Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №147/1194/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1194/26

Провадження № 1-кп/147/530/26

В И Р О К

іменем України

15 травня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026025120000021 від 21.04.2026, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Долинська Кіровоградського району Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово прибулого до складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, з середньою освітою, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в :

Солдат ОСОБА_3 , 21 квітня 2026 року близько 08 год. 00 хв., будучи військовослужбовцем, перебуваючи на АДРЕСА_2 неподалік від військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», знайшов на узбіччі дороги на землі поліетиленовий прозорий пакет із вмістом кристалічної речовини білого кольору, яка містить психотропну речовину PVP, який забрав собі для особистого вживання, чим здійснив незаконне придбання психотропної речовини, без мети збуту, та почав зберігати.

Вищевказану психотропну речовину (PVP) ОСОБА_3 , помістив до правої кишені своєї куртки та незаконно зберігав при собі без мети збуту до її вилучення працівниками поліції о 17 год. 00 хв. 21.04.2026 на території військової частини НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 .

Маса виявленої у ОСОБА_3 , особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP, складає 0,2428 г, що згідно із Таблицею 2 Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 за № 188, становить більше невеликого розміру, та менше великого розміру.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та правильної кваліфікації його дій за ч.1 ст.309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та враховує роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого, який:

- раніше несудимий;

- є військовослужбовцем, а саме: вважається як тимчасово прибулий до особового складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат;

- на обліку у лікара-психіатра та лікаря-нарколога у КНП «Долинська центральна лікарня Долинської міської ради» не перебуває;

- за місцем проходження служби відповідно до медичної характеристики ОСОБА_3 тимчасово облікований у ВЧ НОМЕР_1 з 16.04.2025, українець, неодружений, освіта середня, за медичною допомогою не звертався;

- за місцем проживання зарекомендував себе з негативного боку, порушує правила співжиття, виявляє неповагу до сусідів, неодноразово створював конфліктні ситуації, підвищує голос, іноді поводиться агресивно; систематично трапляються випадки розпиття спиртних напоїв у компанії сторонніх осіб, що супроводжується гучною поведінкою.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді штрафу, що відповідатиме загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.

Ухвалюючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Також суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Суд переконаний, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вчиненим кримінальним правопорушенням майнову шкоду не завдано.

Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру відповідно до вимог ст. 96-3 КК України не встановлено.

Пропонована винагорода викривачу не визначалась у зв`язку з відсутністю викривача у кримінальному провадженні.

Витрати на залучення експертів у вказаному кримінальному провадженні становлять 5776 грн 32 коп. (за проведення судових експертиз матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів»: висновок експерта №СЕ-19/102-26/8021-НЗПРАП від 24.04.2026 та висновок експерта №СЕ-19/102-26/8020-НЗПРАП від 27.04.2026) та відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Згідно із ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.

Керуючись статтями 374, 381, 382 КПК України, ч.1 ст. 309 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 5776 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 32 копійки.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: порошкоподібну речовину (особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, маса якої складає 0,2428 г) та речовину рослинного походження (наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, маса якого складає 0,76 г), які передано на зберігання у кімнату зберігання речових доказів Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області – знищити.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1