Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №344/18598/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/18598/25

Провадження № 22-ц/4808/854/26

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів – Девляшевського В.А.. Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря – Кузів А.В.

учасники справи

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року, ухвалене судом у складі судді Антоняка Т.М.,у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про повернення надміру стягнутих аліментів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення надміру стягнутих аліментів, в обґрунтування якого зазначив, що 22 жовтня 2024 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області рішенням у справі № 344/16178/24 стягнутоз нього на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі 2500, 00 грн, щомісяця, починаючи з 03 вересня 2024 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після набрання судовим рішенням законної сили позивач добровільно здійснював сплату аліментів, шляхом переказу коштів на банківський рахунок відповідачки ОСОБА_2 з жовтня 2024 року по липень 2025 року, що відображено в розрахунку зі сплати аліментів згідно з виконавчим листом № 344/16178/24 станом на 05 жовтня 2025 року в графі «сплачено боржником».

Разом з тим, на підставі зазначеного рішення 24 квітня 2025 року було видано виконавчий лист, який у подальшому відповідачкою ОСОБА_2 було подано до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання.

Незважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 виконував судове рішення, здійснюючи фактично щомісяця сплату аліментів на утримання відповідачки ОСОБА_2 , про що останній було достеменно відомо, в заяві про примусове виконання судового рішення від 28 квітня 2025 року до органу державної виконавчої служби, відповідачка просила прийняти до виконання виконавчий лист про стягнення аліментів за весь період з 03 вересня 2024 року по 05 жовтня 2025 року, не зазначивши інформації про часткове самостійне виконання рішення боржником.

Після подання заяви та відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 не повідомила виконавця про часткове виконання рішення, у зв`язку з цим, в межах виконавчого провадження №77937145 державним виконавцем примусово списано грошові кошти з банківського рахунку позивача ОСОБА_1 , а саме: 22333,24 грн, 2500 грн та 5000 грн 25 червня 2025 року, 01 липня 2025 року та 22 серпня 2025 року та перераховані відповідачці ОСОБА_2 ..

Вважає, що через недобросовісну поведінку ОСОБА_2 аліменти були фактично сплачені двічі - добровільно та в порядку примусового виконання.

У зв`язку з викладеним, просив суд стягнути з ОСОБА_2 23596,80 грн надміру сплачених аліментів у порядку виконавчого провадження ВП № 77937145 та стягнути судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про повернення надміру сплачених аліментів відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року, ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що з огляду на існування винятків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, з урахуванням відсутності добровільності при примусовому стягненні з нього коштів, а також недобросовісної поведінки відповідачки ОСОБА_2 , отримані нею грошові кошти в розмірі 23596,80 грн підлягають поверненню.

Вважає, щовисновок суду першої інстанції про те, що позивач повідомив державного виконавця про добровільну сплату лише через шість місяців після відкриття провадження, не спростовує недобросовісності в діях відповідачки ОСОБА_2 . Закон покладає обов`язок надати достовірні відомості про часткове виконання рішення саме на стягувача.

Вважає висновок суду про те, що питання стягнутих коштів у сумі 23 596,80 грн вирішується в межах виконавчого провадження № 77937054 є передчасним, оскільки згідно пояснень Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції наявний лише факт звернення ОСОБА_2 із заявою від 23 жовтня 2025 року про перерахунок, проте оскаржуване рішення не містить посилання на платіжні документи або актуальний розрахунок заборгованості з виконавчого провадження № 77937054, який би свідчив про фактичне зарахування вказаної суми як сплачені аліменти на утримання дитини.

Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на положення ст. 445 ЦПК України, оскільки у даній справі судове рішення є чинним, воно не скасовувалося і виконано. Є помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 337/642/22, оскільки в справі, що розглядається інші фактичні обставини справи.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що спірні грошові кошти у розмірі 23 596,80 грн зараховані органом державної виконавчої служби на підставі її заяви від 23.10.2025 року в рахунок погашення заборгованості за іншим виконавчим провадженням № 77937054 (аліменти на утримання дитини), що підтверджується поясненнями третьої особи - Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби та листами цього органу, якими підтверджено отримання заяви від 23.10.2025 та здійснення відповідного перерахування коштів з ВП № 77937145 (аліменти на дружину) до ВП № 77937054 (аліменти на дитину).

Вважає,що відсутні підстави зла задоволення заявлених вимог позивача.

У судове засідання ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з`явились. Від представника скаржника ОСОБА_4 надано клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Переглядаючи рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2024 року у справі № 344/16178/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3 500 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на її утримання у розмірі 2 500 грн, щомісяця, починаючи з 03 вересня 2024 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24 квітня 2025 року Івано-Франківським міським судом було видано виконавчий лист №344/16178/24 з виконання рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2024 року.

28 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про виконання виконавчого листа №344/16178/24

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2025 року відкрито виконавче провадження №77937145 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 2 500 грн, щомісяця, починаючи з 03 вересня 2024 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до 05.10. 2025 року

17.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального управління Міністерства з заявою про повернення аліментних платежів.

23.10.2025 року ОСОБА_2 звернулась до Західного міжрегіонального управління Міністерства з заявою про перерахунок надмірно стягнутих коштів у ВП 77937145 до ВП 77937054 в сумі 23 596,80 грн.

Згідно відповіді Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби кошти в сумі 23596,80 грн, які було стягнуто в межах виконавчого провадження № 77937145 зараховано до виконавчого провадження №77937054 відповідно до отриманої заяви ОСОБА_2 від 23.10.2025 року.

Згідно копій квитанцій про сплату аліментів на утримання дружини, ОСОБА_1 перераховано ОСОБА_2 в липні 2024 року 3500 грн, в жовтні 2024 року 2500 грн, в листопаді 2024 року 2500 грн, в грудні 2024 року 2500 грн, в січні 2026 рок 2500 грн, в лютому 2026 року 2500 грн, в квітні 2025 року 3500 грн, в травні 2025 року 3500 грн, в червні 2025 року 3500 грн

Згідно розрахунку із сплати аліментів станом на 01.09.2025 року заборгованість із сплати аліментів відсутня.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Згідно з висновків Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15 положеннями ст.1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача резюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Категорія добросовісності визначається через етичні та моральні категорії. Категорія «добросовісність» закріплена в документах міжнародної уніфікації права: добросовісність здійснення прав і виконання обов`язків проголошується принципом міжнародного договірного права.

ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (ч. 5 ст. 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

З положень закону випливає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про повернення надміру сплачених аліментів, ОСОБА_2 послався на те, що на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2024 року, у період з жовтня 2024 року по липень 2025 року ним добровільно сплачувались аліменти на утримання ОСОБА_2 . Проте, діючи недобросовісно, ОСОБА_2 при зверненні до примусового виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2024 року не повідомила виконавця про часткове виконання ним рішення, у зв`язку з цим, в межах виконавчого провадження №77937145 державним виконавцем примусово списано грошові кошти з банківського рахунку позивача ОСОБА_1 , а саме: 22333,24 грн, 2500 грн та 5000 грн та перераховані відповідачці ОСОБА_2 ..

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2025 року відкрито виконавче провадження №77937145 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 2 500 грн, щомісяця, починаючи з 03 вересня 2024 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 за заявою стягувача аліментів.

23.10.2025 року ОСОБА_2 звернулась до Західного міжрегіонального управління Міністерства з заявою про перерахунок надмірно стягнутих коштів з ВП 77937145 до ВП 77937054 в сумі 23 596,80 грн.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б давали підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 діяла недобросовісно при зверненні до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про виконання виконавчого листа №344/16178/24.

На переконання колегії суддів, в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки недобросовісності, зловживань з боку відповідачки, оскільки 23.10.2025 року вона повідомила Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про надмірно сплачені кошти та просила їх перерахувати з ВП 77937145 про стягнення аліментів на її утримання до ВП 77937054 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Крім того, як вбачається з відповіді Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби, кошти в сумі 23596,80 грн, які було стягнуто в межах виконавчого провадження № 7793145 зараховано до виконавчого провадження №77937054 про стягнення аліментів на утримання дитини , відповідно до отриманої заяви ОСОБА_2 від 23.10.2025 року.

Також, дана обставина підтверджується наданим Івано-Франківським відділом виконавчої служби розрахунком зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №344/16178/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , де в примітках зазначено, що згідно заяви ОСОБА_2 від 23.10.2023 року перерахувати з ВП 77937145 до ВП 77937054 в сумі 23 596,80 грн.

Зазначеним доказам по справі у їх сукупності, суд дав належну правову оцінку та дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості доводів позивача про порушення його прав як платника аліментів та відсутності правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та надавши належну правову оцінку доказам у справі, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів існування передбачених ст. 1215 ЦК України винятків, за наявності яких можливе повернення надмірно сплачених аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 травня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева