Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №303/8016/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 13 травня 2026 р.

Справа: №303/8016/25

Суддя: Мирошниченко Ю. М.

Справа № 303/8016/25

2а/303/42/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді Мирошниченка Ю.М.

при секретарі Лукач К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гришка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мукачівського районного та ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить скасувати постанову № 3299 від 15.07.2025 р. про накладення штрафу в розмірі 17000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначає, що протягом 2024-2025 рр. регулярно з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тричі проходив ВЛК через постійну втрату його документів працівниками установи. Стверджує, що оновив дані особисто. Зазначає, що застосунок «Резерв+» тривалий час працював некоректно. Наголошує на порушенні процедури розгляду справи: протокол складено без його участі, права не роз`яснено, а постанову винесено за його відсутності.

Відповідачі заперечує проти позову, у відзиві на позов посилається на те, що Позивач не виконав обов`язок щодо уточнення військово-облікових даних у встановлений законом строк. Стверджує, що оскаржувана постанова є законною, прийнятою уповноваженою особою на підставі виявленого факту порушення правил військового обліку. Як докази додає витяги з Реєстру «Оберіг», які, на думку Відповідача, підтверджують склад правопорушення.

Позивач у відповіді на відзив відкидає доводи Відповідача, називаючи їх спробою перекласти відповідальність за власну службову недбалість на громадянина. Вказує, що дані в системі «Резерв+» з`явилися 02.07.2025 р. саме після його чергового візиту до установи, а 03.07.2025 р. він уже отримав нове направлення на ВЛК. Це, на думку Позивача, повністю спростовує твердження ТЦК про те, що його «виявили» як порушника лише 11.07.2025.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що аргументи Позивача, викладені у відповіді на відзив, є безпідставними та не спростовують фактів, наведених у відзиві. Наполягає на тому, що Позивач повторно дублює свою позицію, яка не має правового підґрунтя для скасування постанови.

Позивач додатково акцентує на тому, що Відповідач не надав жодного доказу його належного повідомлення про час та місце розгляду адміністративної справи 15.07.2025 р. Також повідомляє про повне ігнорування його звернень керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_2 та відмову в особистому прийомі, що змусило його шукати захисту в судовому порядку. Підтверджує, що про порушення своїх прав дізнався лише згодом, що стало підставою для звернення до суду.

Проаналізувавши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані ними докази, суд дійшов таких висновків.

Щодо дотримання строку звернення до суду

Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі ухвалою від 27.10.2025 р., суд виходив з того, що на стадії відкриття провадження не вбачалося достатніх підстав для констатації факту пропущення Позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим вирішення клопотання про поновлення строку було визнано передчасним.

Надалі питання дотримання Позивачем процесуальних строків було предметом дослідження під час апеляційного перегляду ухвали про залишення позову без розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 р. було встановлено, що висновки про пасивну поведінку Позивача та неповажність причин запізнілого звернення до суду не ґрунтувалися на повному з`ясуванні всіх обставин справи.

З огляду на те, що за результатами апеляційного перегляду справу направлено для продовження розгляду, а під час дослідження доказів по суті спору судом не виявлено нових обставин, які б спростовували доводи Позивача про несвоєчасне отримання ним копії оскаржуваної постанови, суд констатує наявність підстав для розгляду справи по суті та остаточного вирішення спору.

Щодо суті спору

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП визначено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 липня 2025 року № 3299 ОСОБА_1 визнано винним і накладено штраф у розмірі 17 000 гривень за те, що він, будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , не уточнив свої облікові (персональні) дані, перелік яких визначений ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, протягом 60 днів (в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) з дня набрання чинності указом Президента України «Про оголошення мобілізації», затвердженим Верховною Радою України, вчинивши своїми діями адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши пояснення сторін, надані в судовому засіданні, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови з огляду на грубе порушення Відповідачем преклюзивних строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Будучи держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Відповідач мав технічну можливість виявити факт неуточнення даних ОСОБА_1 вже 17.07.2024 р., тобто наступного дня після завершення встановленого законом 60-денного строку. Під час судового засідання представник Відповідача підтвердив, що система «Оберіг» працює в автоматичному режимі. Суд наголошує, що невикористання органом власних цифрових інструментів контролю не може бути підставою для суб`єктивного продовження строків притягнення до відповідальності.

Суд звертає особливу увагу на наявне в матеріалах справи повідомлення Відділу поліції № 1 Мукачівського РУП, згідно з яким вже у вересні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 офіційно звернувся до органів поліції щодо розшуку та затримання Позивача у зв`язку з порушенням ним правил військового обліку. Підписання керівником РТЦК такого звернення є актом офіційної фіксації виявлення правопорушення. Таким чином, строк «три місяці з дня виявлення», встановлений ст. 38 КУпАП, почав свій перебіг у вересні 2024 року та закінчився у грудні 2024 року.

Водночас навіть за умови ігнорування факту звернення до поліції, матеріали справи підтверджують особисту явку Позивача до РТЦК 20.03.2025 р., де йому було видано направлення на ВЛК. Суд відхиляє твердження представника Відповідача про відсутність у нього обов`язку перевіряти дані військовозобов`язаного під час цього візиту. Оформлення направлення на ВЛК неможливе без звірки з обліковою карткою особи та її ідентифікації в системі. Вказана подія є граничним моментом для об`єктивного виявлення правопорушення органом, після якого встановлений статтею 38 КУпАП тримісячний строк накладення стягнення сплив 20.06.2025 р.

Таким чином, накладення стягнення 15.07.2025 р. (через 10 місяців після офіційного звернення до поліції та через 4 місяці після березневого візиту) є грубим порушенням ст. 38 КУпАП та принципу правової визначеності. Суд наголошує, що за будь-яких обставин (чи рахувати строк від звернення до поліції у вересні 2024 року, чи від березневої явки 2025 року, чи навіть від визнаної Відповідачем у постанові дати 16.05.2025 р.), Відповідач пропустив преклюзивний тримісячний строк накладення стягнення з дня виявлення проступку.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги на ухвалу про залишення позову без розгляду у розмірі 2422,40 грн, що загалом становить 3633,60 грн.

Суд зазначає, що витрати на сплату судового збору за апеляційний перегляд ухвали про залишення позову без розгляду підлягають відшкодуванню, оскільки вказаний перегляд був необхідним етапом для відновлення порушеного права Позивача на доступ до правосуддя, а за результатами розгляду справи по суті позовні вимоги задоволені.

Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є окремою юридичною особою та розпорядником бюджетних коштів, до участі у справі як другого відповідача було залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, стягнення судових витрат слід здійснити саме за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо вимоги Позивача про відшкодування сервісного збору банку (21,80 грн), сплаченого під час здійснення платежів, суд зазначає, що вказані витрати не входять до складу судових витрат у розумінні статті 132 КАС України. Комісійна винагорода банку є оплатою послуг фінансової установи за здійснення банківської операції, яка обирається платником на власний розсуд, а тому вказані витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 № 3299 від 15.07.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі 3633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок).

В іншій частині вимог щодо відшкодування судових витрат (сервісного збору банку) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено 14.05.2026 року.

Головуючий Юрій Мирошниченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua