Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №297/2285/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/2285/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 травня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого – Собослоя Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2025 року у справі № 297/2285/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, мотивуючи тим, що 24.02.2025 рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області із відповідача на користь позивачки вирішено стягувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. На час подання позовної заяви у позивачки не було на руках підтвердження про те, що відповідач має постійне місце роботи і стабільний дохід. Однак, після відкриття виконавчого провадження позивачка звернулась до Берегівського РВ ДВС, де їй надали копії відповіді на запити із ДПС України, з якої стало очевидним та обставина, що відповідач працює не тільки в СГ ТОВ «АГРО-ЛУЧКИ», але і в ТОВ «Берегівське хлібоприймальне підприємство». Зазначила, що їхня донька ходить до школи, потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, ніж коли судом визначався розмір аліментів, у зв`язку з чим збільшуються потреби і у навчанні, і на медикаменти, і на інший розвиток дитини, що змінюється за віком. Посилаючись на зазначене, та те, що відповідач має визначене місце роботи просила суд змінити розмір стягуваних аліментів, тобто із стягнення 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 25.11.2024, - на стягнення в користь позивачки аліментів в частці із всіх доходів відповідача, починаючи з моменту прийняття судом рішення і до повноліття дитини.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2025 року позов задоволено.

Розмір аліментів визначений рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року – змінено.

Збільшено розмір аліментів з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 1/4 частці із всіх доходів, починаючи з 19.08.2025 року до досягнення нею повноліття.

Вирішено питання про судові витрати.

На це рішення відповідач подав апеляційну скаргу , в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що надані позивачкою документи не підтверджують погіршення її матеріального стану, а матеріальний стан відповідача також не покращився. Вважає, що позивачкою не надано жодного належного допустимого доказу достатнього для задоволення заявлених позовних вимог. Крім зазначеного просив суд дослідити довідку додану до апеляційної скарги, оскільки на час розгляду справи вона ще не була видана.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до такого.

Судом установлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою (а.с. 4, 5).

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.02.2025 у справі № 297/4770/24 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь позивачки для утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25.11.2024 і до досягнення нею повноліття (а.с. 6 - 8).

На виконання цього рішення головним державним виконавцем Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турані А.І. відкрито виконавче провадження № 77729937 від 07.04.2025

З відповіді Державної податкової служби України на запит № 261767187 від 07.04.2025 Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що боржник ОСОБА_1 за 2024 рік отримував доходи від податкових агентів СГ ТОВ «Агро-Лучки», ТОВ «Княжі Лани», ТОВ «Берегівське хлібоприймальне підприємство», АТ «ОТП-Банк»

З відповіді Пенсійного фонду України на запит № 261767187 від 07.04.2025 Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що боржник ОСОБА_4 01.02.2025 отримував заробітну плату/дохід застрахованої особи у СГ ТОВ «Агро-Лучки» та ТОВ «Берегівське хлібоприймальне підприємство».

Щодо клопотання апелянта про дослідження доданої до апеляційної скарги довідки від 1709.25 № 03/05, яка, за його твердженням, не могла бути подана раніше, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції вона ще не була видана, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Досліджуючи вказане клопотання, апеляційний суд встановив, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції факт, відображений у цій довідці, об`єктивно існував. Хоча апелянт участі у розгляді справи не брав та своїм правом на подання відзиву не скористався, матеріалами справи підтверджується, що в силу закону він був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції за адресою свого офіційного місця реєстрації.

Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, повернення поштового конверта з відміткою про відсутність особи за адресою її реєстрації вважається днем вручення судової повістки. Неотримання кореспонденції є особистим процесуальним ризиком відповідача, а пізніше звернення за видачею довідки не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для її своєчасного надання. Оскільки поважних і незалежних від волі особи причин неподання цього доказу до суду першої інстанції не встановлено, вказана довідка не підлягає прийняттю та дослідженню на стадії апеляційного перегляду, а клопотання апелянта про її дослідження є безпідставним

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги по суті заявлених вимог та досліджуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

Ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст.8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У зазначеній нормі права (в редакції від 17.05.2017 року) законодавець розширив можливості того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (отримувача аліментів) щодо вибору способу стягнення аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, одержувачка аліментів ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про зміну розміру аліментів, який стягується на підставі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.02.2025, в якому просила визначити розмір аліментів у частці від доходу, а саме у розмірі частки із усіх доходів ОСОБА_1 , починаючи з дати прийняття рішення і до повноліття дитини.

Слід зауважити, що визначений попереднім судовим рішенням розмір аліментів, сформульований як «не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», за своєю правовою природою та суттю є динамічною твердою грошовою сумою. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що таке стягнення має чітку прив`язку до державних соціальних стандартів, які щорічно затверджуються Законом України «Про Державний бюджет України», є змінним і підлягає автоматичному перерахунку органами державної виконавчої служби (або приватним виконавцем) без необхідності ухвалення додаткового судового рішення. Такий спосіб стягнення жодним чином не пов`язаний із розміром заробітку (доходу) платника аліментів, що є характерною ознакою саме твердої грошової суми.

Отже, одержувачка аліментів скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у частці від доходу.

У ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, неодноразово підтриманою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18 та ін.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.

Маючи на своєму утриманні дочку позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального їх утримання, так і їх виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дитину та організацію її життя.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Такими самими загальновідомими та загальнозрозумілими обставинами є те, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації до України та воєнних дій, які тривали на час пред`явлення позову та тривають на час судового розгляду справи, купівельна спроможність населення України значно знизилася, що має наслідком, серед іншого, додаткові матеріальні труднощі в забезпеченні належного утримання дітей.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.

З врахуванням зазначеного, доведеним є факт, що матеріальне становище одержувача аліментів, як одна з умов, з якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дітей істотно зросла, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

Верховний суд зазначає, що вищевказані обставини відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).

З огляду на вищезазначене доводи апелянта, що судом першої інстанції не враховано, що матеріальне становище позивача та відповідача змінилося є необґрунтованими.

Відтак, з врахуванням наведеного, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зміни розміру аліментів на утримання доньки сторін та визначення їх у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) батька. Таке рішення повністю відповідає найкращим інтересам дитини та забезпечує її право на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, як це передбачено статтею 27 Конвенції ООН про права дитини та статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства

При визначенні судом частки від заробітку (доходу) платника аліментів, колегія суддів приймає також до уваги, що при стягненні аліментів за іншою процесуальною процедурою (видачі судового наказу), відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відтак, рішення суду першої інстанції правильне по суті і для його скасування, шляхом відмови у позові, апеляційний суд підстав не вбачає. Доводи апеляції правильності по суті та справедливості рішення суду в цій частині не спростовують.

Поза тим, апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України), а рішення суду першої інстанції містить певні упущення, які належить усунути.

Відповідно до приписів частини другої статті 182 СК України, присуджуючи аліменти, в тому числі, змінюючи розмір присуджених раніше аліментів, та маючи на увазі забезпечення інтересів дитини, суду поряд із визначенням конкретної частки/суми аліментів належить зазначити в рішенні про те, що ця сума не може бути меншою за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ці вимоги закону судом не були виконані, в резолютивній частині рішення відповідна вказівка відсутня.

Також відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що в новому розмірі аліменти сплачують із дня набрання рішенням законної сили.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги результат виконання сторонами обов`язку доказування обставин, що мають значення в справі, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши у відповідній частині резолютивну частину рішення в редакції, яка враховує необхідність вказівки на певні параметри аліментів, а врешті на підставі ст. 375 цього Кодексу залишити рішення суду без змін.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст. 375, п.4 ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду від 19 серпня 2025 року змінити, третій абзац резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Збільшити розмір аліментів з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 1/4 частці із всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.»

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 11 травня 2026 року.

Головуючий:

Судді