Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №464/1139/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1139/26

пр.№ 2/464/1561/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Чорна С.З.,

за участі секретаря судового засідання Павліш О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс"звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(останнє відоме місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ) заборгованість за Кредитним договором №010/7299/82/1485014 від 22.03.2023 в сумі 58655,34 грн, судові витрати в розмірі 3328.00 грн та 7500.00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивує тим, що 22.03.2023 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Заяву про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010/7299/82/1485014, відповідно до якого банк відкрив картковий рахунок клієнту та встановив поточний ліміт, розмір якого становив 10 000 грн. з процентною ставкою 42% річних. Строк кредиту становить 48 місяці, а саме з 22.03.2023 до 22.03.2027. Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором, надавши останньому кредит у сумі та на умовах, передбачених кредитним договором, тоді як позичальник, всупереч умов договору, припинив виконувати взяті на себе зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості та сплачувати проценти за користування кредитом. 20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги №114/2-67-F, відповідно до умов якого та згідно з реєстром боржників позивач набув права вимоги і за кредитним договором №010/7299/82/1485014 від 22.03.2023, сума заборгованості за яким становить 58 655,34 грн., з яких: 50 000 грн. – сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 8 655,34 грн. – сума заборгованості за недозволеним овердрафтом. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою від 16.03.2026 прийнято до розгляду даний позов та відкрито провадження за правилами спрощеного без виклику сторін.

У зазначений відповідачу ОСОБА_1 строк в ухвалі від 16.03.2026 про відкриття провадження у справі, останній не надав суду відзив на позовну заяву, у судове засідання не з`явився повторно.

Зі згоди представника позивача Титаренко В. В. який у позовній заяві просить розглядати справу у відсутності представника банку та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення по справі, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, 22.03.2023 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 року укладено Кредитний договір № 010/7299/82/1485014, відповідно до якого кредитодавець відкрив картковий рахунок клієнту та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 10 000 грн, з максимальним лімітом в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов кредитного договору становить 500000. Строк кредиту становить 48 місяці, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту. Відповідно до вищевказаного договору, датою початку кредитування є 22.03.2023, а кінцевим терміном повного погашення кредиту, з урахуванням пролонгації, 22.03.2027 року. Процентна ставка за користування кредитом - 48 % річних.

Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав, проте останній припинив виконувати взяті на себе зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості.

Факт надання кредиту також підтверджується копією виписки по рахунку.

20.02.2024 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Сіті Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-67-F, відповідно до якого ТзОВ «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі і за кредитним договором №010/7299/82/1485014 від 22.03.2023 року.

Відтак, на дату відступлення 20.02.2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 58 655,34 грн., з яких: 50 000 грн. – сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 8 655,34 грн. – сума заборгованості за недозволеним овердрафтом.

Що стосується розрахунку заборгованості, то такий відповідач не заперечив, власних розрахунків не подав, доказів їх неправильності не надав. Таким чином, у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошових зобов`язань в строки, передбачені умовами договору кредиту, доказів погашення заборгованості за укладеним договором відповідачкою суду не надано, відтак, суд приходить до висновку, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеним вище договором.

З огляду на зазначене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному розмірі.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України», п.97; рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», п.115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7500 грн. до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої допомоги №26/11/2025 від 26 листопада 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Сіті фінанс» та адвокатським бюро «Титаренко Лігал Груп», акт виконаних робіт від 06.02.2026, платіжну інструкцію №382 від 09.02.2026.

При цьому, суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 1049 ЦК України, ст.ст. 1054, 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»заборгованість за Кредитним договором №010/7299/82/1485014 від 22.03.2023 в сумі 58655,34 грн, судові витрати в розмірі 3328,00 грн та 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»(ЄДРПОУ 39508708, адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41),

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя