Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №466/1920/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1920/26

Провадження № 2-о/466/155/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді – Невойта П.С.,

секретаря судового засідання – Дутки О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання із спадкоємцем,

в с т а н о в и в:

10 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, у якій просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою – АДРЕСА_1 станом на день смерті ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заяву мотивувала тим, що у зв`язку із продажем власної квартири, що по АДРЕСА_2 , 30.05.2016 року була знята з реєстрації місця проживання за даною адресою та повернулася проживати у квартиру АДРЕСА_3 , до рідної бабусі – ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла. Заявник не зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті бабусі, оскільки їй було відомо про наявність заповіту на ім`я її дядька, сина ОСОБА_3 – ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько заявника – ОСОБА_4 . Звернувшись до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи ОСОБА_1 стало відомо, що частка померлої ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 не була успадкованою. Дядько ОСОБА_2 повідомив, що не бажає приймати спадщину.

За таких умов, оскільки мати заявника, донька ОСОБА_3 – ОСОБА_5 померла ще у 2009 році, то заявник залишається єдиним спадкоємцем першої черги за законом.

Відтак, враховуючи факт спільного проживання із спадкодавцем на момент смерті, заявник вважається такою, що автоматично прийняла спадщину. Однак, за відсутності реєстрації місця проживання за вказаною адресою на момент смерті ОСОБА_3 , встановлення факту проживання можливе лише в судовому порядку.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 11.03.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні 01.04.2026 року ОСОБА_1 надала суду пояснення та підтримала доводи викладені у заяві.

ОСОБА_2 будучи в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 є його мамою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Йому відомо було проте, що мама ОСОБА_3 заповідала йому свою частку у квартирі АДРЕСА_3 . На час смерті мами, він зі сім`ю проживав не за цією адресою. Дійсно з мамою з 2016 року проживала внучка ОСОБА_6 внучка доглядала свою бабцю та з нею проживала, то він свідомо не вчиняв дій щодо прийняття спадщини після смерті мами, однак про таке не повідомив заявницю - свою племінницю. Не заперечує щодо задоволення заяви.

Також, у судовому засіданні було допитано свідка – вітчима заявника ОСОБА_7 . Свідок повідомив суду, що ОСОБА_1 є дочкою його померлої дружини ОСОБА_5 . Заявник з 2016 року постійно проживає у квартирі АДРЕСА_3 . Разом із нею за вказаною адресою проживала бабця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заслухавши пояснення заявника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру від 02.02.1999 року, виданого Виконкомом Львівської міської ради, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної власності гр. ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 є бабусею заявника ОСОБА_1 .

У зв`язку із продажем власної квартири, що на АДРЕСА_2 , заявник 30.05.2016 року була знята з реєстрації місця проживання за даною адресою та повернулася проживати у квартиру АДРЕСА_3 , до рідної бабусі – ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Заявник не зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті бабусі, оскільки їй було відомо про наявність заповіту на ім`я її дядька, сина ОСОБА_3 – ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько заявника – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Звернувшись до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи ОСОБА_1 стало відомо, що частка померлої ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 не була успадкованою. Дядько ОСОБА_2 повідомив, що не бажає приймати спадщину, про що підтвердив і в судовому засіданні.

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати заявника – ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Тому,єдиним спадкоємцем першої черги залишається заявник- ОСОБА_1 . Інших можливих спадкоємців не встановлено.

Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені в п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

За змістом ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 ст.294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема, за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо такі обставини підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів. Аналогічного висновку дійшов ВС у своїй постанові від 04.2018 по цивільній справі № 404/2163/16-ц.

Суд встановив, що встановлення юридичного факту, а саме проживання заявника з бабусею на момент її смерті необхідне для реалізації заявником свого права на спадщину, як спадкоємця за законом, а отже встановлення такого породжує відповідні юридичні наслідки; спір про право відсутній.

Відтак, дослідивши докази подані суду, показання свідка, заінтересованої особи, суд дійшов висновку, що такі в своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на час відкриття спадщини, а саме на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому суд встановив відсутність спору щодо спадкового майна.

Оскільки, заявник позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, від встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залежить виникнення та реалізація заявником своїх спадкових прав, такий факт доведено в суді, тому заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 258-259, 264-265, 268, 293, 294, 315 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання із спадкоємцем - задоволити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 станом на день смерті ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 01 квітня 2026 року.

Суддя П. С. Невойт