Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №308/7002/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7002/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території свого чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Каджером, Кожвинського району, Комі, АРСР, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України Херсонська область, м. Скадовськ.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.04.2023.

Наявна копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка видана 21.04.2023, не є належним документом.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отримати свідоцтво про смерть для здійснення реєстрації смерті у відділі державної реєстрації актів цивільного стану України заявниця не має можливості.

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, надано відмову у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 № 567/23-11-25 від 10.04.2026 у зв`язку з тим, що до заяви не додано встановлений чинним законодавством України документ, який є підставою для державної реєстрації смерті (копію відмови додає).

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявниці для реалізації її немайнових прав, як родича, зокрема для отримання свідоцтва про смерть державного зразка в органах ДРАЦС України, оскільки документи, видані на тимчасово окупованій території, є юридично нікчемними та не створюють правових наслідків.

Також, виникає необхідність офіційного підтвердження припинення правоздатності особи для актуалізації даних у державних реєстрах України.

Оскільки наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_2 не є документом встановленого зразка, виданого компетентним органом державної влади України, виникла необхідність звернутися до суду.

Вказує, що її чоловік, ОСОБА_2 , помер на території України, яка входить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.

Відповідно, на цій території - на території Херсонської області, м. Скадовськ, яка є тимчасово окупованою, органи державної влади та місцевого самоврядування України не функціонують.

Заявниця вказує, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 з 21 вересня 1968 року, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Таким чином, вона є членом сім`ї померлого (дружиною) та має законний інтерес у встановленні факту його смерті та для подальшого надання свідоцтва про смерть у відповідні органи на території України для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 та для оформлення спадщини (копію свідоцтва про одруження та копію свідоцтва про народження додаю).

У зв`язку з вищенаведеним, заявниця просить встановити факт смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився с. Каджером, Кожвинського району Комі АРСР, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання померлого: Херсонська область, м. Скадовськ.

Заявниця ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги заяви підтримала в повному обсязі.

Представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 21 вересня 1968 року, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України - Херсонська область, м. Скадовськ.

ОСОБА_2 на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.04.2023 року, копію якого долучено до матеріалів справи, однак наявна копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , не є документом встановленого зразка, виданого компетентним органом державної влади України.

Встановлено, що отримати свідоцтво про смерть для здійснення реєстрації смерті у відділі державної реєстрації актів цивільного стану України заявниця не має можливості.

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, надано відмову у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 № 567/23-11-25 від 10.04.2026 у зв`язку з тим, що до заяви не додано встановлений чинним законодавством України документ, який є підставою для державної реєстрації смерті, копію відмови долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

3 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, термін якого продовжено.

Відповідно до ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Як визначено ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Відповідно до ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ч.3 ст.42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що ОСОБА_1 як дружина особи, щодо якої вирішується питання про встановлення юридичного факту (факту смерті), має право на звернення до суду з такою заявою.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження заявника про неможливість отримання на території, тимчасово непідконтрольній ЗСУ, де ведуться бойові дії, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України, на теперішній час з об`єктивних причин.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (факту смерті), підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи те, що військова агресія рф проти України розпочалася 24.02.2022 року, наразі чинним законодавством України не встановлений порядок набрання рішенням у справах про встановлення факту смерті на території, на якій ведуться бойові дії законної сили, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та відповідно до ч. 4 ст.317 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться бойові дії, підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що заявник позбавлений можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті особи, суд приходить до висновку, що заявниця обґрунтовано звернулася до суду з метою встановлення юридичного факту, а тому дана заява підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4,10,13,76-81,89,211,263-265,293-294,315-317,354,430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 - задоволити.

Встановити юридичний факт, а саме: факт смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився с. Каджером, Кожвинського району Комі АРСР, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання померлого: Херсонська область, м. Скадовськ.

У відповідності до частини четвертої статті 317 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 15.05.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк