Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №760/25673/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25673/23

Провадження №1-кп/760/1528/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

за участі сторін та інших учасників провадження

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження №22023101110000701 від 07.09.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

04.07.2023, більш точна дата не встановлена, ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Маріуполь Донецької області, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, надав згоду та добровільно був призначений на так звану посаду начальника «Отдела физической культуры, спорта и туризма администрации города Мариуполя», надавши при цьому згоду на виконання організаційно-розпорядчих функцій в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційний адміністрації держави-агресора.

Перебуваючи на вказаній посаді, у період часу не пізніше 04.07.2023 по теперішній час громадянин України ОСОБА_6 , здійснює загальну організацію роботи і управління так званим «Отделом физической культуры, спорта и туризма администрации города Мариуполя», в тому числі здійснює контроль за якістю надання послуг у сфері фізичної культурі та спорту, здійснює проведення перевірок всіх суб?єктів господарювання в сфери фізичної культури і спорту, здійснює так званий «державний контроль» за суб?єктами господарювання в сфері фізичної культури та спорту, а також порядок ведення ними фінансово-господарської діяльності, здійснює організацію та контроль за проведенням масових пропагандистських заходів, спрямованих на підвищення іміджу окупаційної влади держави-агресора рф та формування в населення думки невідворотності встановлення та утвердження російської окупації частини території України, як єдиної законної влади на цій території, а також виконує інші функціональні обов?язки начальника, спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Також, за час перебування на вищезазначеній посаді ОСОБА_6 , використовуючи надані представниками окупаційної адміністрації рф організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження, на виконання завдань та функцій так званого «Отдела физической культуры, спорта итуризма администрации города Мариуполя» налагодив взаємодію з окремими засобами масової інформації, використовуючи їх для висвітлення діяльност окупаційної адміністрації рф, здійснення пропагандистських акцій на її підтримку, зокрема через мережу Інтернет, та формування думки серед населення і світової спільноти як про законність власних дій, так і про легітимність створення та діяльності так званого «Отдел физической культуры, спорта и туризма администрации города Мариуполя».

Таким чином, за викладених вище обставин громадянин України ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колабораційної діяльності, а саме в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово-окупованій території.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваної або обвинуваченої (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, враховує необхідність забезпечення особливого значення охорони прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура, в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Суд також враховує, що наведені особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Статтею 297-5 глави 24-1 КПК України встановлений порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування.

Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрювана вважається належним чином ознайомленою з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваній, надсилаються захиснику.

На підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.10.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023101110000701 від 07.09.2023 відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), останній показань суду не надавав, клопотань на адресу суду також не надходило.

Відповідно до ухвали суду від 04.07.2024 постановлено здійснювати розгляд у вказаному кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав можливість отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, а також бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самостійно захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно для нього. Зазначене узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.

Вказані висновки також ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчать про його наміри ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнього його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Північного міжрегіонального центру з надання безполатної правничої допомоги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 , в ході судових засідань неодноразово зазначала на порушення права на захист та на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, захисник додала, що вина ОСОБА_5 , як і факт вчинення кримінального правопорушення не доведена, а тому, захисник прослав виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колабораційної діяльності, а саме в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово-окупованій території, доведена такими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом:

- даними протоколу огляду від 05.07.2023 з додатками у вигляді DVD-R дисків. В ході огляду відеозапису опублікованого 21.06.2023 та відеозапису 23.06.2023 було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 перебуває на посаді начальника «Отдела физической культуры, спорта и туризма администрации города Мариуполя». Вказаний огляд проводився за участі свідка ОСОБА_7 , який під час перегляду відеопублікацій за 21.06.2023 та 23.06.2023, впізнав ОСОБА_5 , який станом на 24.02.2022 працював на посаді керівника ГО «Донецька обласна федерація стрільби з лука», де сам ОСОБА_7 перебував на посаді президента;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.07.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 впізнає особу зображену на фотознімку №4, як одну з осіб, яку бачив наприкінці червня 2023 року під час перегляду двох відеосюжетів з телеграм каналу окупаційної влади днр в ході надання інтерв`ю журналістам, щодо організації спортивних змагань в якості начальника відділу фізичної культури, спорту та туризму адміністрації м. Маріуполя під керівництвом окупаційної влади рф на тимчасово окупованій території м. Маріуполя та підтримки дій країни-агресора ;

- даними протоколу огляду від 06.07.2023 з додатками у вигляді DVD-R диску. В ході огляду свідок ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_5 . Крім того, свідок ОСОБА_8 показала, що особисто знайома з ОСОБА_5 , так як раніше тривалий час мала ділові відносини з останнім під час виконання службових обов`язків, тому впевнена, що інтерв`ю дає саме ОСОБА_5 , так як впізнала його за характерними рисами обличчя, зросту та поведінки під час спілкування;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.07.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнає особу зображену на фотознімку №2, як особу, яка відома їй як ОСОБА_5 , з яким остання тривалий час мала ділові відносини та якого наприкінці червня 2023 року бачила під час перегляду відеосюжету з телеграм каналу окупаційної влади днр в ході надання інтерв`ю журналістам, щодо надання спортивного інвентарю представниками країни-агресора;

- даними протоколу огляду від 03.07.2023 з додатками у вигляді DVD-R диску. В ході огляду відеозапису опублікованого 21.06.2023 та відеозапису 23.06.2023 було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 перебуває на посаді начальника «Отдела физической культуры, спорта и туризма администрации города Мариуполя»;

- даними висновку судової портретної експертизи від 21.07.2023 № СЕ-19/113-23/2185-ФП, відповідно до якого встановлено, що у вказаних відеозаписах та у зображенні особи, наданому у якості порівняльного зразку - особовій картці Державної міграційної служби України, зображена одна й сама особа, ОСОБА_5 ;

- даними протоколу огляду від 11.07.2023 з додатками у вигляді QR коду та скріншотів. В ході огляду було отримано витяг з єдиного реєстру юридичних осіб та індивідуальних підприємств;

- даними листа Офісу Президента України від 02.08.2023 № 48-01/888, відповідного до якого, матеріали, щодо припинення громадянства України ОСОБА_5 згідно із поданої ним заяви або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили;

- даними протоколу огляду від 06.09.2026 з додатками у вигляді DVD-R диску. В ході проведення оглянуто офіційну інтернет сторінку «Отдела физической культуры, спорта и туризма администрации г. Мариуполя» (мовою оригіналу). Під час огляду вказаної сторінки встановлено наявність інформації про керівника «отдела физической культуры, спорта и туризма администрации г. Мариуполя» (мовою оригіналу), а саме ОСОБА_5 ;

- копією витягу з особової картки Державної міграційної служби України згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав паспорт громадянина України № НОМЕР_1 дата видачі: 23.10.2019, виданий Центральним відділом у м. Маріуполі ГУ ДМС у Донецькій області. Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст.18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст.20). За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України. Суд при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України. Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону № 1207, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 на час поставлених йому у провину подій був громадянином України незалежно від місця його проживання. Примусове автоматичне набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і його вихід із громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства рф не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колабораційної діяльності, а саме в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово-окупованій території.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах даного провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, тривалий період часу вчиняє умисний, закінчений, особливо тяжкий злочин, його ставлення до вчиненого, який свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянином якої він є, здійснив добровільноме зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово-окупованій території.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, позицій державного обвинувачення та захисту, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною в постанові Об`єднаної палати ККС ВС в справі №404/2081/22 від 04.09.2023 року у справі, а саме згідно з положеннями ст. 55 Кримінального кодексу у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Також, суд вважає за необхідне, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 розмір витрат на проведення судових експертиз, а саме:

- на залучення експерта для проведення судово-портретної експертизи, висновок №СЕ-19/113-23/2185-ФП складають 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 00 коп..

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16.10.2023 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 59, 65, ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком 10 (десять) років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16.10.2023 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати, в сумі 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 00 коп. за проведення експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1