Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №945/13/24 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/13/24

Провадження № 1-кп/945/317/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2023 року за № 12023150000000432 за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ Миколаївської області, одруженого, раніше не судимого, на момент вчинення злочину проходив військову службу за мобілізацією на посаді водія-електрика 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_10 , військовослужбовець військової служби за мобілізацією, та який проходив військову службу на посаді водія-електрика 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , 25.08.2023 приблизно о 23 годині 20 хвилин, керував автомобілем Renault Laguna, номер НОМЕР_2 , з пасажирами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , та рухався по автомобільній дорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» в межах Миколаївського району Миколаївської області, у напрямку з м. Миколаєва у бік м. Одеса, на 117км+950 м, грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. «б», 10.1., 11.3., 14.2. «в» ПДР України, що перебуває у прямому причинному наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, та перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед початком виконання маневру обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, хоча мав таку технічну можливість та зобов`язаний був так вчинити, а навпаки, з метою обгону невстановлених вантажних автомобілів, що рухалися попереду, здійснив виїзд на зустрічну смугу для руху, якою в цей час рухався автомобіль Mercedes-Benz C270 CDI, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , та допустив зіткнення передньою частиною автомобіля Renault Laguna, номер НОМЕР_2 , з передньою частиною Mercedes-Benz C270 CDI, державний номер НОМЕР_3 , в межах смуги руху останнього.

Внаслідок таких дій ОСОБА_10 пасажири автомобіля Mercedes-Benz C270 CDI, державний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також пасажир Renault Laguna, номер НОМЕР_2 – ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я. Крім цього, пасажир автомобіля Renault Laguna, номер НОМЕР_2 – ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_10 , вину за пред`явленим обвинуваченням визнав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та не оспорює їх. Надав такі показання. У той день вони перебували на службі в Херсонській області та чекали на довгоочікувану відпустку, а тому їхали з Херсонської області у бік Одеської області. Точних обставин, як трапилося ДТП ОСОБА_10 не пам`ятає, а отямився вже у лікарні. Вказує на те, що відшкодував потерпілим частину шкоди, і продовжує відшкодовувати шкоду.

Потерпілий ОСОБА_4 , будучи допитаною у судовому засіданні, надала суду такі показання. Обвинувачений ОСОБА_10 вже майже 9 років зять потерпілої ОСОБА_4 та вони всі разом жили, а інших потерпілих знає після ДТП. 25.08.2023 її синів (загиблого ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_10 ) відпустили з передової у довгоочікувану, після 6 місяців, відпустку та вони їхали до дому. Поліція повідомила потерпілого та її дочку, що ОСОБА_13 загинув, а ОСОБА_14 перебуває у лікарні. Чотири дні ОСОБА_14 лежав у лікарні – у нього був штирь у коліні, а потерпілий намагалася побачити тіло свого сина. Потерпілий тяжко переживає смерть свого сина, але її дочка та її зять дуже її підтримують; вказує на те, що обвинувачений також тяжко переживає цю подію. Потерпілий просить суд не забирати в неї другого сина, оскільки перший її син загинув; вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_10 їй, як син. Вважає, що її сім`я і так вже достатньо покарана цими подіями. Потерпілий для обвинуваченого не бажає ніякого покарання; дтп – це страшний збіг обставин.

Потерпілий ОСОБА_5 , будучи допитаною у судовому засіданні, надала суду такі показання. Потерпілий вказує на те, що потерпілого ОСОБА_4 вона під час допиту вперше побачила, а потерпілий ОСОБА_7 є її братом, а потерпілий ОСОБА_6 є її невісткою; з обвинуваченим до дтп не була знайома. 25.08.2023 потерпілий разом зі своїми родичами – потерпілими перебували на відпочинку, і потерпілий пам`ятає ярке світло від машини, що їхала на зустріч, і прийшла до тями вже на узбіччі дороги; чула як діти плачуть. Потерпілий ОСОБА_5 перебувала на передньому пасажирському сидінні, її брат був за кермом, а невістка з чотирма дітьми сиділа ззаду. Вказує, що довго відновлювалася після дтп, і обвинувачений частково відшкодував їй шкоду. Вважає за можливе призначити обвинуваченому не тяжке покарання – не пов`язане з позбавленням волі, оскільки він має відшкодовувати шкоду, а тому не наполягає на позбавленні волі. Цивільний позов потерпілий не пам`ятає чи заявляла у кримінальному провадженні; потерпілий має чеки, виписки з лікарні. На скільки потерпілий пам`ятає, то їй відшкодовано 14 тис. грн. – по можливості обвинувачений скидав кошти.

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи допитаною у судовому засіданні, надала суду такі показання. 25.08.2023 вони поверталися з відпочинку до дому: чоловік перебував за кермом, ОСОБА_5 поруч з водієм, а потерпілий разом з дітьми перебувала позаду. Момент дтп потерпілий не пам`ятає, а прийшла до тями вже у лікарні. Вказує на те, що якісь кошти обвинувачений відшкодував, але вона не може сказати суму відшкодування. Щодо покарання, то потерпілий вважає, що до обвинуваченого слід застосувати покарання без позбавлення волі; бажає, щоб їм відшкодували шкоду, оскільки їх сім`я залишилася без транспорту.

