Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №154/4180/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 154/4180/24 Провадження №11-кп/802/374/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024035510000244 від 30.05.2024 року, за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Володимирського міського суду Волинської області від 10 лютого 2026 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гірка Полонка, Луцького району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання:

- за ч.1 ст.190 КК України - у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки;

- за ч.4 ст.185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку – 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «Ulefone» із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» - залишено за належністю потерпілому ОСОБА_10 .

Згідно вироку суду вбачається, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-1Х від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово безперервно продовжено та строк дії якого продовжено станом на момент підписання обвинувального акту.

Відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 24.02.2024 року №73-РС солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_7 з 13.06.2024 року призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до вимог ст.ст.3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов?язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов?язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_7 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.

Так, ОСОБА_7 26.05.2024 року о 10:14 годині, перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, використовуючи мобільний телефон «ULEFONE», належний ОСОБА_10 із вставленою сім-карткою оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 з доступом до мережі Інтернет, на якому знаходився електронний платіжний засіб «Приват24», із банківської картки останнього № НОМЕР_2 , відкритої в АТ КБ «Приватбанк», здійснив переказ належних ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 10150,00 гривень, на банківську картку № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_7 , який за усною домовленістю з потерпілим повинен був обготівкувати грошові кошти в сумі 10150,00 гривень в банкоматі та повернути їх потерпілому, однак останній грошові кошти потерпілому не повернув та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_7 26.05.2024 року о 16:50 годині, перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_2 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, повторно, таємно викрав грошові кошти ОСОБА_10 в розмірі 8000,00 гривень, які самостійно, без дозволу потерпілого ОСОБА_10 , перерахував з банківського рахунку № НОМЕР_2 , використовуючи мобільний телефон «ULEFONE» належний ОСОБА_11 із вставленою сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 з доступом до мережі Інтернет, на якому знаходився електронний платіжний засіб «Приват24», на банківську картку № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 та в подальшому розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), та таємному викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.190, ч.4 ст.185 КК України (а.с.226-227).

В поданій апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію дій обвинуваченого, апеляційна скарга подається у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м`якості.

Посилається на те, що місцевий суд призначаючи обвинуваченому покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, що є обов`язковим. Апелянт вказує, що структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає в покладенні певних обов`язків на засудженого з визначенням певного строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.

Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-за ч.1 ст.190 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок залишити без змін (а.с.232-237).

В судове засідання не з`явився потерплий ОСОБА_10 ,хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від нього на адресу апеляційного суду не надходило ні заяв, ні клопотань про відкладення розгляду справи. Учасники кримінального провадження, які з`явилися в судове засідання, не заперечували щодо продовження розгляду справи у відсутності потерпілого. Його неприбуття не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги; думку прокурора, яка вимоги апеляційної скарги підтримала та просили їх задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які при вирішенні апеляційної скарги прокурора в частині покладення обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, не заперечували, однак заперечували щодо призначення реальної міри покарання; апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

За змістом положень ч.1 та ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, які ставляться йому у провину, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_7 місцевим судом дотримані не в повній мірі.

Доводи прокурора про те, що місцевий суд, призначивши обвинуваченому покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Покладення апеляційним судом на обвинуваченого обов`язків, які підлягають виконанню в ході відбування покарання та безпідставно не були застосовані місцевим судом, є тим «іншим випадком», передбаченим ч.1 ст.421 КПК України, який погіршує правове становище обвинуваченого, оскільки впливає на умови й порядок відбування ним обраного заходу примусу, а тому, враховуючи системний аналіз ст.ст.408, 420, 421 КПК України, таке судове рішення апеляційного суду повинно ухвалюватись у формі вироку.

Згідно з вимогами ч.2 ст.59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таким чином, під час призначення обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду покладення на нього обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, складає невід`ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов`язковим (безумовним). Застосування ж обов`язків, визначених у ч.3 ст.59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Проте всупереч викладеному вище суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на нього обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, як невід`ємну складову цього покарання, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

На підставі п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує вирок частково та ухвалює новий вирок.

З врахуванням вказаних обставин, вирок суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.190 КК України підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

А згідно правил ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Так, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 вину визнав в повному обсязі, в скоєному розкаявся, відшкодував потерпілому завдану шкоду, раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, має статус учасника бойових дій, у лікаря-нарколога на обліку не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоїдів, синдром залежності. Емоційно-нестабільний розлад особистості, імпульсивний тип, помірно виражений».

Також апеляційним судом враховується наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, – щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційним судом не встановлено.

Визначаючи вид та розмір покарання, апеляційний суд враховує перераховані вище обставини, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді пробаційного нагляду в межах санкції даної статті з покладенням обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині призначеного покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років та остаточного покарання обвинуваченому на підставі ч.1 ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим суд першої інстанції навів у вироку переконливі доводи про необхідність та можливість застосування до обвинуваченого умовного засудження, а також вказав обставини, що пом`якшують його покарання, дані про обвинуваченого, які в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Таке покарання, на думку суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

В решті оскаржуваний вирок суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Володимирського міського суду Волинської області від 10 лютого 2026 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.185 КК України, в частині призначеного покарання за ч.1 ст.190 КК України скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: