Рішення від 28 квітня 2024 р. у справі №757/6941/23-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6941/23-ц

пр. 2-1882/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни (далі - третя особа, Приватний нотаріус Бровченко М.О.), у якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 18.01.2023 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., зареєстрований в реєстрі за № 42; усунути перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 114,7 кв.м, житлова площа 65,7 кв.м., яка належить на праві приватної власності громадянину Республіки Чорногорія ОСОБА_4 , шляхом виселення ОСОБА_2 з даної квартири та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.06.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованого в реєстрі за № 1422/1423. 03.02.2023 року позивачу стало відомо, що 18.01.2023 року його квартиру було переоформлено на громадянина України - ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18.01.2023 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О, зареєстрованого в реєстрі за № 42. Позивач вказує, що договір купівлі-продажу квартири не підписував, грошові кошти не отримував та, більше того, з 06.04.2019 року перебуває поза межами України. 05.02.2023 року Станицький О.Б. , діючи в інтересах позивача, звернувся до Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої 06.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 12023100060000258 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. у відповідь на адвокатський запит повідомила, що встановлення особи продавця квартири здійснювалося на підставі посвідки на тимчасове проживання в Україні. Державна міграційна служба України у листі від 10.02.2023 року на адвокатський запит повідомила, що особа із персональними даними ОСОБА_6 не значиться в інформаційній системі «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС, а посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 видана на ім`я іншої особи. З інформації, що мітиться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачу та його представнику стало відомо, що 11.11.2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. проведено реєстраційну дію щодо припинення іпотеки та знято обтяження (заборону на нерухоме майно) на квартиру АДРЕСА_1 . Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. у листі від 08.02.2023 року № 17-07/25 повідомила, що не має відношення до реєстраційної дії щодо припинення іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, нею, як державним реєстратором і виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області до відповідних органів було надіслано заяви про порушення кримінального провадження та вжиття заходів реагування щодо виявлених правопорушень у сфері державної реєстрації. 15.02.2023 року з інформації, що мітиться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачу та його представнику стало відомо, що на підставі наказу Міністерства юстиції України № 556/5 від 09.02.2023 року право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 було скасовано. На даний час право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_7 . Позивач вказує, що не зважаючи на те, що державна реєстрація права власності за відповідачем скасована, він має оригінал договору купівлі-продажу квартири від 18.01.2023 року, що несе за собою ризик подальшої реєстрації іншим реєстратором. Крім того, у вказаній квартирі перебувають невстановлені особи, доступ власника та його представників до квартири є неможливим, оскільки в квартирі змінені замки на вхідних дверях. За таких обставин, посилаючись на положення ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023 року головуючим суддею визначено суддю Григоренко І.В. та 22.02.2023 року матеріали справи передано для розгляду по суті.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 27.02.2023 року судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи та 02.03.2023 року одержано відповідь.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.03.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

23.03.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2023 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни про визнання договору недійсним, підготовче засідання у справі призначено на 27.06.2023 року.

27.06.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Станицького О.Б. надійшла заява про розгляд справи без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2023 року, у зв`язку із неявкою відповідача та третьої особи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання відкладено до 17.10.2023 року.

17.10.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Станицького О.Б. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 17.10.2023 року, без фіксування технічними засобами, в якій останній зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2023 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни про визнання договору недійсним закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 23.01.2024 року.

23.01.2024 року справу знято зі складу, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Києві та судове засідання призначено на 29.04.2024 року.

29.04.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Станицького О.Б. надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якому останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання 29.04.2024 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 29.04.2024 року просив суд розглядати справу у його відсутність.

Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що громадянин Республіки Чорногорія ОСОБА_8 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.06.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 1422/1423 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8-15).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.02.2023 року за № 322029595, 11.11.2022 року державним реєстратором Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. внесено відомості до реєстру про припинення іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 ; індексний номер рішення: 65465806 (а.с. 19).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.02.2023 року за № 322029595, 18.01.2023 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. внесено запис до реєстру про речове право № 49009054, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексним номер 66133204 від 18.01.2023 року, за яким власником квартири АДРЕСА_1 , зазначено ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18.01.2023 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О, та зареєстрованого в реєстрі за № 42 (а.с. 17-20).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.02.2023 року встановлено, що Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві внесено відомості до реєстру за № 12023100060000258 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про те, що 18.01.2023 року невстановлені особи, шляхом шахрайства незаконно заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , чим завдали матеріальної шкоди ОСОБА_4 у особливо великих розмірах (а.с. 21).

Головний центр обробки інформації Державної прикордонної служби України листом від 06.02.2023 року за № б/н, на адвокатський запит надав витяг із наявною у Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 01.01.2019 року по 14:00 год. 06.02.2023 року, відповідно до якого громадянин Республіки Чорногорія ОСОБА_8 виїхав з України 06.04.2019 року (а.с. 22).

Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. листом від 08.02.2023 року № 17-07/25 на адвокатський запит повідомила, що не має відношення до реєстраційної дії щодо припинення іпотеки на квартири АДРЕСА_1 . Під час здійснення реєстраційних дій, нею самостійно було виявлено декілька випадків проведення незаконних реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме, використання невідомими особами її реєстраційних рішень з метою зняття обтяжень та арештів з нерухомого майна, яке розташоване за межами Лозівської міської територіальної громади, в тому числі, і зняття іпотеки з квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим, нею, як державним реєстратором, і виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області до відповідних органів було надіслано заяви про порушення кримінального провадження та вжиття заходів реагування щодо виявлених правопорушень у сфері державної реєстрації. Про виявлені випадки проведення незаконних реєстраційних дій було повідомлено Міністерство юстиції України, а 27.01.2023 року Лозівською окружною прокуратурою за цим фактом розпочато кримінальне провадження (а.с. 25).

Наказом Міністерства юстиції України № 556/5 від 09.02.2023 року задоволено скаргу державного реєстратора виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. від 26.01.2023 року № 17-07/21 та скасовано рішення від 18.01.2023 року № 66133204, прийняте Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. (а.с. 30-37).

Відповідно до п. 16 наказу Міністерства юстиції України № 556/5 від 09.02.2023 року встановлено, що на підставі рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. від 18.01.2023 року № 66133204, у зв`язку з припиненням іпотеки № 34203860 та заборони № 34203323 на квартиру, було зареєстровано перехід права власності на квартиру від ОСОБА_6 до ОСОБА_2 .

Державна міграційна служба України у листі від 10.02.2023 року на адвокатський запит повідомила, що особа із персональними даними ОСОБА_6 не значиться в інформаційній системі «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС, а посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 видана на ім`я іншої особи (а.с. 24).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2023 року за № 322935851, 13.02.2023 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України внесено запис до реєстру, на підставі наказу Міністерства юстиції України № 556/5 від 09.02.2023 року про скасування права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 27).

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2023 року за № 322935851, власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.06.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 1422/1423, є ОСОБА_8 (а.с. 26).

Як визначено у ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із вказаної норми закону, умовами чинності (дійсності) правочину є такі вимоги: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним; мають бути дотримані спеціальні вимоги до укладення певних видів правочинів. Порушення хоча б однієї із перелічених умов тягне за собою недійсність правочину.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, оскільки ОСОБА_8 з 06.04.2019 року перебував за межами України, не був стороною правочину та не виявляв свого волевиявлення під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 18.01.2023 року, а особу продавця було встановлено на підставі підробленого документа.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про усунути перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності громадянину Республіки Чорногорія ОСОБА_10 , шляхом виселення ОСОБА_2 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 17.10.2018 у справі № 521/17805/16-ц, відповідно до якої згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, про усунення перешкод у користуванні власністю.

Враховуючи, що позивач є законним власником квартири на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2018 року, проте позбавлений можливості користуватися своєю власністю, оскільки відповідач на підставі підроблених документів набув право власності та самовільно проживає у ній, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні майном та виселення ОСОБА_2 із належної позивачу квартири, яку він займає без законних на те підстав.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_9 про усунення перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності громадянину Республіки Чорногорія ОСОБА_4 , шляхом виселення ОСОБА_2 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147,20 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2869544662.1 від 20.02.2023 року.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 147,20 грн. у відшкодування судових витрат

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. 116 Житлового кодексу України, ст. ст. 3, 6, 15, 203, 204, 215, 317, 319, 321, 328, 383, 626, 627, 628, 638, 640, 655, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. . 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 133-141, 223, 258, 259, 263-268, 272, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 18.01.2023 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., зареєстрований в реєстрі за № 42, - недійсним.

Усунути перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності громадянину Республіки Чорногорія ОСОБА_4 , шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. у відшкодування судових витрат.

Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, адреса: 02000, м. Київ, вул. Кирилівська, 160-Б, оф. 409.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 29.05.2024 року.

Суддя І.В. Григоренко