Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №344/2906/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/2906/26

Провадження № 33/4808/300/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., з участю секретаря с/з Лавринович У.М. розглянув справу за апеляційною скаргою захисника Головатюка І.М. в інтересах ОСОБА_1 (Апелянт) на постанову Івано-Франківського міського суду від 18.03.2026.

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

1.1. Суд визнав Апелянтку винною за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП визначив остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, позбавив права керування транспортними засобами (ТЗ) на 1 рік.

1.2. 08.02.2026 о 23:45 год по вул. Довженка 29Г в м. Івано-Франківську, Апелянтка керувала ТЗ "Ford Kuga" (д.н.з. НОМЕР_1 ) в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила п.2.9.а. ПДР. Огляд проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу "Drager". Результат огляду позитивний – 1,52 проміле.

1.3. Також, 08.02.2026 о 23:45 год по вул. Довженка 29Г в м. Івано-Франківську, Апелянтка керувала ТЗ "Ford Kuga" (н.з. НОМЕР_1 ) та, здійснюючи рух заднім ходом, не впевнившись, що це буде безпечно, здійснила наїзд на ТЗ “Ford Focus” (д.н.з. НОМЕР_2 ), що стояв, власником якого є ОСОБА_2 , чим порушила п. 10.9. ПДР, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками.

2. Доводи апеляційної скарги захисника.

2.1. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту керування та зупинки транспортного засобу Апелянткою.

2.2. Долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять доказів, що саме Апелянтка керувала автомобілем "Ford Kuga".

2.3. Відеозаписи та пояснення свідка вказують на те, що за кермом перебував чоловік, який залишив місце ДТП, а Апелянтка лише пізніше підійшла до транспортного засобу.

2.4. Наголошує, що первинні пояснення про перебування за кермом були надані під емоційним тиском для захисту іншої особи, а суд першої інстанції не перевірив їх добровільність і не врахував відсутність інших належних доказів вини.

2.5. Наведене є підставою для скасування оскарженої постанови та закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях Апелянтки події та складу адміністративного правопорушення.

3. Провадження в апеляційному суді.

3.1. Апелянтка та захисник підтримав доводи апеляційної скарги. Апелянтка пояснила, що тоді за кермом автомобіля була не вона, а її кум - ОСОБА_3 . Він перебував у розшуку ТЦК, тому сам втік, а вона працівникам поліції сказала, що це вона була водієм під час подій справи.

3.2. До початку апеляційного розгляду від потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі, оскільки заподіяна внаслідок ДТП шкода йому відшкодована, жодних претензій до Апелянтки не має.

4. Мотиви суду апеляційної інстанції.

В апеляційному суді переглянутий відеозапис подій справи та допитаний засобами відеоконференцзв`язку свідок ОСОБА_3 , який перебуває на службі в ЗСУ.

4.1. Щодо ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заборона водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП та п.2.9 «а» ПДР України.

В основу доводів апеляційної скарги покладено те, що Апелянтка не керувала тз, а тому в її діях відсутній склад ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Основне питання полягає в тому, чи справді Апелянтка була водієм та керувала ТЗ.

В справі є суперечливі докази щодо цього.

З одного боку є протокол про адміністративне правопорушення в якому зазначено, що Апелянтка за обставин, указаних у протоколі, керувала транспортним засобом; огляд проведений на місці зупинки технічним засобом; з результатом огляду вона спочатку не погодилась та виявила бажання пройти огляд в закладі охорони здоров`я. Однак згодом погодилась.

До протоколу доданий відеозапис, який переглянутий в апеляційному суді.

На відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції приїжджають на виклик. Зупиняються та спілкуються з людьми, які повідомляють, що в машину “Ford Focus” (д.н.з. НОМЕР_2 ) заїхав п`яний чоловік на автомобілі з французькими номерами, який втік з місця ДТП, а машину вказаного водія прийшла забирати жінка у військовій формі. Працівники поліції заїжджають у двір, зупиняються та підходять до автомобіля з увімкненим двигуном "Ford Kuga" (д.н.з. НОМЕР_1 ) біля якого стоїть Апелянтка, яка повідомила, що хоче виїхати, перебуває за кермом протягом чотирьох днів та вчинила ДТП. Підходять чоловік та жінка. Під час спілкування працівники поліції повідомили Апелянтку, що відчувають від неї запах алкоголю та запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. На що остання погодилась. Далі зафіксовано процес проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу "Drager". Результат огляду позитивний – 1,52 проміле. Апелянтка з результатами огляду не погодилась. Працівники поліції пропонують пройти огляд в медичному закладі, на що вона погоджується. В процесі спілкування Апелянтка повідомляє, що насправді це не вона керувала автомобілем, а близька їй людина, яка зараз вийде до поліцейських. Просить не складати відносно неї протокол, оскільки вона не керувала. Апелянтці роз`яснено зміст постанови, оголошено права згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Свідок ОСОБА_3 показав, що дійсно насправді за кермом автомобіля був він, а його знайома ОСОБА_1 все взяла на себе.

4.2. Щодо ст. 124 КУпАП.

Строк накладення стягнення (ст. 38 КУпАП) минув. Але Апелянтка вважає себе невинною і клопоче про виправдання. Це її право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції) в силу верховенства права (ст. 8 Конституції) превалює над іншими юридичними процедурами та можливими судовими рішеннями, які пов`язані зі спливом строків накладення стягнення.

5. Оцінки.

У цій ситуації перед апеляційним судом постає дилема оцінки доказів, їх достовірності і доказової сили.

Матеріали справи дають підстави для підозр, але ці підозри є припущеннями, яких для обгрунтованого коректного висновку про винуватість явно недостатньо. Протокол є актом обвинувачення і містить твердження працівника поліції про обставини правопорушення. Сам по собі він не може бути доказом вини. Решта документів справи є похідними від нього.

Належним доказом в цій ситуації міг би бути відеозапис, але він безспірних даних про керування не містить. Інші докази відсутні.

Апеляційний суд констатує, що за такої ситуації факт керування доказами не підтверджений і тому в доказаності вини, за умов заперечень Апелянта, є розумний сумнів.

Більше того, твердження про керування ТЗ ОСОБА_1 спростоване наведеними показаннями свідка ОСОБА_3 , який наполіг на тому, що автомобілем за обставин обвинувачення керувала не ОСОБА_1 , а він.

Підстав уважати ці показання неправдивими немає, оскільки свідок приведений до присяги і попереджений про кримінальну відповідальність. Його добропорядність, за відсутності протилежного, презюмується.

За умов, що достовірних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом немає, а свідок прямо вказав, що автомобілем керував він, є всі підстави для висновку, що вина ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена.

Тому, оскаржене рішення належить скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Головатюка І.М. - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 18.03.2026 щодо ОСОБА_1 за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП - скасувати, провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова не оскаржується.

Суддя А.Ю. Малєєв