Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №127/1920/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/1920/26

Провадження № 22-ц/801/1044/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 рокуСправа № 127/1920/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Антонюка В. В. в м. Вінниці, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -

встановив:

В січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 564550291 від 10 червня 2021 року у розмірі 46 442,50 грн та судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 642,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 10 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Кредитний договір № 564550291, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в розмірі 12 000 грн на 29 днів, процентна ставка 0,82 % в день (п. 1.9.1. Договору). Кредитодавець свої зобов`язання виконав, натомість позичальник коштів не повернув та загальна сума заборгованості становить 46 442,50 грн з яких: 13 500 – тіло кредиту; 32 942,50 грн заборгованість за відсотками.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі – Договір факторингу 1), до якого в подальшому укладалися Додаткові угоди, у тому числі про продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 146 від 10 серпня 2021 року, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі Договір факторингу 2) відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», до якого 31 липня 2023 року було підписано реєстр прав № 10, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

10 липня 2025 року між ТОВ «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Ейс» укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е (далі – Договір факторингу 3) за яким позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 10 липня 2025 року за Договором факторингу 3 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 46 442,50 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував те, що у справі встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 564550291 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 10.06.2021, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Витяг з Реєстру прав вимоги № 146, в якому зазначено відповідача ОСОБА_1 датується 10.08.2021 року, тобто більш ніж через 3 роки після укладення договору відступлення права вимоги.

Доводи сторони позивача про те, що договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, на підставі якого ТОВ «Манівео» передало ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 564550291, було передбачено можливість відступлення прав вимоги, які виникнуть у майбутньому, суд вважав необґрунтованими, оскільки додатковими угодами лише продовжувався строк дії договору факторингу від 28.11.2018 року, при цьому обсяг прав та обов`язків сторін за цим договором додатковими угодами не змінювався. Ці додаткові угоди не є новими договорами факторингу і не свідчать жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео» права вимоги до відповідача за кредитним договором, який укладено 10.06.2021.

Таким чином, позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги стосовно ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 564550291 від 10.06.2021року від первісного кредитора ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліон плюс», а в подальшому від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».

Не погодившись з таким рішенням суду, 19 березня 2026 року через систему «Електронний суд» позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 46 442,50 грн заборгованості за Кредитним договором та понесені позивачем судові витрати в розмірі 19 656 грн (судовий збір в розмірі 6 056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн).

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції було встановлено факт укладення сторонами Кредитного договору та підтверджено наявність зобов`язань, що виникли на його підставі, також встановлено факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами та переходу права вимоги за ними.

Позивач зауважує, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28 листопада 2018 року – 31 грудня 2024 року. Згідно п. 4.1 Договору факторингу 1, право вимог переходить від Клієнта до Фактора у день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 10 серпня 2021 року Первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 146 до Договору факторингу 1, відповідно до якого останній набув право вимоги до Відповідача на загальну суму 28 744 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання відповідача перед первинним кредитором.

На момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало та відступлення ТОВ «Таліон Плюс», як і подальші відступлення, є правомірними, тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок з цього приводу.

У встановлений апеляційним судом строк відповідач не скористався правом подати відзив.

Справа, що розглядається, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), тому з урахуванням приписів частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд проводить розгляд без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступне:

- 10 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на підставі поданої ним заявки (а.с. 17-22) в електронній формі був укладений Кредитний договір № 564550291. Виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною ставкою в розмірі 299,30, що становить 0,82 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1. Договору). У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовується з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми Кредиту за кожний день користуванням ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору (п. 1.9.3 Договору) (а. с. 34 – 36);

- згідно платіжного доручення № efe59549-fec7-4dbb-abld-decc031ee17e від 16 червня 2021 року ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» за договором № 564550291 від 10 червня 2021 року перерахували 1 500 грн ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 (а. с. 13);

-згідно платіжного доручення № 961cb298-aa43-4304-b130-e770276caaf6 від 10 червня 2021 року ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» за договором № 564550291 від 10 червня 2021 року перерахували 12 000 грн ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 13 на звороті);

-згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 564550291 від 10 червня 2021 року (а.с. 51), здійсненого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за ОСОБА_1 за період з 10.06.2021 по 10.08.2021 року рахується заборгованість в 16 464 грн, з яких: за тілом кредиту 13 500 грн, за процентами 32 942,50 грн (а.с.50);

-28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі – Договір факторингу 1), строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 74) та в подальшому було укладено ряд додаткових угод про, якими продовжено строк дії цього договору: 28 листопада 2019 року - додаткова угода за № 19, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року(а.с. 79 на звороті); 31 грудня 2020 року - додаткова угода за № 26, якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року (а.с. 80); 31 грудня 2021 року - додаткова угода за № 27, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 85); 31 грудня 2022 -додаткова угодуа№ 31, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с. 85 на звороті); 31 грудня 2023 року - додаткова угода № 32, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 86);

-Згідно розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 складає 28 744 грн, яка складалася з 13 500 грн - заборгованість за тілом кредиту та 16 464 грн - заборгованість за процентами (а. с. 51);

- 05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (а.с. 65 – 69);

- ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року (а.с. 69 на звороті - а.с.70);

- відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 146 від 10.08.2021 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 28 744 грн, яка складалася з 13 500 грн - заборгованість за тілом кредиту та 15 244 грн - заборгованість за процентами (а. с. 72-73);

- згідно розрахунку заборгованості здійсненим ТОВ «Таліон Плюс» за ОСОБА_1 за період з 10.08.2021 по 31.07.2023 року рахується заборгованість в розмірі 46 422, 50 грн, з яких 13 500 грн – тіло кредиту, 32 942,50 грн – проценти (а. с. 50);

- 10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 10/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором (а.с. 56 - 62);

- відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 10/07/25-Е від 10 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 46 442, 50 грн, з яких 13 500 грн – тіло кредиту, 32 942,50 грн – проценти (а.с. 63 - 64);

- згідно наданої позивачем виписки заборгованості з особового рахунку за Кредитним договором № 564550291 від 16 червня 2021 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за Кредитним договором в розмірі 46 442, 50 грн, з яких 13 500 грн – тіло кредиту, 32 942,50 грн – проценти (а.с. 49);

- згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , фінансовий номер телефону НОМЕР_3 . 10 червня 2021 року на цю кратку було зараховано 12 000 грн, а 16 червня 2021 року – 1 500 грн (а. с. 119). Зазначена інформація підтверджується Випискою по картковому рахунку (а.с. 120)

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У справі що розглядається, кредитний договір № 564550291 від 10 червня 2021 року був вчинений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції закріплені в Законі України «Про електронну комерцію».

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що Кредитний договір № 564550291 від 10 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений у відповідності до вимог ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. На підтвердження факту перерахування ОСОБА_1 коштів за Кредитним договором № 564550291 від 10 червня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало 13 500 гривень ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 , обумовлено в Договорі.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Предметом договору факторингу згідно статті 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У справі що розглядається, право грошової вимоги до відповідача було відступлене неодноразово: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28 433, 50 грн (а. с. 51); ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 46 422, 50; від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 46 422, 50;

Суд першої інстанції виснував, що позивачем не доведено перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оскільки Договір факторингу № 28/1118-01, укладений з ТОВ «Таліон Плюс», датований 28 листопада 2018 року, а кредитний договір з ОСОБА_1 укладений 10 червня 2021 року, тобто на момент укладення договору факторингу не існувало кредитних відносин із відповідачем.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до наявних у справі доказів 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Як вказано в п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до п. 8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року був неодноразово продовжений: додатковою угодою № 19 від 28 листопада 2019 року, додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року; додатковою угодою № 27 від 31 грудня 2021 року, додатковою угодою № 31 від 31 грудня 2022 року, додатковою угодою № 32 від 31 грудня 2023 року.

Тобто сторони при укладенні договору факторингу 28 листопада 2018 року погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому що відповідає положенням статей 514 та 1078 ЦК України, а чинність договорів неодноразово продовжувалась.

Отже, підписавши 10.08.2021 року Реєстр прав вимоги № 146 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» діяли у відповідності до приписів статті 1078 ЦК України та умов договору факторингу, який був чинним, тому перехід права вимоги відбувся, а висновок суду першої інстанції про відсутність доказів цьому суперечить як фактичним обставинам справи, так і постановлений без врахування приписів закону.

Подальші відступлення права вимоги від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а потім від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС"», - також відбулися з дотриманням норм чинного законодавства.

Невірним є і висновок суду першої інстанції про те, що оскільки немає доказів внесення новим кредитором плати за договором факторингу, то це свідчить про відсутність доказів переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» за договором факторингу від 28.11.2018 року.

Так, і в пунктах 3.1.1- 3.1.3 Договору факторингу від 18.11.2018 року з послідуючими змінами (між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс»), і в пунктах 3.1.1, 3.1.2 Договору факторингу від 05.08.2020 року (між ТОВ «Таліон плюс та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»), і в пункті 3.4. Договору факторингу від 29 травня 2025 року(між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС»), сторони погодили, що розмір фінансування встановлюється в кожному реєстрі прав вимоги та відбувається після його підписання в обумовлені сторонами строки, а право вимоги переходить в день підписання Реєстру ( пункт 4.1 Договору від 18.11.2018 року та Договору від 05.08.2020 року, пункт 1.2 Договору від 29 .05.2025 року).

Отже, момент переходу права вимоги сторони договорів факторингу обумовили підписанням Реєстрів, а не моментом проведення розрахунків, на що суд першої інстанції уваги не звернув та помилково виснував, що без підтвердження оплати за договорами факторингу неможливо стверджувати, що відбувся перехід права вимоги.

Відтак доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновок суду про те, що позивач не може вимагати повернення кредиту так, як позивачем не надано доказів переходу права вимоги до нього, - є невірним та не ґрунтується на фактичних обставинах справи, суперечить приписам чинного законодавства.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, апеляційний суд встановив, що він частково не відповідає умовам договору кредитування.

Так, за умовами Кредитного договору № 969587796 від 10 червня 2021 року, відповідач ОСОБА_1 отримав 13 500 грн кредитних коштів на 30 днів (пункт 1.7) зі сплатою впродовж цього періоду (Дисконтний період) 0,82 % в день (пункт 1.9.1), однак в разі несвоєчасної сплати процентів за дисконтний період, застосовується процентна ставка в розмірі 1,64 процентів в день (пункт 1.9.2.).

Як вбачається з розрахунку, наданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», здійсненого за період з 10.06.2021 року, по 10.08.2021 року, відповідач в рахунок повернення кредиту сплатив 12.07.2021 року 1 015 грн, 13.07.2021 року – 200 грн, 20.07.2021 року – 5 грн, відтак згідно пункту 1.12.1, відбулося продовження строку дії Договору, але не більше ніж на 90 днів.

Після набуття права вимоги ТОВ «Таліон плюс» продовжив нараховувати відсотки в межах строку Договору та здійснив їх нарахування по 06.10.2021 року (а. с. 50), однак за період з 14.07.2021 року нарахування процентів було здійснено з використанням денної процентної ставки в розмірі 2,3 % (310, 50 грн) в день, що не відповідає обумовленому в Договорі розміру процентної ставки.

Таким чином, за період з 10.06.2021 року по 09.07.2021 року проценти нараховані вірно та їх розмір становить 3 148,80 грн, а за період з 10.07.2021 року по 06.10.2021 року апеляційний суд виснує, що враховуючи погоджений в Договорі розмір процентів 1.64 % в день, сума процентів становить 19 926 грн (13 500грн х 1,64 % х 90 днів).

Отже, заявлена позивачем вимога про стягнення 32 942, 50 гривень процентів є необґрунтованою та не базується на умовах договору.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13 500 грн та заборгованість за процентами в розмірі 23 074,80 грн (3 148,80 + 19 926), а всього 36 574,80.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «ФК «ЕЙС» знайшли своє часткове підтвердження, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Тому заочне рішення Вінницького міського районного суду Вінницької області від 11 березня 2026 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач поніс такі витрати: 2 622, 40 грн по сплаті судового збору за подання позову (а. с. 12) та 3 933, 60 грн по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а. с. 166, 169), а також 13 000 грн. витрат на правничу допомогу (7 000 грн - в суді першої інстанції та 6 000 грн - в суді апеляційної інстанції).

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивач надав: Договір про надання правничої допомоги № 06/08/25-01 від 20 серпня 2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та ТОВ ФК «ЕЙС» (а.с. 47-48), Додаткову угоду від 01.09.2025 (а. с. 46), протокол погодження вартості послуг (а. с. 48 на звороті) та Акт приймання-передачі послуг, наданих в суді першої інстанції (а.с.45) на загальну суму 7 000 грн (а.с. 81); Акт прийому-передачі послуг, наданих в суді апеляційної інстанції вартістю 6 000 грн (а.с. 159)

Відтак доведеними є витрати на правничу допомогу розмір 13 000 грн, які, з урахуванням відсутності заперечень з боку відповідача, підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Відповідно до приписів ч.1, п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення: 32 942, 50 грн із заявлених 46 422,50 грн, що становить 70,9 %, то із відповідача на користь позивача слід стягнути 9 217 грн (13 000 грн х 70,9%) понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «ЕЙС» задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 564550291 від 10 червня 2021 року в розмірі 36 574,80 (тридцять шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривні 80 к.) гривень, яка складається з 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) гривень заборгованості за тілом кредиту та з 23 074,80 грн (двадцяти трьох тисяч сімдесяти чотирьох гривень 80 к.) гривень заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «ЕЙС» 9 217 (дев`ять тисяч двісті сімнадцять) гривень понесених судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «ЕЙС» код ЄДРПОУ 42986956, адреса: Харківське шосе, 19, оф. 2005, м. Київ, поштовий індекс 02175.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук