Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №466/2660/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2660/26

Провадження №2/466/2518/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої судді Федорів О.П.,

з участю: секретаря судового засідання Заяць У.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,

в с т а н о в и в :

Суть заяви

1.27 березня 2026 року ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення аліментів дитину.

2.Поданий позов обґрунтовує тим, що вони з відповідачем є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 12 січня 2024 року у справі №466/11691/23 між сторонами розірвано шлюб. Стверджував, що донька постійно проживає з нею, а відповідач з часу розірвання шлюбу не приймає участі в утриманні доньки, не сплачує аліменти, не несе додаткові витрати на дитину.

3.Просить суд постановити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь на неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що місячно, починаючи з дати розірвання шлюбу - 12 січня 2024 року.

Процесуальні рішення та позиції сторін

4.30 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

5.08 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представниця відповідача – адвокатка Бідак О.О. подала відзив на позовну заяву. Зазначила, що відповідач не заперечує обов`язку утримувати дитину відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України та усвідомлює необхідність участі у її матеріальному забезпеченні. Разом з тим відповідач категорично заперечує проти стягнення аліментів за минулий період, оскільки у даному випадку відсутні передбачені законом підстави для їх стягнення. Позовна заява: містить загальні формальні посилання на норми права; не містить жодного належного обґрунтування вимог саме за минулий період; не підтверджена доказами, які вимагаються законом. Фактично позивач намагається автоматично ототожнити факт розірвання шлюбу з виникненням заборгованості по аліментах, що прямо суперечить нормам сімейного законодавства.

Також зазначила, щодо розміру аліментів, які позивачка просить визначити у частці від доходу відповідача. Вважає, що запропонований розмір не враховує реального матеріального становища відповідача, його віку, відсутності стабільного доходу та інших істотних обставин справи. Відповідач має вік 60 років, що об`єктивно свідчить про істотне обмеження можливостей щодо працевлаштування та отримання стабільного доходу. На сьогодні відповідач не перебуває у трудових відносинах (з грудня 2025 року), не має жодного місця роботи та доходу, що унеможливлює виконання зобов`язань у значному розмірі без завдання шкоди власному існуванню. Очевидним є те, що визначення аліментів у стандартному розмірі (1/4 частки доходу) у даному випадку не відповідає реальним фінансовим можливостям відповідача та призведе до покладення на нього надмірного фінансового навантаження. Аліментні зобов`язання не можуть носити каральний характер та повинні забезпечувати баланс між інтересами дитини та можливостями батьків. Крім того, необхідно врахувати, що відповідач фактично здійснював утримання дитини у попередній період (до завершення навчального року 2024), що підтверджує його сумлінне ставлення до виконання батьківських обов`язків та відсутність наміру ухилятися від них. З урахуванням викладеного, визначення аліментів у меншій частці від доходу відповідача, а саме у розмірі 1/8 частини доходу, на думку представниці відповідача, є обґрунтованим, справедливим та таким, що відповідає принципу пропорційності. Відповідач не заперечує свого обов`язку щодо утримання дитини та має намір його сумлінно виконувати у межах реальних фінансових можливостей. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення аліментів за період з 12 січня 2024 року до дня звернення позивача до суду; визначити розмір аліментів у частці від доходу відповідача у розмірі 1/8 частини доходу щомісячно.

6.У відзиві на позовну заяву представниця відповідача — адвокатка Бідак О.О. заявила клопотання про зобов`язання позивачки надати письмові пояснення, які міститимуть відповіді на поставлені питання, посилаючись на статті 12, 81, 83, 178 Цивільного процесуального кодексу України та статті 180, 182, 191 Сімейного кодексу України. Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, в судовому засіданні 15 травня 2026 року, у задоволенні цього клопотання було відмовлено з таких підстав. Чинним цивільним процесуальним законодавством України не передбачено права суду зобов`язувати учасника справи надавати письмові пояснення у формі відповідей на запитання іншої сторони, поза межами визначених законом заяв по суті справи. Спеціальний порядок письмового опитування учасників справи як свідків унормовано статтею 93 Цивільного процесуального кодексу України, яка передбачає право сторони поставити не більше десяти запитань іншому учаснику справи у першій заяві по суті справи. Водночас представниця відповідача не ініціювала процедуру опитування за правилами статті 93 Цивільного процесуального кодексу України, що виключає процесуальну можливість його задоволення судом у такий спосіб. Крім того, суд зазначає, що право відповідача на отримання інформації щодо обставин справи не було обмежене, оскільки представник позивачки подав відповідь на відзив, у якій виклав детальні пояснення, міркування та аргументи щодо наведених заперечень. Більш того, до заяви від 15 травня 2026 року представник позивачки долучив копії письмових відповідей на запитання, складених особисто позивачкою від руки. Суд приймає вказані документи як добровільно надані письмові пояснення сторони в порядку реалізації принципу змагальності.

