Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №944/692/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:

Дата: 06 травня 2026 р.

Справа: №944/692/25

Суддя: Савуляк Р. В.

Справа № 944/692/25 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М.О.

Провадження № 22-ц/811/4467/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

представника виконавчого комітету Новояворівської міської

ради Львівської області – Стадник Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа Виконавчий комітет Новояворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, ОСОБА_1 , про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, –

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, за участі заінтересованих осіб: Виконавчий комітет Новояворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, ОСОБА_1 , про визнання особи недієздатною та призначення опікуна.

В обґрунтування заявлених вимог покликався на те, що ОСОБА_1 є його бабцею. На момент звернення із заявою в суд ОСОБА_1 хворіла деменцією з різко вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, вираженим розладом соціально-побутовою дезадаптацією. Обмежена у самообслуговуванні, обмежена в здатності до орієнтації, обмежена в здатності контролювати свою поведінку. Потребувала постійного нагляду та турботи. Внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу вона не здатна усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Стан її здоров`я з кожним роком погіршується. Внаслідок хвороби бабця потребує догляду та встановлення над нею опіки.

Наголошував, що він постійно проживає з ОСОБА_1 , бажає в подальшому доглядати за нею і бути її опікуном.

З врахуванням зазначених обставин, просив визнати недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити ОСОБА_3 її опікуном.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року заяву ОСОБА_3 , заінтересована особа Виконавчий комітет Новояворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, ОСОБА_1 , про визнання особи недієздатною та призначення опікуна – задоволено частково.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано недієздатною та встановлено над нею опіку.

В решті вимог заяви – відмовлено.

Покладено обов`язки опікуна над недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на Новояворівську міську раду Львівської області, як орган опіки та піклування, до вирішення питання про призначення їй опікуна в порядку, визначеному законом.

Визначено строк дії рішення тривалістю два роки з моменту набрання ним законної сили.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про призначення опікуна оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що фізична особа може бути призначена опікуном лише за її згодою з врахуванням особистих приязних взаємин між опікуном та підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного.

За наявності висновку органу опіки та піклування суд зобов`язаний про доцільність призначення опікуном певної особи лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту.

Сам по собі факт, що ОСОБА_4 є військовозобов`язаним не може слугувати підставою для відмови у призначені його опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення військовозобов`язаного опікуном над недієздатною фізичною особою.

Суд дійшов передбаченого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_1 , не з`ясувавши відповідність заявника критеріям, які надають йому таке право.

Просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року змінити, призначивши опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представника виконавчого комітету Новояворівської міської на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_3 , що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про народження та одруження.

ОСОБА_1 з 2023 року страждає на тяжкий хронічний психічний розлад з 2023 року. Діагноз: наслідки органічного ураження УНС, з емоційно-вольовим, когнітивно-мнестичними порушеннями до рівня деменції з повною втратою навиків до самообслуговування та соціально-побутовою дезадаптацією, що підтверджується довідками від 04 лютого 2025 року та 04 березня 2025 року, виданими Новояворівською лікарнею ім.Ю Липи.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №1057 від 27 червня 2025 року, складеним на виконання ухвали суду від 12 березня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає хронічним, стійким психічним розладом у формі розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, помірною вираженим зниженням когнітивних функцій. За своїм психічним станом нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного догляду та опіки, тому вимога про визнання ОСОБА_1 недієздатною повністю доведені, ґрунтуються на вимогах закону, а тому заявлена вимога про визнання ОСОБА_1 недієздатною підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні заявленої вимоги про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що подання органу опіки та піклування не містить жодних обґрунтувань щодо необхідності призначення саме ОСОБА_3 опікуном над недієздатною бабусею ОСОБА_1 . Як зазначив суд першої інстанції, подання органу опіки та піклування ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном, не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатної, а також в поданні не проаналізована можливість виконувати ним обов`язки опікуна з огляду на те, що заявник має власну сім`ю. Окрім цього, як встановлено в судовому засіданні, недієздатна ОСОБА_1 має трьох дітей, одним з яких є батьком заявника ОСОБА_3 , який має 53 роки і є дієздатною собою.

Також, в поданні не проаналізовано наявність інших осіб, які б змогли здійснювати догляд за ОСОБА_1 , зокрема, не зазначено причин, які б унеможливлювали здійснення дітьми опіки над недієздатною матір`ю ОСОБА_1 , в матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що стан здоров`я дітей ОСОБА_1 є таким, що унеможливлює здійснення ними опіки над їх матір`ю.

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступних підстав.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що фактично рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні заяви про призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною бабусею.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

В постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що у справі відсутні належні та допустимі докази доцільності призначення саме ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_1 та докази, що він є єдиною особою, яка може виконувати функції опікуна.

Орган опіки та піклування не з`ясував питання призначення опікуном заявника ОСОБА_3 , який є військовозобов`язаним по віку, хоча в умовах воєнного стану орган опіки має належно з`ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у Конституції України обов`язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин, у тому числі, здатності виконання функцій опікуна недієздатної особи іншими особами.

В апеляційній скарзі заявник покликається на те, що за наявності висновку органу опіки та піклування суд зобов`язаний про доцільність призначення опікуном певної особи лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту.

Проте, скаржник не врахував, що таке подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом при вирішенні по суті питання про призначення позивача опікуном/співопікуном (див. постанову Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23).

Колегія суддів наголошує, що подання органу опіки і піклування Виконавчого комітету Новояворівської міської ради Львівської області не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що подання органу опіки і піклування про призначення опікуном заявника винесено передчасно, без повного дослідження та з`ясування всіх обставин, які впливають на можливість призначення заявника опікуном та ґрунтується виключно на даних, отриманих від самого ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції надав цьому доказу належну оцінку.

Особливу увагу суд має приділяти перевірці наявності інших членів сім`ї, які можуть бути призначені опікунами і їх можливості здійснювати опіку. Суд повинен оцінити не лише подання органу опіки, а й можливість близьких родичів здійснювати опіку над недієздатним, їхні взаємини з недієздатною особою, здатність забезпечити належний догляд та охорону прав і інтересів підопічного.

Так, суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що у недієздатної ОСОБА_1 є троє дітей, дві доньки та син, який є батьком заявника ОСОБА_3 . Доказів того, що стан здоров`я дітей ОСОБА_1 , не дозволяє їм здійснювати опіку над нею, суду не надані.

Разом з цим, подання не містить інформації про наявність інших членів сім`ї або інших осіб, які перебувають з недієздатною у родинних стосунках, окрім ОСОБА_3 , і не мотивовано, чому вони не мають можливості здійснювати опіку над ОСОБА_1 ..

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_3 про призначення його опікуном ОСОБА_1 , спростовуються встановленими обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 травня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua