Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №274/4017/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/4017/25 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.

за участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/4017/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К»

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М.

встановив:

У червні 2025 року ТОВ «ФК «Брайт-К» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №1-4143009 від 02.07.2021 року в розмірі 115 961,66 грн.

На обґрунтування вимог зазначає, що 02.07.2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1-4143009, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 100 000,00 грн, строком на 36 місяців, до 01 липня 2024 року.

18 грудня 2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ТОВ «ФК «Брайт-К» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 5-2024, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №1-4143009 від 02.07.2021 року, а ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до відповідачки за вказаним договором.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 115 961,66 грн, з яких: 31 475,17 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 34 446,69 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 50 039,80 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також понесені витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК« Брайт–К» заборгованість за кредитним договором № №1/4143009 від 02.07.2021 року в розмірі 31 475,17 грн та судовий збір в розмірі 658,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ТОВ «ФК« Брайт –К», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за нарахованими процентами в сумі 34 446,69 грн та комісією в сумі 41 539,97 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги розрахунки заборгованості, які надані позивачем на підтвердження заявлених вимог в частині заборгованості за відсотками.При цьому суд надав оцінку лише розрахунку заборгованості, який був складений Банком за період з дати укладення Кредитного договору до дати відступлення Банком Позивачу прав вимоги. Однак розрахунок заборгованості складений Позивачем за період з дати відступлення Банком Позивачу прав вимоги за Кредитним договором до Відповідача взагалі не досліджувався. Звертає увагу, що зазначена в розрахунках сума заборгованості відповідача з кредитним договором ґрунтується на виписках Банку по рахунках обліку кредитної заборгованості, які зазначені в розрахунках Банку. Ці виписки повністю доводять як видачу Банком Відповідачу кредиту, так і обґрунтованість заявленої до стягнення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії.

Звертає увагу, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані Банком виписки за рахунками обліку кредитної заборгованості повинні бути досліджені судом з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, процентах за користування кредитом та комісії, розмір якої відображено у розрахунках позивача.

Щодо наявності реструктуризованих процентів та комісії звертаємо увагу суду, що Банк самостійно відстрочив виконання частини зобов`язань відповідача по процентах та комісіях, нарахованих відповідно до умов Кредитного договору в період початку збройної агресії російської федерації проти України. Саме цим пояснюється відсутність договору про їх реструктуризацію.

Крім того, щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредиту передбачена кредитним договором, який підписано сторонами, а тому позичальник підписанням кредитного договору підтвердив, що ознайомлений з відомостями, в тому числі про розмір кредиту, відсоткову ставку, відповідно й усвідомлював необхідність сплати комісії в зазначеному розмірі.

Також звертає увагу, що за відсутності між сторонами спору щодо правових наслідків недійсного правочину, за відсутності звернення та доводів сторони чи заінтересованої особи щодо нікчемності правочину перевірка судом наявності підстав для визнання його нікчемним з власної ініціативи є порушенням принципу диспозитивності та принципу свободи договору, а тому висновок суду щодо нікчемності умови договору щодо встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є помилковим.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалась.

До апеляційної скарги представник ТОВ «ФК «Брайт–К»надав розрахунок заборгованості за кредитним договором № №1/4143009 від 02.07.2021 року, складений позивачем, за період з 02.07.2021 по 08.05.2025 (включно) (боржник ОСОБА_1 )

Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Представник ТОВ «ФК «Брайт–К» не надав докази неможливості подання вказаного розрахунку до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від товариства.

Відтак, долучений до апеляційної скарги представником ТОВ «ФК «Брайт–К» доказ не підлягає прийняттю та дослідженню апеляційним судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 02 липня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1-4143009, відповідно до якого банк надав їй кредит у розмірі 100 000,00 грн, строком на 36 місяців з 02.07.2021 року по 01.07.2024 року, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 15% річних і комісійною винагородою в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту (а.с.11 - 12).

Додатком №1 до кредитного договору № 1/4044435 від 27.01.2022 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с.12 зворот - 13).

Підтвердженням надання кредитних коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №1-4143009 від 02.07.2021 є меморіальний ордер №37530789-9 від 02.07.2021 та Виписка по рахунку за період з 02.07.2021 по 20.12.2024 (а.с.13 зворот).

Внаслідок неналежного виконання умов зазначеного договору станом на 20.12.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 102 384,07 грн, яка складається з:

- строкова заборгованості за тілом кредиту– 0,00 грн;

- розстрочена заборгованості за тілом кредиту – 31 475,17 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом – 26,23 грн;

- заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом – 32 592,87 грн;

- заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 2 350,00 грн;

- прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 35 939,80 грн.

За період з 20.12.2024 по 08.05.2025 було нараховано:

- проценти за користування кредитом – 1 827,59 грн;

- комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 11 750,00 грн.

За період з 20.12.2024 по 08.05.2025 боржником добровільно платежі не сплачувались.

Загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості по кредитному договору №1/4143009 від 02.07.2021 року становить 115 961,66 гривень, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту – 31 475,17 грн;

- заборгованості за процентами за користування кредитом – 34 446,69 грн;

- заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 50 039,80 грн (а.с.14).

18 грудня 2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ТОВ «ФК «Брайт-К» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 5-2024, за умовами якого ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав до кредитора за договором №1/4143009 від 02.07.2021 року (а.с.18-25).

Згідно Реєстру прав вимоги №1 до ТОВ «ФК «Брайт-К» перейшло право грошової вимоги, зокрема за кредитним договором №1/4143009 від 02.07.2021 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , загальний розмір заборгованості за яким складає 102 384,07 грн (а.с.26-31).

У зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань, ТОВ «Брайт-К» направило ОСОБА_1 повідомлення № 5873 від 11.03.2025 та №6449 від 08.05.2025 про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором №1/4143009 від 02.07.2021 року про виконання боргових зобов`язань (а.с.15 - 16).

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що додані позивачем до заяви докази, в тому числі розрахунок заборгованості, позбавляє можливості суд встановити розмір відсотків, в тому числі за простроченими та реструктуризованими процентами, що нараховувалися за користування кредитом, підстави та періоди їх нарахування. При цьому відсутність доказів, які б підтверджували розмір заборгованості по відсотках, перешкоджає перевірці та визначенню правомірності їх нарахування банком у розмірі 34 446,69 грн, відповідно до тих умов, які були погоджені між банком та відповідачем, а тому вимоги в цій частині до задоволення не підлягає.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 і ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи встановлено, що за умовами укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору, банк надав кредит, а остання зобов`язувалася повернути суму кредиту в повному обсязі у визначений договором строк до 01.07.2024 року.

При цьому на підтвердження суми боргу представник позивача надав суду копію документа, яку він ідентифікує як розрахунок заборгованості по кредиту, який складений АТ «Креді Агріколь Банк» станом на 20.12.2024, в якому зазначені загальні суми складових боргу відповідно до курсу НБУ, еквівалент у гривні, водночас валюта договірного зобов`язання сторонами визначена у гривнях.

Однак зазначений розрахунок боргу не містить детального опису нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом (а.с.14).

Також ТОВ «ФК «Брайт-К» на підтвердження вимог щодо стягнення відсотків та комісії, які були нараховані позивачем за період з 20.12.2024 по 08.05.2025, був наданий розрахунок заборгованості, в якому зазначена відсоткова ставка, сума заборгованості за кредитом, загальна сума нарахованої заборгованості за нарахованими відсотками і комісії за місяць, та дата сплати відсотків (а.с.14 зворот).

Однак враховуючи, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, який складений АТ «Креді Агріколь Банк» станом на 20.12.2024, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги як належний та достовірний доказ, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором в розумінні статті 77, 78 ЦПК України, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за період з дати відступлення Банком Позивачу прав вимоги за Кредитним договором до Відповідача, також не може підтверджувати правомірність нарахованої суми заборгованості за відсотками у вказаний період в сумі 1 827,59 грн.

Крім того, заборгованість за простроченими реструктуризованими процентами - це ті відсотки, які були реструктуризовані (тобто, їх виплата була перенесена на пізніший термін або змінено графік виплат) та не були погашені в строк, встановлений новим графіком в рамках угоди з кредитором.

Реструктуризована комісія за обслуговування заборгованості - це комісія, яка нараховується за заборгованість, але її сума або умови виплати були змінені (реструктуризовані) в рамках угоди з кредитором.

При цьому матеріали справи не містять доказів про укладення між сторонами будь-якого договору про реструктуризацію заборгованості за договором кредиту №1/4143009 від 02.07.2021 року.

Отже, із доданих до заяви доказів суд позбавлений можливості встановити розмір відсотків, що нараховувалися за користування кредитом, за простроченими процентами за користування кредитом, за простроченими реструктуризованими процентами за користування кредитом, підстави їх нарахування та періоди нарахування.

Таким чином врахувавши, що відсутність доказів, які б підтверджували розмір заборгованості по відсотках, перешкоджає перевірці та визначенню правомірності їх нарахування банком, які заявлені до стягнення у розмірі 34 446,69 грн, відповідно до тих умов, які були погоджені між банком та відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «Брайт-К» в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісійною винагородою за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 50 039,80 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вказана комісія є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, а тому є нікчемною в силу вимог частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Так пунктом 1.4.2 кредитного договору № 1/4143009 від 02.07.2021 року передбачено комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,5% у місяць від суми кредиту, зазначеного в п. 1.1 Договору.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості), що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем 02 липня 2021 року кредитного договору № 1/4143009 щодо сплати щомісячної комісії в розмірі 2,5 % від суми кредиту (п.1.4.2 Договору) є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у вигляді комісії в розмірі 50 039,80 грн задоволенню не підлягає.

Отже доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 травня 2026 року.

Головуючий Судді