Вирок від 07 травня 2026 р. у справі №757/12556/26-к — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12556/26-к

пр. 1-кс-2803/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026105060000070 від 17.02.2026, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

30.05.2024 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік,

09.10.2025 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровським районним судом м. Києва від 30.05.2024 і призначено за сукупність остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 1 (одного) року та 1 (одного) місяця позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженим вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 09.10.2025 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 309 КК України на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив аналогічне правопорушення.

Так, 17.02.2026 приблизно о 14 год. 00 хв., на металевій трубі по бул. Марії Приймаченко у місті Києві, ОСОБА_5 знайшов один пакет із прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовою застібкою, що містить кристалоподібну речовину білого кольору.

Оглянувши його ОСОБА_5 зрозумів, що в знайденому пакеті знаходиться психотропна речовина, після чого в останнього виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання психотропної речовини, для власного вживання без мети збуту.

Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 , поклав знайдений пакет з психотропною речовиною до правої бокової кишені своєї куртки і таким чином незаконно придбав і став незаконно зберігати психотропну речовину при собі без мети збуту, після чого та став проводити свій власний час поруч з буд. № 6-А по бул. Марії Приймаченко, що у м. Києві.

Цього ж дня, 17.02.2026, приблизно о 14 год. 20 хв. ОСОБА_5 , маючи при собі незаконно придбану психотропну речовину, яку останній незаконно зберігав при собі без мети збуту, перебуваючи за адресою: м. Київ, бул. Марії Приймаченко поруч з будинком № 6-А був зупинений працівниками поліції, якими в правій боковій кишені його куртки було виявлено та в подальшому вилучено:

- один пакет із прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовою застібкою, що містить кристалічну речовину білого кольору, яка у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 0,228 г.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, вчиненого особою протягом року після засудження за цією статтею.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі. Підтвердив, що в лютому, точної дати не пам"ятає, будучи в Києві поклав знайдений пакет з психотропною речовиною до правої бокової кишені своєї куртки без мети збуту, після чого поруч з буд. № 6-А по бул. Марії Приймаченко, що у м. Києві, де і був затриманий працівниками поліції. Під час затримання було вилучено PVP. Також зазначив, що щиро кається у скоєному, просив суворо ке карати.

Щиро кається, до скоєного ставиться осудно в свою сторону.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Зважаючи на те, що обвинувачений підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини і беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 309 КК України, покази обвинуваченого суд вважає такими, що відповідають фактичним обставинам, які встановлені судом.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, а також враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 винуватість підтверджується письмовими доказами наданими стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12026105060000070 від 17.02.2026, відповідно до якого внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України;

- протоколом затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок від 17.02.2026, відповідно до якого 17.02.2026 о 14:24 год. за адресою: м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 6-А, затримано особу, яка вчинила кримінальний проступок ОСОБА_5 , у ході обшуку якого у правій боковій кишені куртки чорного кольору виявлено прозорий зіп-пакет з кристалічної речовиною білого кольору, який вилучено та поміщено до сейф-пакету, та в нагрудній чорній сумці виявлено прозорий зіп-пакет з нашаруванням речовини білого кольору, який поміщено до сейф-пакету;

- ілюстративною таблицею, яка є додатком до про протоколу затримання особи від 17.02.2026;

- висновком судової експертизи матеріалів речовин і виробів №СЕ-19/111-26/8055НЗПРАП від 23.02.2026, відповідно до якого вбачаться, що у наданих для дослідження прозорого зіп-пакету з кристалічної речовиною білого кольору та прозорого зіп-пакету з нашаруванням речовини білого кольору, міститься кристалічна речовина білого кольору, яка знаходить у пакеті із прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовою застібкою, та яка була вилучена у ОСОБА_5 під час поверхневої перевірки за адресою: м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 6, у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 0,228 г.;

- постановою про визнання в якості речового доказу від 26.02.2026 - паперового конверту, у який упаковано один пакет із прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовою застібкою, що містить кристалічну речовину білого кольору, яка згідно висновку судової експертизи матеріалів речовин і виробів №СЕ-19/111-26/8055НЗПРАП від 23.02.2026 у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 0,228 г.

Свідки судом не допитувались, оскільки прокурор відмовився від їх допиту, за наявності повного визнання вини обвинуваченого.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 міс., частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2025 та остаточно призначити покарання у виді позбавленні волі строком на 1 (один) рік та 7 (сім) місяців, долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України, стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 просив призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України, та звільнити останнього від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Аналізуючи вищезазначені докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що вказані докази є належними, допустимими, достовірними такими, що перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не є суперечливими.

Таким чином, зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази є послідовними, в деталях узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, тому суд приймає їх до уваги та вважає такими, що повністю доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме, у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, вчиненного особою протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, виходячи з принципу його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також керується роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Відповідно до частин першої та другої ст. 65 КК України покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а й особливості вчинення конкретного кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року) та «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав: «Для того щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального, особу обвинуваченого, який раніше судимий та притягувався до кримінальної відповідальності, а саме за вчинення аналогічного кримінального правопорушення у сфері наркотичних засобів, має незняту та непогашену судимість, має місце реєстрації та постійного проживання, під наглядом лікарня-психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11.01.2019, діагноз: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, неодружений, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та активне сприяння розслідуванню, шляхом надання викривальних показів в суді.

У відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне призначити покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Одночасно з цим, суд враховує, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровським районним судом м. Києва від 30.05.2024 і призначено за сукупність остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 1 (одного) року та 1 (одного) місяця позбавлення волі. Покарання за цим вироком ОСОБА_6 не відбув та вчинив новий злочин, за який засуджується на даний час.

Таким чином, суд вважає необхідним призначити йому покарання, відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутної частини покарання за попереднім вироком.

Частиною 2 ст. 71 КК України передбачено, що при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

З огляду на викладене, остаточне покарання ОСОБА_6 має бути призначено в порядку ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, оскільки він вчинив новий злочин після постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2025.

Кримінальним правопорушенням шкода не завдана, цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, останій перебуває під вартою на підставі розпорядження про виконання вироку Дніпровського районнноо суду м. Києва від 09.10.2025 року з 18.03.2026 року (17 год 40 хв)

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України виключно за матеріалами наданими прокурором.

Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави, документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, 370, 374, 393-395, 532 КПК України, ст. ст. 65-66, ч. 2 ст. 309 КК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2025 та остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавленні волі строком на 1 (один) рік та 7 (сім) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту взяття його під варту на підстві розпорядження про виконння вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2025 року, а саме з 18.03.2026 року.

Речові докази:

- паперовий конверт, у який упаковано один пакет із прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовою застібкою, що містить кристалічну речовину білого кольору, яка згідно висновку судової експертизи матеріалів речовин і виробів №СЕ-19/111-26/8055НЗПРАП від 23.02.2026 у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 0,228 г., після набрання вироком законної сили, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта:

- за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів (висновок №СЕ-19/111-26/8055НЗПРАП від 23.02.2026) у розмірі 3 565, 60 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, роз`яснюється право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз`яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1