Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №161/2550/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/2550/26 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.

Провадження № 22-ц/802/698/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення нарахованої та невиплаченої суми пенсії за апеляційною скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

03.02.2026 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУ ПФУ у Волинській області про стягнення нарахованої та невиплаченої суми пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 органом Пенсійного фонду України на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі №140/6754/21 здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату за минулий період в сумі 118 566,85 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивач є спадкоємцем за законом після його смерті, успадкувала належну йому суму нарахованої та невиплаченої пенсії. Відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для виплати цих грошових коштів.

В зв`язку з цим позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь нараховану та невиплачену за життя спадкодавця суму пенсії в розмірі 118 566,85 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2026 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ГУ ПФ України у Волинській області на користь ОСОБА_1 неодержану за життя спадкодавця пенсію в розмірі 118 566,85 грн. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ у Волинській області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подала.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 14 травня 2026 року, тобто, дата складення повного судового рішення.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 17.04.2024 (а.с. 9).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі №140/6754/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_2 з 25 грудня 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік). Визнано протиправною відповідну бездіяльність відповідача.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . Спадщина складається з пенсійних виплат, що відповідно до довідки, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області від 05.12.2025 №0300-0402-8/81977, були нараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі №140/6754/21 в розмірі 118 566,85 грн. (свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.12.2025 ( а.с. 10).

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило ОСОБА_2 про те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі №140/6754/21 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 25.12.2020 по 30.04.2023 в сумі 118 566,85 грн. Виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету (лист №734-21862/Г-02/8-0300/26 від 13.01.2026 ( а.с. 4-5).

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме: право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї, як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка, права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується – по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у ч. 1 цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у ч. 1 цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений ч. 2 цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Приписи частин 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості – переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21 (провадження № 61-10575св21) зазначено, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії). Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження №14-95цс19).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що:

– право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту – смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

– право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень ст. 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Позивач в установлений законом строк прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а відтак, за правилами ст. 1261 ЦК України, належить до першої черги спадкоємців за законом.

Таким чином, позивач, як спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману нею пенсію, а тому відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції встановив, що виплата належних позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2025 року грошових коштів у розмірі 118566,85 гривень не виплачена відповідачем у зв`язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі ст. 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Судом правильно встановив, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії після смерті чоловіка відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, оскільки у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право.

Позивач, як спадкоємець за законом, яка прийняла спадщину, має право на спадкове майно, тобто пенсію свого чоловіка відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а дії відповідача щодо невиплати донарахованої пенсії відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 140/6754/21 порушують право позивача, як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Відсутність бюджетних асигнувань для виконання відповідачем свого зобов`язання, про які вказує апелянт, не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки виконання судового рішення проводиться відповідно до встановленого законом порядку. Про те, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання наголошував Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного вирішення судом першої інстанції спору не знайшли свого підтвердження. На підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі, відповідач належних та допустимих доказів не надав, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішив спір по суті.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: