що кредитний договір, за яким була стягнута заборгованість не підписаний позичальником, а тому є неукладеним. У розділі «Реквізити сторін» міститься лише дані позичальника із зазначенням його персональних даних, номеру телефону та адреси проживання, однак не міститься будь-яких доказів накладення ним електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, окрім зазначення прізвища імені та по-батькові особи.

Вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке впливає на правильність вирішення спору, оскільки всі висновки у справі ґрунтуються на підставі дослідження копій доказів, які, на думку позивача-кредитора, доводять факт укладення електронного кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачу, який ставив під сумнів надані позивачем докази.

Суд не виконав вимог ст. 95 ЦПК України та не витребував у заявника оригіналів електронних доказів, які ставилися під сумнів представником позивача.

Зазначає, що відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів в сумі 6 500 грн, проте отримані кошти відповідач 04 серпня 2021 року повернув ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», якому перейшло право вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-01, що підтверджується платіжним документом 0.0.22188964921.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що договір на отримання кредиту не був укладений, а отримані кошти в сумі 6 500 грн відповідачем було повернуто, відповідно відсутні підстави про задоволення позовних вимог, заявлених ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційну скаргу разом із додатками та ухвалою про відкриття апеляційного провадження отримав в електронний кабінет 24 квітня 2026 року (а. с. 181).

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції встановив, що 28.04.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір № 245124433 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 500 грн. (а.с. 38-40).

Відповідно до п. 1.2 кредит надається строком на 30 днів.

Згідно з п. 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 процентів річних, що становить 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п. 1.4.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Відповідно до п. 3.10. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі сплачена Позичальником сума погашає вимоги у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування Кредитом; у другу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Кредиту (за наявності); у третю чергу сплачуються нараховані проценти за користування Кредитом; у четверту чергу сплачуються сума Кредиту (у разі зобов`язань щодо її повернення); у п`яту чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

Згідно з п. 4.3. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Договір № 245124433 від 28.04.2021 року було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV55BC2 (а.с. 40).

Після вчинених дій відповідача, кредитором 28.04.2021 р. було перераховано грошові кошти у сумі 6 500,00 грн., на банківську карту № НОМЕР_1 , якою користується відповідач, що у свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 18).

Факт отримання грошових коштів відповідачем також підтверджується випискою з банківської картки № НОМЕР_2 наданою АТ «Ощадбанк» (а.с. 107-109) та меморіальним ордером № 0455230711 (а.с. 110).

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

У свою чергу, позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржників, зокрема і за договором № 245124433 укладеними з відповідачем ОСОБА_1 (а.с.64-68).

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

28.11.2019 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 69).

31.12.2020 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021 (а.с. 70-74).

31.12.2021 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу №28/1118-01, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а.с. 75).

Відповідно до реєстру прав вимог № 140 від 29.06.2021 р. до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 14 486,88 грн. (а.с. 63-64).

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01 (а.с. 59-60).

У подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін (а.с. 61).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р. до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 р. від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржників, зокрема і за договором № 245124433 укладеними з відповідачем ОСОБА_1 у розмірі 16 435,42 грн. (а.с. 58).

08.07.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» був укладений договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов`язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти (а.с. 54-56).

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 р. від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16 435,42 грн. (а.с. 52-53).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становить 14 486,88 грн. (а.с. 47).

Окрім того з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково погашав наявну заборгованість, а саме здійснив оплати у загальному розмірі 75,00 грн., що у свою чергу свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на визнання договору укладеним.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача перед ТОВ «Таліон Плюс» становить 16 435,42 грн. (а.с. 46).

Окрім того з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково погашав наявну заборгованість, а саме здійснив оплати у загальному розмірі 6 500,00 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 245124433 заборгованість відповідача станом на 31.07.2025 р. становить 16 435,42 грн., та складається з: заборгованості за тілом кредиту 6 444,50 грн., заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом 9 990,92 грн. (а.с. 45).

Позивач надав суду платіжне доручення від 28.04.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 6 500,00 грн. згідно договору № 245124433 від 28.04.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 (а.с. 18).

АТ «Ощадбанк» надав суду виписку з банківської картки № НОМЕР_2 , котра належить ОСОБА_1 , у якій міститься підтвердження надходження коштів 28.04.2021 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 107-109).

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це встановлено в частині першій статті 1048 ЦК України.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то на нього покладено обов`язок надати докази на підтвердження видачі кредиту та його розміру, умов та порядку нарахування відсотків, комісій та інших сум, заявлених позивачем до стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи цей спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- договір № 245124433 від 28.04.2021 року підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Отже, позивачем доведено факт укладення 28.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 245124433 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені відповідачем та його представником суду не надані. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання;

- відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач виявив бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської карти для перерахунку коштів та місце реєстрації/проживання. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем та його представником таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є їх процесуальним обов`язком. Окрім того відповідач здійснював дії на погашення заборгованості, що у свою чергу свідчить про визнання ним договору укладеним, що у свою чергу спростовує доводи представника відповідача;

- на підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копії договорів факторингу, реєстрів боржників та відповідні платіжні доручення на підтвердження оплати відступлення прав вимог. Таким чином, перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договори недійсними не визнавалися та на даний час не скасовані;

- заборгованість відповідача розрахована відповідно до умов договору, проценти після закінчення строку дії кредитного ліміту не нараховувалися, окрім того відсутні нарахування штрафних санкцій. Доводи представника відповідача про відсутність заборгованості перед позивачем у зв?язку зі сплатою ТОВ «Таліон Плюс» грошових коштів у сумі 6 500 грн. суд відхиляє, оскільки відповідно до п. 3.10 договору № 245124433 від 28.04.2021 вказані грошові кошти були направлені на погашення заборгованості за простроченими відсотками, що відображено у розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 46);

- дослідивши, надані на підтвердження надання позивачу правової допомоги та її розміру, документи, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заявлених витрат, тому позивач має право на відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають установленим обставинам справи, зроблені у відповідності до норм матеріального права та з дотримання норм процесуального права враховуючи таке.

При цьому колегія суддів ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року).

Доводи апеляційної скарги зводяться до двох: 1) кредитний договір не був укладений, оскільки відсутні докази його підписання позичальником одноразовим електронний ідентифікатором; 2) відповідач повернув проміжному кредитору - ТОВ «Таліон Плюс» кошти в розмірі 6 500 грн, а тому відсутня заборгованість яка підлягає стягненню.

Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам та відхиляє їх як безпідставні та необґрунтовані враховуючи таке.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Щодо підписання кредитного договору колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься остання сторінка договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, який підписаний останнім електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, а саме MNV55BC2, який відправлений йому 28.04.2021 о 14:02:24 на номер телефону НОМЕР_4 та введений ним о 14:03:29 (а. с. 40), що також підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а. с. 21), яка за своїм змістом відповідає обставинам справи, зокрема часу зарахування коштів на картковий рахунок відповідача о 14:03:30 відображеним у банкіській виписці (а. с. 108) та меморіальному ордері (а. с. 110).

Більш того, на договорі міститься QR-код, який веде до електронного примірнику договору № 245124433 від 28.04.2021.

Доводи про незадоволення судом клопотання про витребування оригіналу договору в порядку ч. 6 ст. 95 ЦПК України є надуманими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2026 року суд постановив ухвалу, якою клопотання представника відповідача задовольнив.

Водночас колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Тобто будь-який примірник електронного договору є його оригіналом, у тому числі тим, що поданий до матеріалів справи та містить докази щодо його підписання електронними підписами усіх сторін (а. с. 40).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 цього ж Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Також указані доводи є суперечливими з огляду на інші доводи скарги в частині доведення відсутності заборгованості відповідача через виконання обов`язку з повернення коштів, оскільки такими своїми конклюдентними діями відповідач визнав кредитний договір та свій обов`язок із повернення коштів за ним.

Доказів того, що персональні дані відповідача були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені відповідачем суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладених договорів.

Щодо доводів про повернення коштів у розмірі 6 500 грн ТОВ «Таліон Плюс» колегія суддів зазначає таке.

Дійсно у матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 0.0.22188964921 від 04.08.2021 на суму 6 500 грн, сплачених на користь ТОВ «Таліон Плюс».

Водночас як правильно вказав суд першої інстанції, відповідно до п. 3.10 договору № 245124433 від 28.04.2021 вказані грошові кошти були направлені на погашення заборгованості за простроченими відсотками, що відображено у розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 46).

Указане також відповідає приписам ст. 534 ЦК України, відповідно до яких у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Станом на дату платежу, у відповідача була заборгованість в розмірі 19 674,58 грн, з яких 13 174,58 грн становили відсотки за користування кредитними коштами.

З урахування цього, кошти в розмірі 6 500 грн були спрямовані саме на погашення цих відсотків, яких не вистачило для повного погашення таких зобов`язань, а тому розмір основного боргу не зменшився.

Інших доводів апеляційна скарга не містить, а тому колегія суддів не переглядає справу в іншій частині (правомірності нарахування відсотків, відступлення прав вимоги тощо).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення.

Судові витрати

Оскільки апеляційні скарги залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Гривачевською Ларисою Миколаївною, - залишити без задоволення.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова