Додаткове рішення від 14 травня 2026 р. у справі №490/4004/25 — Миколаївський апеляційний суд

Провадження № 22-з/812/55/26

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/4004/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коломієць В.В.,

суддів: Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Важеніною Світланою Анатоліївною, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2026 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею: 135,8 кв.м., житловою площею: 38,9 кв. м., за кожним. В задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2850 грн 58 коп.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2026 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення щодо вирішення питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2 – адвокат Наседкін О.І. - оскаржив його в апеляційному порядку.

Не погодившись з ухвалою суду представник ОСОБА_1 – адвокат Важеніна С.А. - оскаржила її в апеляційному порядку.

Також адвокат Важеніна С.А. у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказала, що попередньо очікує понести витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційної інстанції – 9 000 грн., докази розміру яких будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 травня 2026 року вказвані апеляційні скарги задоволено частково. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2026 року скасовано. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2026 року в частині вирішенні вимог про поділ заробітної плати – скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя 21 200 доларів США. Рішення в частині стягнення судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за позовну заяву в розмірі 3 028 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, надану в суді першої інстанції, в розмірі 38 250 грн 00 коп. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 1 816 грн 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 532 грн 48 коп

06 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Миколаївського апеляційного суду надійшла заява представника відповідачки - адвоката Важеніної С.А. - про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 грн витрат на правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Так, згідно з п. 3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, при ухваленні Миколаївським апеляційним судом постанови від 10 листопада 2025 року не було вирішено, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-V «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на правову допомогу (постанова Верховного Суду від 04.06.2025 року у справі № 490/1923/23).

Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 у справі була адвокат Важеніна С.А., яка діяла на підставі ордеру серії ВЕ № 1183241, договору про надання правової допомоги від 21 липня 2025 року, додаткової угоди № 2 до договору про надання правничої допомоги від 21 липня 2025 рок від 10 лютого 2026 року( т. 3 а.с. 6, 78-80).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 – адвокатом Важеніною С.А. - через систему «Електронний суд» до апеляційного суду було надано: Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05 травня 2026 року, на загальну суму 10000 грн. (підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу – 8000 грн., участь у двох судових засіданнях (23.03.2026, 21.04.2026) – 2000 грн.).

Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від ОСОБА_2 та його представника – адвоката Наседкіна О.І., не надходило.

Колегія суддів вважає такі понесені ОСОБА_1 витрати є дійсними та необхідними і пов`язаними із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7500 грн. таких судових витрат, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 141, 270 ЦПК України, суд

У Х ВА Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Важеніною Світланою Анатоліївною – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7500 грн (сім тисяч п`ятсот гривень) 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року