Потерпілий ОСОБА_7 , будучи допитаним у судовому щасіданні надав суду такі показання. Потерпілий вказує на те, що потерпілий ОСОБА_5 це його сестра, а потерпілий ОСОБА_6 це його дружина, з обвинуваченим до дтп потерпілий не був знайомий. 25.08.2023 вони з сім`єю перебували на відпочинку та коли поверталися до дому, по темноті, стали учасниками дтп. Пам`ятає, що назустріч їхала колона автомобілів, але по його смузі автомобілів не було; раптово з`явилося світло і ОСОБА_7 зрозумів, що зараз відбудеться зіткнення, оскільки на його смузі для руху з`явився автомобіль, який нікуди не збирався їхати. Задля уникнення зіткнення ОСОБА_7 звернув на праве узбіччя, але зіткнення не вдалося уникнути, оскільки автомобіль, який рухався на зустріч також звернув на теж узбіччя. Відбувся удар. Потерпілий відчув, що у нього болить п`ятка. Люди з сусідніх автомобілів допомагали діставати людей, а ОСОБА_7 з переднього пасажирського сидіння дістав сестру - ОСОБА_5 , яка була непритомна. ОСОБА_5 жалілася на біль у спині, а тому її поклали на узбіччі, на живіт; потім стало відомо, що у ОСОБА_5 зламані ребра. ОСОБА_7 перебував на місці, заспокоював дітей, телефонував до поліції, швидкої та страхової. Вказує на те, що обвинувачений компенсував потерпілому трошки менше 16500 грн. Потерпілий вважає, що обвинуваченого не треба карати позбавленням волі і обмежитися відшкодуванням матеріальних збитків – автомобіль не підлягає відновленню, а вартість автомобіля експертом оцінена у 257756 грн; приблизна вартість лікування трьох потерпілих становить приблизно 120000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , виконавши дії передбачені ст. 349 КПК України та з`ясувавши, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, пересвідчившись у добровільності їх позиції, та роз`яснивши особливості оскарження, при викладених обставинах, суд вважає доведеною вину ОСОБА_10 у вчиненому злочині, а отже дії ОСОБА_10 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілого.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_10 за місцем служби характеризується позитивно; за місцем виконання цивільно-правового договору характеризується позитивно; за місцем проживання характеризується нейтрально; входить до складу Громадської організації «Альянс захисту прав військовослужбовців, ветеранів війни і військової служби» та бере активну участь у громадських заходах на підтримку ЗСУ та допомагає у зборах для підтримки побратимів; одружений; має інвалідність 3 групи – захворювання з дитинства, яка встановлена безстроково; отримує державну соціальну допомогу особі з інвалідністю; проходив військову службу за мобілізацією та звільнений у запас за наявності інвалідності; має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій; брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; є таким, що раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді, наданої на запит суду, ризик вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, оцінюється як низький; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький.

Згідно з положеннями ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, у яких він обвинувачується, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид і розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та переконливі мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.

Так, у Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.».

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім цього, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, судом враховане і те, що відповідно до висновків Верховного Суду, зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 752/8309/16-к, думка потерпілого може враховуватись судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною.

Призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд враховує те, що ОСОБА_10 вчинив необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, при обставинах, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також за відсутністю обставин, які обтяжують покарання.

Суд, визначає міру покарання ОСОБА_10 реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, на підставі вищевикладеного, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, який має виключно позитивні характеристики та обставин вчинення необережного злочину, а також наслідки, які настали, у виді смерті однієї особи та отримання ще чотирма особами середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а тому суд також заслухав думку потерпілих щодо міри покарання, яке має понести обвинувачений, та наявність матеріальних претензій до обвинуваченого, які обвинувачений частково задовольняє, а отже для задоволення таких претензій потерпілих ОСОБА_10 має працювати та відсутність будь-яких претензій від матері померлого потерпілого, яка також є матір`ю дружини обвинуваченого ОСОБА_10 . При цьому суд врахував позиції потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, але які, для суду не є визначальними: те, що усі потерпілі вважали, що достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 буде покарання не пов`язане з позбавленням волі та наполягали на призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 саме такого покарання.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд констатує, що для досягнення мети покарання, яке полягає у карі, виправленні та запобіганні вчиненню нових злочинів, що полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод ОСОБА_10 та захисту прав потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_10 , є особою молодого віку, а отже ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого, а тому визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, з одночасним встановленням іспитового строку, відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_10 та попередженню вчинення нових злочинів і не становить особистий надмірний тягар для обвинуваченого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубі порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило тяжкі наслідки, та приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк три роки.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів усього на суму 12191 грн. 68 коп., які підтверджені документально та, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_10 .

Під час досудового розслідування та судового провадження кримінального провадження № 12023150000000432 від 26 серпня 2023 року застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження, а саме: ухвалами слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 01 вересня 2023 року накладено арешт на майно, а саме – автомобілі Renault Laguna, номер НОМЕР_2 , та Mercedes-Benz C270 CDI, державний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За таких обставин, суд вбачає підстави, для скасування арешту майна.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу обвинуваченому не застосовувалися, і з огляду на поведінку ОСОБА_10 протягом судового провадження кримінального провадження суд не вбачає підстав, для застосування до ОСОБА_10 запобіжних заходів до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази у кримінальному провадженні слід знищити та повернути власникам.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_10 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчанння.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили не обирати.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів у сумі 12191 грн. 68 коп.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 01 вересня 2023 року у справі № 490/8248/23 на автомобілі Renault Laguna, номер НОМЕР_2 , та Mercedes-Benz C270 CDI, державний номер НОМЕР_3 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль Renault Laguna, номер НОМЕР_2 , який зберігається за адресою: с. Мішково-Погорілове, вул. Молодіжна, 45,

- Mercedes-Benz C270 CDI, державний номер НОМЕР_3 , який зберігається за адресою: с. Горохівка, вул. Привокзальна, 42,

повернути власникам;

- подушку безпеки з керма автомобіля Renault Laguna, номер НОМЕР_2 , яка за квитанцією № 220, передана на тимчасове зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Миколаївській області, за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 12, - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1

15.05.2026