Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №454/3312/25 — Сокальський районний суд Львівської області

454/3312/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2026 р. м. Сокаль

Суддя Сокальського районного суду Львівської області Адамович М. Я. , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

09.08.2025 року близько 18.36год. по вул.Шахтарська в с.Межиріччя Шептицького району Львівської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ford Focus C-Max» р.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук) та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Кравчун Д.В. подав клопотання про закриття провадження у справі, в якому покликався на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем але не було повідомлено Військову службу правопорядку про виявлення в останнього ознак алкогольного сп`яніння.

Також зазначив, що відеозапис події не є безперервним.

На думку захисника зазначені обставини свідчать про наявність сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 .

Окрім цього захисник заявив клопотання про застосування аналогії закону (ст.69 КК України) у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення та не призначати йому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки таке призведе до неможливості виконувати безпосередні військові обов`язки та послаблення здійснення обороноздатності його підрозділу.

Дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.

Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, у такому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства.

Викладені в протоколі обставини стверджуються наступними доказами.

Актом, з якого встановлено, що поліцейським запропоновано особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки в останнього наявні ознаки алкогольного сп`яніння.

Направленням, з якого встановлено, що поліцейським запропоновано особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Довідкою, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, отримував посвідчення водія.

Постановою про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП.

Відеозаписом, на якому зафіксовано рух транспортного засобу, здійснення обгону в недозволеному місці, його зупинку, повідомлення про здійснення відеофіксації подій, оголошення виявлених ознак алкогольного сп`яніння, вимогу пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, наслідки відмови від проходження такого огляду, роз`яснення його прав, складання протоколу про адміністративне правопорушення, пропозицію отримати копію протоколу та заборону подальшого керування автомобілем. Також на відеозаписі зафіксовано відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинники транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я.

Що стосується покликання захисника на те, що відеозапис подій не є безперервним, то такі не виправдовують ОСОБА_1 , оскільки наявні відеозаписи в повній мірні відтворюють обставини керування транспортним засобом, виявлення ознак алкогольного сп`яніння, належного направлення на огляд, а також відображають чітку в категоричній формі відмову від проходження такого огляду.

Окрім того, суд враховує, що під час проходження підготовки водіїв транспортних засобів ОСОБА_1 повинен був крім іншого, вивчати тему «Основи відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Тому, він як водій повинен знати порядок огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння та наслідки відмови від такого огляду.

Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимогу працівника поліції, який висловив підозру та ознаки перебування водія в такому стані, щодо проходження огляду на визнання стану наркотичного сп`яніння, від чого останній відмовився.

З аналізу ч.1 ст.15, ст.266-1 КУпАП вбачається, що огляд військовослужбовців проводиться у порядку визначеному ст.266-1 КУпАП, у випадку виконання останніми обов`язків військової служби або перебування на території військових частин, а також на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який не відноситься до військового майна, що останнім не спростовано; його зупинено працівниками поліції на дорозі загального користування в населеному пункті, тобто поза межами військової частини. Крім того, останній не повідомив про виконання ним військового завдання в момент його зупинки та не надав жодних документальних підтверджень цих обставин.

Таким чином, ОСОБА_1 керував транспортним засобом не під час виконання обов`язків військової служби, а в приватному порядку в особистих цілях.

За таких обставин, у поліцейських були відсутні підстави для виклику службових осіб Військової служби правопорядку або керівництва військової частини та проведення ними огляду в порядку ст. 2661 КУпАП.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що вину останнього доведено повністю та в її діях наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Частина 1 статті 130 КУпАП не передбачає альтернативи під час визначення адміністративного стягнення та імперативно передбачає стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Окрім цього, відповідно до військового квитка, довідки та Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, ОСОБА_1 є стрільцем (номер ВОС 100…) та покликання захисника про неможливість виконувати військовий обов`язок без права керування транспортними засобами є незрозумілими і суд розцінює такі як намір уникнути адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер даного правопорушення, особу порушника, вважаю, за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки таке буде достатнім для його виховання та запобігання вчиненню правопорушень.

Керуючись ст.ст.283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч)грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60коп. судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.

Суддя: М. Я. Адамович