Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №127/27610/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27610/25

Провадження № 2/127/6076/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05.05.2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Гондарук В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та її представника – адвоката Рябова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицької Анни Олексіївни про визнання особи такою, що не проживала зі спадкодавцем на момент смерті та такою, що не прийняла спадщину, визнання права на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицької А.О., у якому просила суд встановити факт непроживання ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, визнавши його таким, що не прийняв спадщину фактично; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0532 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради, кадастровий номер 0510100000:02:114:0313 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть №3285 від 11 грудня 2024 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_3 , після смерті якої позивачка ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та Першою вінницькою державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №73505203. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,053 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. Крім позивачки, спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є також син померлої ОСОБА_2 , який із заявою про прийняття спадщини не звертався. Нотаріус вважає, що відповідач ОСОБА_2 є особою, яка автоматично прийняла спадщину, оскільки був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою.

04 червня 2025 року у місті Вінниці був складений Акт про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні, відповідно до якого ОСОБА_2 не проживає позивачкою та з матір`ю (на той час, коли вона ще була жива), із 1987 року, що додатково підтверджується показами свідків. Крім того, відповідно до довідки, виданої МКП «Управляюча компанія «Житло-Гарант» відповідачу не нараховуються комунальні платежі з 01 жовтня 2016 року, що додатково підтверджує той факт, що він не проживав з матір`ю на момент смерті, а отже не є особою, яка прийняла спадщину автоматично.

Стосовно обставин, які призвели до смерті матері позивачки, то відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2595 від 06.03.2020 ОСОБА_3 була госпіталізована із основним діагнозом гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в басейні правої середньомозкової артерії на грунті ГХ З ст. та церебросклерозу (інстульт). Лівобічний грубий геміпарез, а супутній - гіпертонічна хвороба III ст, 2 ступеня гіпертезивне серце, ІХС дифузний кардіосклероз, екстрасистолія, СН ІІ-А ст., З фк. Лікарем сімейної медицини ОСОБА_4 було видано довідку про те, що ОСОБА_1 здійснювала постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_3 за весь період хвороби, яка настала в зв`язку із ГПМК (гострого порушення мозкового кровообігу) та грубого лівостороннього геміпарезу. У даній довідці також вказано, що позивач та її донька, ОСОБА_5 були єдиними членами сім`ї, хто забезпечував догляд та необхідну допомогу громадянці ОСОБА_3 .

Відповідачу було відомо, що його мати перенесла тяжку хворобу та потребувала догляду, оскільки позивач особисто повідомляла його про це за допомогою засобів телефонного зв`язку, однак він нехтував тим фактом, що мати потребує допомоги не лише від позивачки, а й від нього також. Після смерті матері питанням її поховання так само опікувалась лише позивачка, що підтверджується договором-замовленням на організацію та проведення поховання, укладеного 07 грудня 2024 року у відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу» та квитанціями про сплату позивачем послуг щодо поховання матері у повному обсязі.

Відповідач був присутній на похованні матері, тому йому було відомо про факт її смерті, що можуть підтвердити свідки. Тому його обізнаність про смерть матері свідчить про те, що він без поважних причин пропустив строк на прийняття спадщини, однак для цього суд має своїм рішенням встановити, що відповідач є особою, яка не прийняла спадщину автоматично.

07 серпня 2025 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій №1352/02-31, з якої слідує, що відповідач був зареєстрований у квартирі, яка є об`єктом спадщини, тому прийняв спадщину автоматично. Також нотаріус вказала, що квартира, яка є об`єктом спадщини, є кооперативною квартирою.

Батько позивачки ОСОБА_6 , розірвав шлюб з матір`ю позивача 25 квітня 1985 року. Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та після його смерті Першою вінницькою державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №74096349 у зв`язку із смертю батька. До своєї смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 (за п`ять днів до неї) батько позивача звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя, але йому не було видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя, оскільки ним не було надано доказів набуття квартири в спільну сумісну власність подружжя. Але, враховуючи факт недоведення за часів свого життя батьком позивача фінансової участі у внесені кооперативних внесків, наявність документів від компетентних органів про відсутність документального підтвердження внесення цих внесків в період шлюбу, ефективним захистом прав позивача буде спадкування всієї квартири після смерті матері, яка мала одноособове право власності на даний об`єкт спадщини.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Рябов Д.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 повторно до судового засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Третя особа державний нотаріус Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицька А.О. до судового засідання не з`явилася, але подала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, у вирішенні справи покладалася на розсуд суду (а.с. 154).

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили факт тривалого непроживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначили, що за вказаною адресою проживала позивачка ОСОБА_1 з батьками та донькою. Відповідач ніколи не приходив до матері ОСОБА_3 , вони його в цій квартирі не бачили. Лікуванням та похованням матері займалася лише дочка ОСОБА_1 , а син ОСОБА_2 не брав в цьому участі, а лише прийшов на похорон матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому суд розглянув справу у відсутність відповідача, оскільки відповідач повторно не з`явився до судового засідання і проти ухвалення заочного рішення не заперечила позивач та її представник.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що за ОСОБА_3 в цілому зареєстровано на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №271653182 від 25.08.2021 та земельну ділянку площею 0,0532 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0510100000:02:114:0313, що підтверджується Державним актом на право власності на землю серії ВН від 25.08.1998 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7400896302025 від 01.08.2025 (а.с. 38-45).

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.08.1972 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00033575963 від 09.11.2021 (а.с. 11-12).

ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивачки, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 11.12.2024 (а.с. 35).

ОСОБА_6 , який є батьком позивачки, помер14.05.2025, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.05.2025 (а.с. 48).

Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на квартиру АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,0532 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0510100000:02:114:0313, що належать на праві власності ОСОБА_3

16.01.2025 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини, Першою вінницькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №19/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 98, 100).

09.05.2025 ОСОБА_6 , батько позивачки та колишній чоловік ОСОБА_3 , подав до Першої вінницької державної нотаріальної контори заяву про видачу йому свідоцтва про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя, а саме квартири АДРЕСА_2 (а.с. 109).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №19/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , 07.08.2025 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицькою А.О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з тим, що нотаріус не може встановити коло спадкоємців та склад спадкового майна. (а.с. 129).

Постанова нотаріуса мотивована тим, що згідно матеріалів вищезазначеної спадкової справи до Першої вінницької державної нотаріальної контори надійшли: заява про прийняття спадщини за законом від ОСОБА_1 , яка надійшла до Першої вінницької державної нотаріальної контори 16 січня 2025 року; заява про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя від ОСОБА_6 , яка надійшла до Першої вінницької державної нотаріальної контори 09 травня 2025 року; а також наявні відомості про іншого спадкоємця, сина померлої – ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який прийняв спадщину фактично. Відповідно до ст. 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Згідно витягу з ДРАЦС щодо актового запису про шлюб ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 в період з 05 травня 1971 року по 25 квітня 1985 року. Згідно витягу з ДРАЦС щодо актового запису про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Першою вінницькою нотаріальною конторою до 14 травня 2025 року не було видане свідоцтво про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя, оскільки ОСОБА_6 не було надано доказів набуття квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в спільну сумісну власність колишнього подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00052893896 від 07.08.2025 (а.с. 112-113).

Шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було розірвано рішенням народного суду м. Вінниці від 26.02.1968, прізвище дружини після розірвання шлюбу ОСОБА_14 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №00052893912 від 07.08.2025 (а.с. 114).

05.05.1971 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00052891511 від 07.08.2025 (а.с. 115-116).

25.04.1985 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано, підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №00052891573 від 07.08.2025 (а.с. 117-118).

ОСОБА_3 на момент своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради №2976 від 16.01.2025 (а.с. 102).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 на момент смерті їхньої матері ОСОБА_3 також були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 30.08.2024, від 08.09.2025, а також довідкою МКП «УК «Житло-Гарант» №769 від 04.06.2025, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в цій квартирі з 29.07.1983 по теперішній час (а.с. 104, 69, 14).

Позивач ОСОБА_1 надала акт, складений 04.06.2025 мешканцями будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 про те, що в квартирі АДРЕСА_2 , зареєстрований ОСОБА_2 , 1966 р.н., але не проживає в ній з 1987 року (а.с. 37).

Похованням матері ОСОБА_3 займалася позивачка, про що свідчать відповідні договір-замовлення та квитанції (а.с. 22-23).

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили факт тривалого непроживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначили, що за вказаною адресою проживала позивачка ОСОБА_1 з батьками та донькою. Відповідач ніколи не приходив до матері ОСОБА_3 , вони його в цій квартирі не бачили. Лікуванням та похованням матері займалася лише дочка ОСОБА_1 , а син ОСОБА_2 не брав в цьому участі, а лише прийшов на похорон матері.

З матеріалів спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 встановлено, що з часу відкриття спадщини пройшло більше шести місяців, протягом цього строку від ОСОБА_2 не надходило заяв про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження №61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

У встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття відповідач ОСОБА_2 не звертався. Спадкову справу заведено 16.01.2025 на підставі заяви про прийняття спадщини позивачки ОСОБА_1 .

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

По даній справі судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як позивач, так і відповідач, були зареєстровані за місцем фактичного проживання спадкодавця ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 жодного разу до суду не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, свою позицію щодо виниклого спору не висловив жодним чином. Водночас позивач не надала суду належних доказів про тривале, постійне, фактичне місце проживання відповідача за іншою адресою, відмінною від адреси його місця реєстрації. Матеріали справи таких доказів не містять. В судовому засіданні позивачка повідомила суду, що їй невідома інша адреса проживання відповідача. Пояснення свідків по справі про тривале непроживання відповідача за місцем своєї реєстрації не відображають повноту та об`єктивність фактичних обставини справи.

Отже, спадкодавець ОСОБА_3 на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена адреса є також місцем реєстрації/проживання/перебування з 1983 року сина спадкодавці - ОСОБА_2 . Дана інформація підтверджується довідкою Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 08.09.2025, а також довідкою МКП «УК «Житло-Гарант» №769 від 04.06.2025.

Таким чином, ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після смерті матері, незалежно від факту подачі чи неподачі ним заяви про прийняття спадщини. Більше того, у цьому випадку подача відповідної заяви не була необхідною для прийняття ним спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.08.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті матері з підстав, що нотаріус не може встановити коло спадкоємців та склад спадкового майна.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №271653182 від 25.08.2021, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі довідки №1741 виданої МКП «УК «Житло-Гарант» від 01.07.2021, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.08.2021 державним реєстратором Якушинецької сільської ради Вінницької області Кривоусом О.А., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2439258805101, номер запису про право власності 43614333.

У довідці №1741, виданій ОСОБА_3 01.07.2021 МКП «УК «Житло-Гарант» вказано, що вона повністю внесла пай в сумі 7667 руб. 26 коп. за 3-кімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_2 , проте в цій довідці відсутня дата сплати повного внеску.

Нотаріусом до 14.05.2025, тобто до дня смерті колишнього чоловіка ОСОБА_3 – ОСОБА_6 , не було видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя, оскільки ОСОБА_6 не було надано доказів набуття квартири АДРЕСА_2 в спільну сумісну власність колишнього подружжя.

Отже, судом встановлено, що за ОСОБА_3 на день її смерті в цілому зареєстровано на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №271653182 від 25.08.2021 та земельну ділянку площею 0,0532 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0510100000:02:114:0313, що підтверджується Державним актом на право власності на землю серії ВН від 25.08.1998 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7400896302025 від 01.08.2025.

Спадкоємцями за законом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є двоє її дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які спадщину після смерті матері прийняли та яким відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України у спадковому майні матері належить по частці.

Оскільки нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0532 га, кадастровий номер 0510100000:02:114:0313, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, задовольнивши таким чином позовні вимоги частково.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем та неприйняття ним спадщини, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Зокрема, предметом позову ОСОБА_1 визначила вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та визнання відповідача таким, що не прийняв спадщину фактично.

Однак, виходячи зі змісту позову, позивачка фактично намагалася довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та визнання відповідача таким, що не прийняв спадщину фактично необхідно відмовити у зв`язку із застосуванням позивачкою способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

За клопотанням позивача судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 263-265, 268, 279-282, 354 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш ИВ:

Позовні вимоги задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0532 га, кадастровий номер 0510100000:02:114:0313, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицька Анна Олексіївна, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця.

Повний текст рішення суду складено 15.05.2026.

Суддя: