Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №688/2231/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2231/26

№ 3/688/495/26

Постанова

Іменем України

15 травня 2026 року м. Шепетівка

Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Козачук С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративніправопорушення,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №139640 від 07 травня 2026 року, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 23.04.2026 близько 01 год 00 хв, перебуваючи по АДРЕСА_2 , умисно висловлював погрози, образи, нецензурну лайку в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоду психічному здоров`ю дитини та вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення визнав, підтвердив обставини, викладені в протоколі, щиро розкаявся у вчиненому.

Заслухавши пояснення особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що справа підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП з огляду на таке.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Застосувавши до цієї справи принципи кримінального провадження суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях, приймається у разі доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а усі сумніви, які виникають у ході провадження у справі тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до положень ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушенняце офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення, у якому крім іншого зазначають відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідків, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Диспозиція ч. 2 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Отже, адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП є правопорушенням з матеріальним складом.

За п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ст. 1 вказаного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоду її психічному здоров`ю.

Отже, викладене обвинувачення не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не зазначено щодо вчинення ОСОБА_1 діянь, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно малолітньої особи. Також не зазначено шкідливих наслідків, спричинених для малолітньої дитини в результаті психологічного насильства (як-то: дії кривдника викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи).

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року в справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом вини особи за відсутності інших належних доказів.

Органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та того, що її психічному здоров`ю було завдано шкоди.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016р. заява №926/08), дійшла висновку, що направлені до суду матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тому суд, враховуючи вищезазначене, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Будь-яке обвинувачення особи має бути конкретним, зрозумілим та підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами.

Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави стверджувати те, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 уповноважена особа не дотрималась вимог закону щодо необхідності встановлення ознак складу даного адміністративного правопорушення та не зібрала доказів на підтвердження наявності в діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного ОСОБА_1 не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки «поза розумним сумнівом» не доведена його вина у вчиненні домашнього насильства стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому дійшла висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 254, 256, 279, 280, 283 КУпАП, суддя, -

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, захисником, потерпілою, її представником до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Світлана КОЗАЧУК