7.16 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_5 подав відповідь на відзив. Зазначив, що «тягар» забезпечення дитини всім необхідним лежить на батьках. Коли батьки розлучаються, вони втрачають лише статус «чоловік/дружина», але статус «батько/мати» з ними залишається до тих пір, поки в них є спільні діти. Так само залишається і обов`язок утримання та виховання дитини. Позивач просить стягнення аліментів з моменту виникнення права на судовий захист, що узгоджується із законом. Посилання відповідача на відсутність письмових звернень позивача про сплату аліментів: не має правового значення для вирішення спору у межах предмету спору; не є передумовою для виникнення права на звернення до суду. Сімейне законодавство України не покладає на одного з батьків обов`язку попереднього досудового врегулювання питання утримання дитини. З моменту розірвання шлюбу до 10 березня 2024 дитина проживала із батьком у Львові. У цей час позивач, дійсно була у Польщі на заробітках. Всю фінансову відповідальність та утримання дитини та її батька, несла позивач, оскільки відповідач тривалий час не працював і фактично не мав ніякого доходу. З 10 березня 2024 року до 20 травня 2024 року дитина проживала з позивачем та відповідачем у Львові у спільній квартирі. З 20 травня 2024 року позивач з дитиною виїхала за кордон, де проживає до цього часу. Сам факт встановити саме вимогу визначити розмір аліментів у частці від доходу відповідача у розмірі 1/8 частини доходу щомісячно підтверджує, на думку представника позивача, те, що відповідач максимально уникав сплати аліментів як до того, як позивач з дитиною виїхала за кордон, так і на даний час. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що його матеріальний та фінансовий стан погіршився, внаслідок чого він позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/4 від всіх видів доходів.

8.15 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_5 подав заяву, у якій просив урахувати, що посилання відповідача на відсутність письмових звернень позивача про сплату аліментів не має правового значення для вирішення спору у межах предмета спору і не є передумовою для виникнення права на звернення до суду. До вказаної заяви представник долучив копії письмових відповідей позивачки на запитання представниці відповідача. Оцінюючи ці документи, суд зазначає, що хоча самі тексти відповідей не містять особистого підпису позивачки, вони подані у встановленому порядку її уповноваженим представником, повністю відтворюють та деталізують обставини, які вже були викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, а тому беруться судом до уваги як виклад правової позиції сторони позивача. Згідно з наданими поясненнями, позивачка разом із неповнолітньою дочкою наразі проживають у Нідерландах, де отримують квартальну мінімальну соціальну допомогу у розмірі 421,53 євро та щомісячні виплати для родин із низьким доходом у розмірі 275 євро. Відповідач дитину не забезпечує з дня розлучення, тому вона змушена звернутись до суду.

9.Позивачка та представник позивача у судове засідання не з`явились. Представник позивачки у заяві від 15 травня 2026 року просив проводити розгляд справи за їх відсутності.

10.Відповідач та його представниця у судове засідання не з`явились. Представниця відповідача у відзиві на позов просила проводити розгляд справи за їх відсутності.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

11.ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 травня 2008 року. Шлюб розірваний рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 12 січня 2024 року у справі №466/11691/23 (а.с.11). Рішення набрало законної сили.

12.Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.12).

13.Згідно з довідкою форми ОК-5, сформованою засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 08 квітня 2026 року, ОСОБА_2 за 2025 рік отримав 176 130, 94 грн доходу. Попередній звітний рік – 2009, із доходом 605,50 грн.

Норми права, що підлягають застосуванню

14.Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

15.Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України.

16.Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

17.Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними та/або за рішенням суду, що вбачається зі статті 181 Сімейного кодексу України.

18.Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

19.Стаття 182 Сімейного кодексу України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

20.Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 Сімейного кодексу України).

21.Статтею 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

22.Пунктом першим частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Мотиви суду

23.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 Цивільного процесуального кодексу України).

24.Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25.Частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

26.Згідно із частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

27.Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).

28.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 Цивільного процесуального кодексу України).

29.За змістом частин першої-третьої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30.Судом установлено та сторони визнають, що вони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю-позивачкою.

31.Відповідач визнає, що він зобов`язаний утримувати свою доньку. Основний спір між сторонами виник щодо розміру аліментів та щодо строку, з якого вони можуть бути присуджені за рішенням суду.

32.Представник позивача просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

33.Представниця відповідача проти задоволення позову в такому розмірі заперечував, зазначаючи, що обґрунтованим, справедливим та пропорційним потребам дитини буде розмір аліментів у щонайменше 1/8 частину доходу відповідача. За вирахуванням представника відповідача, навіть за такої частки розмір стягнення становитиме орієнтовно 3 000 – 3 400 грн щомісяця, що є суттєвим фінансовим навантаженням для відповідача, який не має стабільного джерела доходу.

34.При визначенні розміру аліментів суд виходить із поданих сторонами доказів та враховує обставини, передбачені статтею 182 Сімейного кодексу України.

35.Суд бере до уваги, що дитині виповнилося п`ятнадцять років, що зумовлює підвищені матеріальні потреби, пов`язані з її навчанням, гармонійним розвитком, харчуванням та належним контролем за станом здоров`я. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення належних умов життя дитини.

36.Оскільки жодна зі сторін не надала вичерпних доказів на підтвердження свого майнового стану на час розгляду справи, суд керується принципом рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України). Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів наявності обставин (зокрема, щодо незадовільного стану здоров`я чи утримання інших непрацездатних осіб), які б істотно впливали на його спроможність виконувати свій аліментний обов`язок.

37.Зважаючи на викладене, суд вважає, що визначення аліментів у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, дозволить дотриматися належного балансу між найкращими інтересами дитини та фінансовими можливостями платника аліментів, забезпечуючи паритетність участі обох батьків у забезпеченні життєдіяльності дитини.

38.Крім того, враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19).

39.Вирішуючи питання про час, з якого судом присуджуються аліменти, суд зазначає таке.

40.Представник позивачки обґрунтовує вимогу про стягнення аліментів за минулий час - з дня ухвалення судового рішення про розірвання шлюбу, вважаючи цю дату моментом виникнення права на судовий захист.

41.Суд відхиляє ці доводи, оскільки обов`язок батьків утримувати дитину виникає з моменту її народження і триває до досягнення дитиною повноліття, незалежно від перебування батьків у шлюбі чи його розірвання. Натомість стягнення аліментів за минулий час є правовим винятком, який пов`язується не з фактом припинення шлюбних відносин, а з моментом порушення права дитини на утримання та наявністю визначених законом умов.

42.Відповідно до частини другої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

43.Для застосування вказаної норми права позивач, згідно з правилами доказування, повинен довести належними та допустимими доказами наявність у сукупності двох обставин: (а) факт вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) факт ухилення відповідача від надання утримання дитині. Саме до цього зводиться правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 463/2490/17 (провадження № 61-18947св19).

44.Дослідивши матеріали справи, суд акцентує увагу на тому, що позивачкою та її представником не надано жодних доказів (письмових звернень, повідомлень, свідчень про відмову у надісланні коштів тощо) на підтвердження вжиття нею заходів для одержання аліментів з відповідача до звернення до суду, як і доказів умисного ухилення відповідача від виконання свого обов`язку в цей період.

45.З огляду на викладене, правові підстави для застосування приписів частини другої статті 191 Сімейного кодексу України відсутні.

46.За змістом частини першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позовної заяви.

47.Враховуючи викладене в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти на дитину у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду – з 27 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розподіл судових витрат

48.У зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а позов задоволено частково, з відповідача слід стягнути 50 відсотків судового збору на користь держави та 50 відсотків судового збору віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 76-80, 89, 259, 263-265, 268, 273, 294, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити частково.

2.Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення повноліття ОСОБА_4 , починаючи з 27 березня 2026 року.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. судового збору.

5.Судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. віднести за рахунок держави.

6.Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

7.Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 15 травня 2026 року.

Головуюча О.П. Федорів