Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №755/25057/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/25057/25

Провадження №: 3/755/3043/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановила:

14 грудня 2025 року о 10 год 35 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Dacia Lodgy», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Березняківська, 21, в м. Києві з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічних засіб відеозапису. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом передачі тверезому водієві. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, посилаючись на те, що, на його думку, зупинка транспортного засобу працівниками поліції була здійснена без законних підстав. Крім того, зазначив, що працівниками поліції не було здійснено його відсторонення від керування транспортним засобом, отже протокол складено з порушеннями, а тому, є всі підстави для закриття провадженя у справі.

Суддя, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважає, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 14.12.2025 серії ЕПР1 № 540435, зі змісту якого вбачається порушення водієм пункту 2.5 Правил дорожнього руху, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.12.2025, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6340598, витягом з АРМОР, відеозаписом з бодікамер працівників поліції, записаним на DVD-R диск.

Із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 зупинено, оскільки він не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 стоп-контроль. Після чого, працівниками поліції при встановленні особи водія, у останнього виявлено ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук.

Надалі, працівниками поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 на місці зупинки, на що він відмовився. Водію було роз`яснено, що у разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, на нього буде складено протокол, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Надалі ОСОБА_1 повідомив, що бажає пройти огляд самостійно. У відповідь працівники поліції роз`яснили йому, що проходження огляду можливе виключно у порядку, визначеному законом, а саме, у супроводі працівників поліції та на підставі відповідного направлення. Також було повідомлено, що направлення на проходження огляду буде оформлено після складання адміністративних матеріалів. ОСОБА_1 зазначив, що йому ніяк не можна, щоб на нього складати протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому він відмовляється від проходження огляду.

Після цього на відеозаписі зафіксовано процес складання щодо ОСОБА_1 протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції йому було роз`яснено процесуальні права та обов`язки, передбачені чинним законодавством, а також повідомлено про відсторонення від керування транспортним засобом.

Твердження ОСОБА_1 щодо безпідставності та незаконності зупинки транспортного засобу не знайшли підтвердження під час судового розгляду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію», поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону відноситься, зокрема, перевірка документів та зупинка транспортного засобу.

Більше того, суддя звертає увагу, що ОСОБА_1 порушено правила дорожнього руху, а саме, не виконано вимогу знаку 3.41 «контроль», який вимагає повної зупинки транспортного засобу та є обов`язковим до виконання, за що на нього було складено відповідну постанову, яка ОСОБА_1 не оскаржувалась у передбаченому законом порядку.

Разом з тим, доводи ОСОБА_1 щодо невиконання працівниками поліції обов`язку про його відсторонення від керування транспортним засобом, суддею оцінюються критично, так як, під час дослідження відеозапису з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про його відсторонення від керування транспортним засобом. Крім того, працівники поліції вказали останньому на необхідність очікування тверезого водія, який мав би надалі керувати транспортним засобом.

З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував проти таких дій працівників поліції та самостійно повідомив, що водій уже прямує до місця події. Зазначені обставини свідчать про те, що вимоги працівників поліції щодо відсторонення від керування транспортним засобом були фактично доведені до його відома та реалізовані у встановленому порядку.

Крім того, суддя вважає за необхідне вказати, що ОСОБА_1 після відмови від проведення огляду все ж мав змогу самостійно звернутися до медичного закладу та здати необхідне біологічне середовище з метою спростування стану алкогольного сп`яніння, проте він вказаним правом не скористався.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

У рішенні по справі «O'Halloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Як роз`яснено в абз. 3, 4 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Отже, враховуючи, що за відмову від проходження огляду водій несе відповідальність згідно з чинним законодавством так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 40-1, 130, 251, 283-285 КУпАП, суддя

постановила:

визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. на користь держави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя: Віра Левко