Додаткове рішення від 13 травня 2026 р. у справі №761/26738/25 — Рівненський апеляційний суд

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 761/26738/25

Провадження № 22-з/4815/60/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кірюшина Артема Андрійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7662284 у розмірі 64 536 гривень, з яких: 16 000 гривень склали заборгованість за тілом кредиту; 40 536 гривень - за нарахованими процентами; 8 000 гривень - за пенею.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2026 року позов ТОВ "Діджи Фінанс" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" 56 536 гривень заборгованості за кредитним договором № 7662284 від 07 березня 2024 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" 5 256,22 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2 122,11 гривні судового збору.

На рішення суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Кірюшиним А.А. було подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Кірюшина А.А. задоволено частково.

Змінено рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2026 року шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" суми заборгованості за кредитним договором №7662284 від 07 березня 2024 року з 56 536 гривень до 44 720 гривень.

18 квітня 2026 року через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) представником відповідача - адвокатом Кірюшиним А.А. надіслано заяву, в якій просив ухвалити додаткову постанову про стягнення з ТОВ "Діджи Фінанс" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу.

Заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-3, 10, 13 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалення додаткового судового рішення здійснюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви і якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Згідно з пп. "б", "в" п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції (у випадку скасування або зміни судового рішення), а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позов задоволено частково, пропорційно задоволеним вимогам за розгляд справи судом першої інстанції з відповідача на користь позивача належить стягнути 1678,59 гривень (44720*2422,40?64536).

За перегляд рішення суду в межах оспорюваних сум, а саме в частині стягнення 24 960 гривень відсотків, підлягало сплаті лише 1405,33 гривень судового збору (24960*3633,6?64536), а не 3 633,60 гривень, які сплатив відповідач, тому на його користь підлягає до відшкодування 665,28 гривень понесеного ним при поданні апеляційної скарги судового збору пропорційно до задоволених оскаржуваних сум (11816*1405,33?24960).

Ураховуючи надане процесуальним законодавством для суду право здійснення взаємозаліку судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу 1013,31 гривень (1678,59-665,28) судового збору за результатами розгляду справи.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та понесених відповідачем відповідних витрат у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд виходить з такого.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6 000 гривень, яка надавалася адвокатом Білецьким Б.М., було надано договір про надання правничої допомоги №42649746 від 01 січня 2025 року, детальний опис виконаних адвокатом робіт, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 31 березня 2025 року.

На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 гривень було надано укладений між відповідачем та Адвокатським бюро "Артема Кірюшина" 20 січня 2026 року договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт.

Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені сторонами на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для їх відшкодування, оскільки їх розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, є непропорційним складності справи, обсягу виконаних адвокатами робіт, а також вимогам по суті спору.

Так, встановлено, що спір віднесено до категорії незначної складності, оскільки він виник із правовідносин у сфері споживчого мікрокредитування та є одним із найбільш поширених судових спорів.

У спорах зазначеного характеру за відсутності інших позовних вимог та суперечностей між наявними у справі документами судова практика є усталеною. Спірні правовідносини не зумовлюють необхідності дослідження значної кількості законів чи підзаконних нормативно-правових актів, а матеріали справи не містять значного обсягу документів, що потребували б від адвоката істотних затрат часу на їх аналіз.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Крім того, колегія суддів бере до уваги поведінку сторін, зокрема безпідставне завищення позивачем позовних вимог, позицію відповідача щодо спору, заперечення ним окремих обставин та завищення вимог апеляційної скарги, що у своїй сукупності також спонукає до відступу від принципу компенсації витрат на правничу допомогу в повному та пропорційному розмірі.

Тому розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді першої інстанції, який підлягав би стягненню з відповідача, повинен становити 2 000 гривень, а розмір аналогічних витрат відповідача в суді апеляційної інстанції - 1 000 гривень.

З огляду на надане процесуальним законодавством суду право на здійснення взаємозаліку й таких судових витрат колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу 1 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим доводи відповідача щодо необхідності розподілу на його користь виключно понесених ним судових витрат не можуть бути визначальними при вирішенні цього питання, оскільки суд зобов`язаний враховувати усі витрати сторін у справі, результати розгляду спору, обсяг задоволених вимог та критерії розумності, співмірності й обґрунтованості таких витрат, а також здійснити їх відповідний розподіл з власної ініціативи.

Зважаючи на наведене і керуючись ст. ст. 141, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Задовольнити частково заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кірюшина Артема Андрійовича про ухвалення додаткового рішення.

Скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 5 256,22 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2 122,11 гривень судового збору.

Здійснити перерозподіл судових витрат в справі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" 1013 (одна тисяча тринадцять) гривень 31 копійку судового збору та 1 000 (одна тисяча) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У разі невручення додаткової постанови в день складення, учасник справи має право на поновлення строку оскарження за умови подання касаційної скарги протягом тридцяти днів із дня отримання постанови.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків