Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №760/1377/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/1377/24 2/760/9809/22/760/9809/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача та відповідача, які перебували у зареєстрованому шлюбі, народилась спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після народження дитини сторони тривалий час проживали однією сім`єю, взаємовідносини між ними були нормальними. Однак з часом, у зв`язку з різними поглядами на життя та несумісністю характерів, сімейні відносини між сторонами погіршились, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.

У 2018 році шлюб між сторонами було розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва.

Після розірвання шлюбу дитина переважно проживала з матір`ю - відповідачем.

Разом із тим, починаючи з 2022 року, спілкування позивача з дитиною майже припинилося у зв`язку з діями відповідача, яка, за твердженням позивача, не допускає його до спілкування з дитиною, а також без згоди батька вивозить дитину до країн Європейського Союзу, зокрема до Італії, Іспанії, Франції та Чехії, де перебуває з метою отримання притулку.

Зі слів дитини та з окремих зустрічей з нею позивачу стало відомо, що відповідач не працює, веде нестабільний спосіб життя, перебуває за кордоном та намагається отримувати різні види допомоги, у тому числі фінансову. Позивач вважає, що такі обставини негативно впливають на дитину та формують у неї неправильне уявлення про спосіб життя.

Позивач вважає, що відповідач не здатна забезпечити нормальний та сталий розвиток дитини, а також належним чином задовольняти її потреби, у зв`язку з чим вважає, що дитина повинна проживати разом із ним.

Позивач повідомляє, що має у власності двокімнатну квартиру в м. Києві, яка придатна для проживання його та дитини. Також він отримує пенсію, має періодичні доходи та забезпечує матеріальну підтримку для задоволення потреб доньки.

Позивач вважає, що дитина має проживати та розвиватися в Україні, а не постійно перебувати за кордоном із матір`ю в умовах нестабільного проживання, що, на його думку, не забезпечує належного її розвитку.

З огляду на викладене просить позов задовольнити.

18.01.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Усатову І.А.

Ухвалою судді Солом?янського районного суду м. Києва від 30.01.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

25.03.2024 на електронну пошту суду надійшло подання Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому зазначено, що ОСОБА_3 досягла чотирнадцяти років, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для надання висновку, оскільки місце проживання дитини у такому випадку визначається нею самою.

05.03.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з?явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач у судове засідання не з?явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в порядку, передбаченому процесуальним законом, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надіслали заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Аналогічні положення закріпленні у частині другій статті 29 ЦК України, якою визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу частини першої статті 161 СК України якщо матита батько,які проживаютьокремо,не дійшлизгоди щодотого,з киміз нихбуде проживатималолітня дитина,спір міжними можевирішуватися органомопіки тапіклування абосудом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.

Спір між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.

Водночас, якщо дитині виповнилося 14 років, то вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 2 листопада 2023 року (справа №592/7624/22), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Зібрані докази вказують на те, що на час пред`явлення та вирішення позову дочці сторін, ОСОБА_3 , виповнилося 14 років, а тому вона вправі самостійно обирати своє місце проживання.

Отже підстави для визначення судом місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 відсутні.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 7, 19, 141, 160, 161 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А. Усатова