Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №303/10125/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/10125/25

2/303/4041/25

РІШЕННЯ (Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Курах Л.В.

секретар судового засідання Гейруш Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач з жовтня 2015 року відкрито та безперервно проживає у вказаному житловому будинку разом із своєю сім`єю, користується спірним нерухомим майном як власним, здійснює його утримання, проводить ремонти, сплачує комунальні платежі та земельний податок.

Як зазначає позивач, за час її проживання у будинку відповідачі фактично участі в утриманні майна не брали, у будинку не проживали, будь-яких вимог щодо повернення майна чи припинення користування ним не заявляли.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час відсутній за місцем проживання, а його фактичне місце перебування невідоме.

Враховуючи вищенаведене, просив визнати права власності на житловий будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,1251 га, кадастровий номер 2110400000:01:023:0689.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.01.2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання з розгляду даної справи не з`явилися повторно, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. У зв`язку із неявкою відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд констатує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 19.09.1989 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.05.2011 року, вбачається, що 28.05.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено шлюб, внаслідок чого остання змінила прізвище на ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 02.11.2013 року, вбачається, що 02.11.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено шлюб, внаслідок чого остання змінила прізвище на ОСОБА_9 .

Відповідно до договору про поділ майна подружжя від 03 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Савчинською-Федоровою Н.Г. за реєстровим №522, сторони здійснили поділ спільного сумісного майна подружжя — житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 5 зазначеного договору, після його укладення кожен із сторін набув право власності на 1/2 частку житлового будинку.

Також судом встановлено, що 03 травня 2019 року між сторонами укладено договір дарування 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 2110400000:01:023:0689, посвідчений приватним нотаріусом Савчинською-Федоровою Н.Г. за реєстровим №521, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 1/2 частку зазначеної земельної ділянки.

Згідно з висновком про вартість майна, складеним ФОП ОСОБА_10 17.12.2025 року, ринкова вартість житлового будинку та земельної ділянки становить 2 417 650 грн.

Як вбачається з нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 19.12.2025 року, позивач із сім`єю більше десяти років фактично проживає у будинку АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою за вказаною адресою. Вони самостійно облаштували його, здійснюють догляд за будинком, утримують його та прибудинкову територію в належному стані. Інших будь-яких осіб, які б господарювали за цією адресою за вказаний період вони жодного разу не бачили.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 набула у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Савчинською-Федоровою Н.Г. за реєстровим №883.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За статтею 43 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності на обставинах, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, наступне: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного законодавства і цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення добросовісність поведінки заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Тобто, будинок та земельна ділянка фактично перебуває у користуванні позивача.

Наявні у справі доказові матеріали у повній мірі дають підстави для висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки остання відкрито, добросовісно та безперервно володіє будинком та земельною ділянкою більше 10 років.

Приймаючи саме таке рішення суд виходить також з того, що таке право володіння позивача ніким не оспорюється, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачами судового збору слід покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 18, 76-77, 81, 141, 247, 274-279, 263-265, 280, 354-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на земельну ділянку площею 0,1251 га, кадастровий номер 2110400000:01:023:0689, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 ).

Відповідачі: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 );

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_6 ).

Третя особа: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_7 ).

Головуюча Л.В.Курах