Додаткове рішення від 13 травня 2026 р. у справі №569/15404/25 — Рівненський апеляційний суд

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/15404/25

Провадження № 22-з/4815/59/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Яреми Світлани Василівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за відповідачем права особистої приватної власності на автомобіль Dacia Duster, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , середня ринкова вартість якого станом на 16 липня 2025 року становила 428 218, 79 гривень, та трактор колісний ДТЗ 504 К, реєстраційний номер НОМЕР_3 , середня ринкова вартість якого станом на 16 липня 2025 року становить 320 872, 39 гривень, а також стягнути на її користь грошову компенсацію у частки спірного автомобіля Dacia Duster і трактора колісного ДТЗ 504 К у загальній сумі 374 545, 58 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2026 року позов задоволено частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частки вартості автомобіля Dacia Duster, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та трактора колісного ДТЗ 504 К, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в загальній сумі 374 545, 58 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 145, 46 гривень судових витрат, з яких: 3 745, 46 гривень - судовий збір, 10 400 гривень - витрати на проведення експертизи та 10 000 гривень - витрати на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог позивачу відмовлено.

У поданій через свого представника - адвоката Воронюк К.Ю. апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просив його скасувати і прийняте судове рішення про стягнення грошової компенсації за частку у спірному майні відповідно до незалежної судової експертизи середньоринкової ціни подібних за властивостями транспортних засобів.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Воронюк К.Ю. залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2026 року - без змін.

17 квітня 2026 року через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" (далі - ЄСІТС) адвокатом Яремою С.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь її довірителя з відповідача 8 000 гривень витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.

Мотивуючи заяву, зазначалося, що інтереси ОСОБА_1 на підставі договору від 25 червня 2025 року представляла адвокат Ярема С. В. Відповідно до процесуальних вимог, заяву про відшкодування судових витрат було зроблено під час судових дебатів 14 квітня 2026 року, а документальне підтвердження витрат подано 17 квітня 2026 року, тобто у встановлений законом п`ятиденний строк. Розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції було погоджено сторонами у додатку до договору від 11 лютого 2026 року в сумі 8 000 гривень. Ця сума охоплювала опрацювання апеляційної скарги, надання консультацій, підготовку відзиву та участь адвоката у судовому засіданні. Виконання робіт підтверджено актом передачі-прийняття наданої правничої допомоги та наявними у матеріалах справи документами, а факт оплати послуг у повному обсязі - платіжною інструкцією від 15 березня 2026 року.

Заява підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалення додаткового судового рішення здійснюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви і якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Згідно із ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання останніх вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Тобто законодавцем визначено роль суду у позовному провадженні саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу позивача адвоката в розмірі 8000 гривень в суді апеляційної інстанції надавалися копії таких документів: договір про надання правничої допомоги від 25 червня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Світлана Ярема"; додаток №2 до договору про надання правничої допомоги, яким обумовлювалася вартість послуг (гонорар) адвоката за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та представництво при апеляційному розгляді; розрахунок витрат на правничу допомогу; акт передачі-приймання наданої правничої допомоги; платіжна інструкція про оплату правничої допомоги.

Окрім цього, було долучено квитанцію АТ "Укрпошта" про надсилання зазначених документів іншій відповідачу, чим виконано встановлений ч. 9 ст. 83 ЦПК України обов`язок щодо надсилання доказів іншим учасникам справи.

Між тим, колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи відповідні докази не є безумовною підставою для відшкодування, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційними до складності справи для адвоката, виконаною ним роботою.

Предметом спору був поділ спільного майна подружжя, а саме легкового автомобіля і колісного трактора, в якому самі правовідносини та правове регулювання є усталеними й типовими для справ цієї категорії.

При цьому поставлене суду апеляційної інстанції спірне питання фактично зводилося до визначення вартості зазначеного майна та оцінки наданих сторонами доказів з цього приводу. Отже, апеляційне провадження не вимагало здійснення значного обсягу процесуальних дій, аналізу складного законодавства чи формування нової правової позиції.

Перегляд справи судом апеляційної інстанції не був пов`язаний із підготовкою великої кількості процесуальних документів, дослідженням значного обсягу доказів або виконанням адвокатом тривалої чи складної роботи, яка б об`єктивно виправдовувала заявлений розмір витрат.

Тому колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру в сумі 4000 гривень.

З огляду на наведене і керуючись ст. ст. 141, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Задовольнити частково заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Яреми Світлани Василівни про ухвалення додаткового рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У разі невручення додаткової постанови в день складення, учасник справи має право на поновлення строку оскарження за умови подання касаційної скарги протягом тридцяти днів із дня отримання постанови.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків