Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №176/3158/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3136/26 Справа № 176/3158/25 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К.А. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі — ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», ДП «СхідГЗК», Підприємство), в якому виклав вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання в сумі 245 000,00грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що він з 09 червня 2004року по 16 червня 2017року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», внаслідок чого отримав хронічні професійні захворювання та був звільнений з роботи. Згідно з довідками МСЕК йому первинно, а потім повторно безстроково встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності з визначенням третьої групи інвалідності.

Позивач вважав, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров`я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.

Зазначав, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, має постійні скарги на стан свого здоров`я, що порушило його звичне життя, змусило проходити лікування, позбавило можливості вести повноцінний спосіб життя. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх звичок та бажань, змушений приймати лікарські препарати, усвідомлює незворотність негативних змін в його житті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання 120 000,00грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності — 60% та встановлення третьої групи інвалідності, неможливість відновлення здоров`я позивача, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійного захворювання, обмеження можливості вести активний спосіб життя, необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя та визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000,00грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

18 грудня 2025року ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025року.

В апеляційній скарзі Підприємство висловило вимогу про скасування рішення суду та просило про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факт укладення між ОСОБА_1 та Підприємством 25 червня 2018року договору про відшкодування моральної шкоди, відповідно до умов якого сторони погодили суму одноразового грошового відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням у розмірі 6 500,00грн. Та заявник наполягав на тому, що у разі реалізації свого права на відшкодування моральної шкоди один раз позивач не має право повторно вимагати компенсацію за те ж діяння.

Також стверджував, що до матеріалів справи не додано висновку лікарсько-експертної комісії, який би підтверджував наявність у позивача професійного захворювання, що на думку відповідача позбавляє позивача права на стягнення моральної шкоди за отримане професійне захворювання.

Інший довід зводився до того, що недоведеним є причинний зв`язок між діями відповідача та виникненням у позивача хронічних захворювань, вина відповідача у настанні для позивача негативних наслідків відсутня, умови праці в структурних підрозділах Підприємства з самого початку є шкідливими та важкими, про що позивач був обізнаний та виявив бажання працювати в таких умовах, а відповідач зі свого боку робив все можливе для мінімізації негативних впливів на працівника.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У додаткових поясненнях позивач заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

13 січня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду було витребувано з Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу №176/3158/25; та 06 лютого 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2026року апеляційну скаргу було залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

10 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 13 травня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідкою про доставку електронного листа та про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Відповідно до трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 , він працював на ДП «СхідГЗК», в період з 09 червня 2004року по 16 червня 2017року.

16 червня 2017року ОСОБА_1 звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КзпП.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 червня 2018року було встановлено, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло за таких обставин: робота в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» обумовлена технологічним процесом.

Згідно з п. 14 акту Форми П-4 ОСОБА_1 були встановлені діагнози: 1.Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня).

Відповідно до п. 17 вказаного Акту причинами виникнення професійного захворювання є: рівень фізичного перенавантаження, а саме: час перебування в незручній та вимушеній робочій позі, кількість вимушених (більше 300) нахилів корпусу відносяться до класу 1 ступінь важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу та нерегулярна змінність роботи ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Підвищені та знижені температури, температури поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони +10°С при нормі +17 +26°С. Рівень вологості та рухомості повітря: вологість 94% при нормі 60-95%, рухомість 0,38 м/с при нормі 0,3-2,0 м/с. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст вільного двоокису кремнію: середній – 2,1 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3.

25 червня 2018року між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування моральної шкоди №18/215. Відповідно до зазначеного договору, на підставі заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди в зв`язку з профзахворюванням, отриманим за час роботи на шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», сторони узгодили одноразову грошову виплату ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманих ним професійних захворювань у розмірі 6 500,00грн. Сторони узгодили, з чим погодився позивач, що ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» сплачує ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання 6500грн. Сторони дійшли згоди, що ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких намірів стягнення на його користь інших сум в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» зобов`язується сплатити на користь ОСОБА_1 6500грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок всіх отриманих профзахворювань, встановлених та можливо встановлених у майбутньому за реквізитами.

Згідно з платіжним дорученням від 27 липня 2018року ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» перерахував ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 232,50грн.

Відповідно до Довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №011732 від 17 липня 2018року ОСОБА_1 при первинному огляді було встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності з 16 липня 2018року.

Відповідно до Довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №011543 від 24 липня 2019року ОСОБА_1 при повторному огляді було встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності до 01 серпня 2021року.

Відповідно до Довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №085049 від 16 червня 2021року ОСОБА_1 при повторному огляді було встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності безстроково.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою №19549 із медичної карти стаціонарного хворого від 27 листопада 2017року та випискою-епікризом №18/383 від 05 червня 2018року із медичної карти амбулаторного хворого. Відповідно до відомостей, викладених у зазначеній виписці, позивач має скарги на біль в шийному та попереково-крижовому відділах хребта з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, втому, запаморочення, підвищення АТ, зниження слуху.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» №794 від 05 червня 2018року підтверджено наявність у позивача хронічних професійних захворювань.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, вважав доведеним спричинення позивачу моральної шкоди та визначив розмір відшкодування враховуючи істотність вимушених змін у житті, яких зазнав позивач через втрату здоров`я.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання; однак у випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Що стосується доводів апеляційної скарги про не доведення причинного зв`язку між виникненням хронічних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача, вони спростовуються актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 червня 2018року форми П-4, у пункті 16 якого зазначено обставини виникнення захворювання — робота в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» обумовлена технологічним процесом.

Факт причинно-наслідкового зв`язку із настанням хвороби, що пов`язана із виробництвом, позивачем було доведено наявними в матеріалах справи доказами, які не спростовано відповідачем.

Обізнаність позивача про важкі, шкідливі умови праці на Підприємстві відповідача та наявність добровільної згоди позивача на роботу в таких умовах праці, не звільняють роботодавця від обов`язку відшкодувати працівнику моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, оскільки роботодавець зобов`язаний забезпечувати працівників безпечними умовами праці, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу укладення між позивачем та відповідачем 25 червня 2018року договору про відшкодування моральної шкоди та відсутності у позивача у зв`язку з наявністю цього договору правових підстав повторно вимагати від Підприємства компенсації моральної шкоди, то в даному випадку колегія суддів з такими доводами погодитись не може за таких умов.

Договір про відшкодування моральної шкоди №18/215 був укладений між позивачем та відповідачем ще до встановлення позивачеві медико-експертною соціальною комісією ступеня втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності 17 липня 2018року вперше, тобто на момент укладення вказаного договору позивачу ще не була завдана моральна шкода, яка виявлялась в подальшому у відчутті фізичного болю та душевних стражданнях через неможливість відновлення здоров`я позивача, неможливість вести повноцінний спосіб життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я, необхідність проходити лікування та приймати лікарські препарати, неможливість в подальшому виконувати роботу, якою позивач займався раніше – що безумовно не могло не вплинути на звичний уклад життя позивача і вказує на ступінь тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

На момент укладення Договору про відшкодування моральної шкоди та визначення суми відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 500,00грн позивач ще не був обізнаний, що внаслідок роботи на підприємстві він втратив 60% своєї працездатності без терміну на покращення та про те, що такі наслідки є незворотними, а також що більше не зможе працювати в умовах впливу вібрації, пилу, шуму і буде змушений постійно проходити лікування, заразом ОСОБА_1 не був обізнаний про те, що йому у віці 40 років взагалі буде протипоказане значне фізичне навантаження та тривала ходьба.

За таких обставин помилковими є твердження відповідача про те, що позивач повторно просить відшкодувати ту ж саму моральну шкоду.

З приводу умов Договору про відшкодування моральної шкоди №18/215 від 25 червня 2018року про те, що кошти в сумі 6 500,00грн сплачуються не лише у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого професійного захворювання, а і в рахунок можливого встановлення професійних захворювань у майбутньому, встановлення в подальшому стійкої втрати працездатності та групи інвалідності, то такі умови договору є нікчемними, оскільки для виникнення обов`язку відшкодування шкода повинна вже існувати, договір про відшкодування моральної шкоди не може охоплювати заподіяну шкоду, яка ще не настала (на майбутнє) та відповідно оцінити таку майбутню моральну шкоду неможливо.

Водночас включення працедавцем такої умови в Договір про відшкодування моральної шкоди беззаперечно вказує на те, що сторона цього договору Підприємство розуміло та погоджувалось із тим, що цей договір не охоплює всіх обставин в результаті яких спричинена саме моральна шкода працівнику – однак намагалося обмежити право працівника на відшкодування такої шкоди в неправомірний спосіб, шляхом відмови ОСОБА_1 від будь-яких намірів стягнення моральної шкоди, незалежно від наслідків професійного захворювання отриманого на Підприємстві.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що умови правочину, які обмежують можливість особи звернутися до суду за захистом своїх прав у майбутньому, є нікчемними, що узгоджується з положеннями статті 27 ЦК України.

Тож, в даному випадку за встановлених у справі обставин наявність укладеного між сторонами Договору про відшкодування моральної шкоди №18/215 від 25 червня 2018року не є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок отримання професійних захворювань позивач втратив 60% професійної працездатності та отримав третю групу інвалідності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення стану його здоров`я у майбутньому, а також з того, що захворювання позивача призвели до кардинальної негативної зміни його життя, порушили його психологічний стан та нормальні життєві зв`язки.

За підтверджених в ході розгляду обставин, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт втрати ОСОБА_1 60% працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 120 000,00грн.

Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації.

Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення щодо стягнення моральної шкоди ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідними медичними документами.

Твердження скаржника про відсутність в матеріалах справи висновку лікарсько-експертної комісії, який би підтверджував наявність у позивача професійного захворювання, не відповідають дійсності, оскільки позивачем до позовної заяви було долучено медичний висновок лікарсько-експертної комісії ДУ “Український науково-дослідний інститут промислової медицини” про наявність у ОСОБА_1 професійного характеру захворювання.

Висновком МСЕК позивачу встановлено ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов`язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача.

Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров`я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані.

Відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року).

Тож, апеляційний суд погоджується з розміром моральної шкоди в сумі 120000,00грн, присудженої судом першої інстанції, враховуючи доводи позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, встановлення групи інвалідності, відсутності покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який відчуває постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках.

Крім того, враховано ступінь втрати позивачем професійної працездатності – 60 % та третю групу інвалідності, які встановлені йому висновком МСЕК безстроково, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 15 травня 2026року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П.Никифоряк