Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №947/18444/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/18444/26

Провадження № 1-кп/947/984/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162480000780 від 24.03.2026 року у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдата резерву 315 запасної роти вказаної військової частини, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2025 № 313 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду солдата резерву 315 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

Проходячи військову службу, ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Проте у порушення вищезазначених вимог законодавства ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив корупційне кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності за таких обставин.

У період з 23.03.2026 по 24.03.2026 командир взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, лейтенант поліції ОСОБА_5 , спільно з інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , заступили на службу у складі екіпажу «Океан-152» для виконання службових обов`язків на території Київського району міста Одеси.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», перед початком несення служби 23.03.2026 поліцейські екіпажу «Океан-152», а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , отримали нагрудні відеореєстратори з ID 475794 та 471024, які використовували під час виконання службових обов`язків.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, а також підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію», посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 10.06.2025 №1917, та у межах покладених на нього завдань, командир взводу Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП:сприяє, в межах компетенції та повноважень, реалізації завдань Департаменту та Національної поліції України; здійснює заходи щодо ефективної організації роботи взводу та забезпечує якісне і своєчасне виконання покладених на нього завдань і функцій; керує взводом у межах делегованих повноважень командиром роти; реагує на повідомлення про правопорушення, у тому числі ті, що надходять на службовий планшет, та самостійно виявляє правопорушення під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством; контролює оперативність реагування на виклики та належне виконання завдань особовим складом взводу; контролює дотримання службової дисципліни, належної тактики та заходів особистої безпеки підлеглими; розглядає справи про адміністративні правопорушення та застосовує заходи адміністративного впливу у випадках і способом, передбаченими законодавством; контролює дотримання учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху.

Основні обов`язки командира взводу включають: неухильне дотримання Конституції України, Правил дорожнього руху, Присяги поліцейського, законів

України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції; запобігання вчиненню правопорушень; суворе дотримання антикорупційного законодавства України, обмежень і заборон, визначених законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», іншими нормативно-правовими актами та організаційно-розпорядчими документами керівництва поліції; у разі виявлення або отримання інформації про корупційне чи дисциплінарне правопорушення підлеглими, вживає заходів щодо його припинення та негайно письмово інформує безпосереднього керівника і, за необхідності, інші уповноважені органи відповідно до категорії правопорушення; у разі отримання інформації про можливе вчинення корупційного або дисциплінарного правопорушення негайно інформує безпосереднього керівника та вживає заходів щодо запобігання та припинення такого правопорушення.

Згідно з положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 10.06.2025 №1917, інспектор Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП ОСОБА_6 у межах покладених на нього завдань: сприяє, в межах своєї компетенції та повноважень, реалізації завдань Департаменту та Національної поліції України; дисципліновано та неухильно виконує накази і розпорядження командира взводу, командира роти та їх заступників; реагує на повідомлення про правопорушення, у тому числі ті, що надходять на службовий планшет, а також самостійно виявляє правопорушення під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством; дотримується службової дисципліни, належної тактики та заходів особистої безпеки; розглядає справи про адміністративні правопорушення та застосовує заходи адміністративного впливу у випадках і способом, передбаченими законодавством.

Основні обов`язки інспектора включають: неухильне дотримання Конституції України, Правил дорожнього руху, Присяги поліцейського, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції; запобігання вчиненню правопорушень; суворе дотримання антикорупційного законодавства України, обмежень і заборон, передбачених законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими нормативно-правовими актами, а також організаційно-розпорядчих документів керівництва поліції; у разі отримання інформації про можливе вчинення корупційного або дисциплінарного правопорушення негайно інформує безпосереднього керівника та вживає заходів щодо запобігання та припинення такого правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Також, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Отже, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є службовими особами у розумінні кримінального законодавства.

23 березня 2026 року о 21 годині 28 хвилин під час патрулювання Київського району м. Одеси, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Дениса Максишка, 53, екіпажем «Океан-152» взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у складі лейтенанта поліції ОСОБА_5 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 було зупинено транспортний засіб марки «Smart», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час перевірки документів командир взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, лейтенант поліції ОСОБА_5 , встановив, що ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Smart», державний номерний знак НОМЕР_2 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме обов`язок водія мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, оскільки керував транспортним засобом без такого посвідчення.

У подальшому за допомогою службового планшета та баз даних Національної поліції України встановлено, що ОСОБА_4 позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік на підставі постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.04.2025, яку постановою Одеського апеляційного суду від 15.07.2025 залишено без змін, у зв`язку з чим вона набрала законної сили. Таким чином, на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_4 був позбавлений права керування транспортними засобами.

На підставі встановленого командир взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, лейтенант поліції ОСОБА_5 прийняв рішення розпочати процедуру складання адміністративних матеріалів за порушення п. 2.1 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП про що повідомив ОСОБА_4

24 березня 2026 року о 21 годині 40 хвилин, перебуваючи на проїзній частині за адресою: м. Одеса, вул. Дениса Максишка, 53, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі – командиру взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, лейтенант поліції ОСОБА_5 , з метою уникнення адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, висловив пропозицію надання неправомірної вигоди у розмірі 2 000 гривень готівкою, за не складення постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто за не вчинення дій з використанням службового становища. Під час цього ОСОБА_4 дістав із кишені грошові кошти та продемонстрував їх, на що отримав категоричну відмову.

Після цього, про вказаний факт 24 березня 2026 року о 21 годині 58 хвилин, командир взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, лейтенант поліції ОСОБА_5 повідомив на лінію «102» та викликав слідчо-оперативну групу Одеського РУП №1.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачений ч.1 ст.369 КК України, за кваліфікуючими ознаками – пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує будь-якої дії з використанням її службового становища.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззастережно, підтвердивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що під час зупинки працівниками патрульної поліції усвідомлював факт відсутності у нього права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим, бажаючи уникнути адміністративної відповідальності, висловив працівнику поліції пропозицію надати грошові кошти за не складання адміністративних матеріалів. Зазначив, що діяв необдумано, під впливом хвилювання та емоцій, при цьому будь-якого тиску на працівників поліції не чинив. Обвинувачений також пояснив, що після вчиненого усвідомив протиправний характер своїх дій, визнає їх незаконність та засуджує власну поведінку. У судовому засіданні висловив щире каяття, просив вибачення за свої дії та запевнив суд, що подібного у майбутньому не допустить. Додатково повідомив, що проходить військову службу, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики та просив суд врахувати зазначені обставини при призначенні покарання. Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що не оспорює зібрані у кримінальному провадженні докази, погоджується із правовою кваліфікацією його дій за ч.1 ст.369 КК України та надав заяву про розгляд кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України. У скоєному щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати.

Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з`ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.

Суд роз`яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.

Під час судового розгляду суд з`ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв`язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Суд окремо роз`яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а саме – що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.

Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, за кваліфікуючими ознаками – пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує будь-якої дії з використанням її службового становища.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, позитивну характеристику, його щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, у зв`язку із чим, суд вважає за доцільне призначити покарання у вигляді штрафу.

Питання про речові докази, процесуальні витрати та заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно суд вирішує в порядку ст.ст. статтями 96-1, 96-2 КК України та ст.ст.100, 124, 174 КПК України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами кримінального провадження, грошові кошти у сумі 2000 гривень, а саме дві купюри номіналом 1000 гривень із серійними номерами ЛА7437364 та МА9605892, були використані обвинуваченим ОСОБА_4 як предмет неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України. Вказані грошові кошти були безпосереднім предметом кримінально протиправних дій та вилучені в ході проведення огляду місця події.

Відповідно до положень ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення. Згідно із п.3 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику, який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Оскільки судом достовірно встановлено, що вищевказані грошові кошти були предметом кримінального правопорушення та використовувалися обвинуваченим як неправомірна вигода службовій особі за не вчинення останньою дій з використанням службового становища, суд дійшов висновку про необхідність застосування щодо них спеціальної конфіскації в дохід держави.

При цьому арешт на зазначене майно був накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2026 року у справі № 947/12828/26, провадження № 1-кс/947/4422/26, з метою забезпечення збереження речових доказів та можливості їх подальшої спеціальної конфіскації. Враховуючи ухвалення судом остаточного рішення у кримінальному провадженні та вирішення долі речових доказів по суті, необхідність у подальшому застосуванні арешту відпала, у зв`язку із чим арешт підлягає скасуванню відповідно до положень ст.174 КПК України.

Крім того, судом встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні були понесені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, на загальну суму 3565 гривень 60 копійок. Відповідно до вимог ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, у зв`язку із чим зазначені витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави.

Щодо інших речових доказів, а саме електронних носіїв інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.100 КПК України залишити їх при матеріалах кримінального провадження, як такі, що мають значення для зберігання матеріалів кримінального провадження та підтверджують обставини його розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 174, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити показання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять) тисяч гривень.

Стягнути ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 3565, 60 гривень

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2026 року (Справа № 947/12828/26, провадження № 1-кс/947/4422/26) на вилучені в ході огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Дениса Максименка,53 - 2 (дві) купюри номіналом 1000 (тисяча) гривень кожна, із серійними номерами ЛА7437364; МА9605892.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-Грошові кошти – дві купюри номіналом 1000 гривень з наступними серіями та номерами купюр: ЛА7437364 та МА9605892 – конфіскувати в дохід держави згідно приписів, передбачених статтями 96-1, 96-2 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1