Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №946/1504/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1504/26

Провадження № 2/946/2824/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 29.03.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 169 від 29.03.2014 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що взаємовідносини між подружжям погіршилися рік тому. З листопада 2025 року вони припинили фактичні шлюбні відносини як сім`я, припинили спілкуватися, вести спільне господарство, але ще мешкали разом в одному помешканні. З лютого 2026 року сторони мешкають окремо. Підставою для розірвання шлюбу є відсутність почуття любові, поваги та порозуміння, сторони мають протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спорів щодо стягнення аліментів та відносно розподілу майна на даний час немає. Позивач вважає, що примирення неможливе.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача – адвокат Ковальчук І.Ю. надала суду заяву, в якій вказала, що просить розглядати справу у відсутність позивача та його представника. Просить суд зазначити, що з листопада 2025 року сторони припинили фактичні шлюбні відносини як сім`я, припинили спілкуватися, вести спільне господарство, але ще мешкали разом в одному помешканні. З лютого 2026 року сторони мешкають окремо. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник відповідачки – адвокат Пиреу Є.П. надала суду заяву, в якій вказала, що просить розглядати справу у відсутності відповідачки та її представника, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч.3 ст.109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК України).

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 29.03.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29.03.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 169 від 29.03.2014 року (а.с.9).

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 06.08.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 02.07.2016 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.10).

З листопада 2025 року сторони припинили фактичні шлюбні відносини як сім`я, припинили спілкуватися, ведення спільного господарства, але ще мешкали разом в одному помешканні. З лютого 2026 року сторони мешкають окремо, що з огляду на положення ст.82 ЦПК України є обставинами, які не підлягають доказуванню.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки.

Загальна декларація прав людини у ч.2 ст.16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих хто одружується.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз – сім`ю – шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене. Крім того, також не можливо насильно одного з подружжя без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Згідно роз`яснень п.3 ч.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки сторони однією сім`єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача, а також, враховуючи, що відповідачка позов визнала, суд вважає за можливе позов задовольнити та шлюб розірвати.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 83, 95, 141, 206, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.24, 56, 109, 110, 112, 113 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 29 березня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 169 від 29 березня 2014 року – розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Т.П.Пащенко