Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №215/9251/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/938/26 Справа № 215/9251/25 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Лівицького О.М., представника потерпілого ОСОБА_2 - Булгакової Д.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого на постанову судді Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13 лютого 2026 року, якою провадження відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

закрито за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу, 18.11.2025 о 17:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 вчинила відносно свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме: умисні дії фізичного характеру, які полягали у розприскуванні невідомої речовини з балончика в обличчя, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_3 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП..

За результатами розгляду протоколу суддя прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 наведених вище порушень, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На вказане рішення представником ОСОБА_4 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій вона просить постанову судді скасувати та притягнути до відповідальності ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вважає, що суд прийшов до хибного висновку, про відсутність в діях ОСОБА_5 правопорушення. Судом не прийнято до уваги, що потерпілий має проблеми з дихальними шляхами, та не було прийнято його довідки з лікарні. Вказує, що дії Новаківської, як самозахист не були підтверджені в суді. Відповідно до судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у Новаківської не підтверджено причино-наслідковий зв`язок. Крім того, ОСОБА_5 не заперечувала застосування перцового балончику відносно ОСОБА_6 .

.

Перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП встановлена відповідальність за вчинення домашнього насильства, повторно протягом року.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому аби повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були вчинені.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині першій статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до ч. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.

Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Так, суд першої інстанції дослідив докази: протокол про адміністративне правопорушення, копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копію термінового заборонного припису, протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію, письмові пояснення ОСОБА_2 , рапорт та відеозаписи з бодікамер патрульних поліцейських, докази надані ОСОБА_3 , зокрема виписку з огляду сімейного лікаря від 19.11.2025 та висновок спеціаліста судово-медичного експерта №3457 від 20.11.2025 з фототаблицею до нього із наявними тілесними ушкодженнями у Новаківської.

Разом з цим, до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів, відеозаписів, показів свідків того, що ОСОБА_3 дійсно вчиняла будь-які умисні дії фізичного характеру, пов`язані з домашнім насильством відносно свого рідного брата ОСОБА_2 .

З наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено, що між ними протягом тривалого часу існують напружені та конфліктні стосунки. Конфлікт, який виник 18 листопада 2025 року, є продовженням зазначених тривалих неприязних відносин та має взаємний характер щодо права власності на квартиру та питань по догляду за їх старенькою матір`ю, що виключає наявність у діях ОСОБА_3 ознак умисного вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

На думку суду апеляційної інстанції, зазначені у протоколі відомості не відповідають вимогам як ст. 256 та і ч.1 ст.173-2 КУпАП, адже протокол має бути належним чином оформленим, а обставини, викладені у ньому, повинні бути підтверджені належними доказами, достатніми для вирішення питання по суті, що узгоджується із практикою ЄСПЛ, яка звертає увагу на роль національних судів щодо організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»). ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» вказує на те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Під час провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неухильно застосовується принцип – той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження. Тобто, вказуючи у протоколі про певного роду факти, поліцейський має довести, що вони дійсно мали місце.

Зазначені докази унеможливлюють прийняттю однозначного висновку про наявність в діях ОСОБА_3 ознак домашнього насильства через спровокований ОСОБА_2 конфлікт, тобто поза розумним сумнівом не вказують на вчинення дій, які кваліфіковані патрульним поліцейським за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Також за змістом ст.ст. 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Додані до протоколу докази є суперечливими і такими, що поза розумним сумнівом не підтверджують наявність достатніх підстав для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутні обставини, які б вказували на наявність свідомих, умисних дій ОСОБА_3 , вчинених нею щодо її рідного брата, які б свідчили про намір заподіяти насильство щодо нього, обмежити чи порушити його особисті права та свободи.

Обговорюючи доводи апелянта, щодо використання газового балончику Новаківською, слід зазначити наступне.

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 , вона використала газовий балончик, який носить з собою, у бік ОСОБА_2 з метою самозахисту під час гострого конфлікту (суперечки), який був ініційований потерпілим та під час якого сам же потерпілий застосував фізичне насильство щодо ОСОБА_3 .

Таким чином, Новаківська як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції не заперечувала факт використання газового балончику для свого самозахисту.

Крім того, відповідно до висновку медичного експерта, тілесні ушкодження, які виявлені у Новаківської: синець в надключичній ділянці зліва, що спричинений від дії не менш одного удару тупим предметом, не виключає можливість, що вони утворились від руки нападника - Вітюка, в термін, який вказує обстежена, тобто 18.11.2025 року.

Таким чином, медичний експерт у своїй галузі чітко встановив час та спосіб нанесення вказаних ушкоджень, жодних сумнівів у не компетенції та винесені неналежного висновку, який суперечить вимогам закону, у суду апеляційної інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи не доводять вину ОСОБА_3 , а доводи апеляційної скарги представника потерпілого не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, то підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13 лютого 2026 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - Булгакової Д.А. без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя