Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №645/6912/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6912/25

Провадження № 2/645/471/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань – Пастушенко К.Р.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Соловей Л.М.,

представника відповідача – ОСОБА_2 (дистанційно, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, вимоги якого уточнила та просила: визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м. В порядку поділу об`єкту спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на вказану квартиру. Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартиру АДРЕСА_1 . Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . В порядку поділу об`єкту спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на автомобіль Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію різниці вартості 1/2 частки спільного майна у розмірі 53 803,50 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що з 08 листопада 2002 року вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі. Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.05.2024 року їх шлюб був розірваний. Під час перебування в зареєстрованому шлюбі позивач з відповідачем придбали двокімнатну ізольовану квартиру для проживання їх сім`ї. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., 09.12.2003 року був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мітякіною С.З., реєстровий № 4798. За спільною домовленістю право власності на квартиру було оформлено на ім`я відповідача та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також під час шлюбу позивач з відповідачем придбали автомобіль Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який 26.06.2019 року був зареєстрований на ім`я відповідача. У 2022 році взаємовідносини сторін погіршилися. Відповідач створив умови неможливого спільного проживання, позивачка вимушена була залишити спірну квартиру і піти проживати на зйомну квартиру. У спірній квартирі залишився проживати відповідач та їх повнолітній син ОСОБА_4 . Однак деякий час тому відповідач створив умови неможливого проживання у спірній квартирі їх сину, який також був вимушений залишити квартиру. У сина відповідач також забрав ключі від квартири, не впускає його навіть забрати особисті речі. Позивач через додаток ДІЯ отримала Витяг з реєстру територіальної громади від 23.09.2025р. про реєстрацію свого місця проживання, з якого дізналася, що 25.06.2024 року знята з реєстрації у спірній квартирі. Зробити це міг тільки відповідач через ЦНАП, оскільки з позовом про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на проживання у квартирі, до суду він не звертався.

Позивач стверджує, що той факт, що відповідач зняв позивача з реєстрації у квартирі, яку вони придбали під час шлюбу, підтверджує наміри та можливість відповідача розпорядитися спільним майном без її відома. Спільне користування майном, яке вони з відповідачем придбали в зареєстрованому шлюбі, після розірвання шлюбу є неможливим. Користуватися автомобілем ОСОБА_5 не може, так як не вміє керувати автомобілем та не має посвідчення водія. Відповідач автомобілем користується постійно, він йому потрібен для ведення бізнесу. Спільне користування квартирою також неможливо, оскільки відповідач там проживає з іншою жінкою, тому ані позивач, а ні їх син, проживати там не можуть.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 11.09.2025р. - двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , її ринкова вартість становить 1 241 393 гривні. Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 17.09.2025р. - автомобіля Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , його ринкова вартість становить 1 349 000 гривень. Загальна вартість майна, набутого ними під час шлюбу становить 2 590 393 гривні (1 241 393 грн. + 1 349 000грн.) У разі поділу майна кожному з подружжя можливо виділити майна на суму 1 295 196,50 грн. (2590393 грн.: 2 = 1 295 196,50грн.) У зв`язку з неможливістю спільного користування майном, набутим під час шлюбу, позивач вважає можливим поділити спільне з відповідачем майно наступним чином - визнати за позивачкою право власності на двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 та визнати за відповідачем право власності на автомобіль Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , а різницю вартості частки спільного майна у розмірі 53 803,50 грн. (1 295 196,50грн. - 1 241 393 грн. = 53 803,50 грн.) стягнути з відповідача на користь позивачки.

Ухвалою судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 08.10.2025 вказану позовну заяву було залишенео без руху, надано строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 16.10.2025 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

11.11.2025 представником відповідача до суду направлено відзив відповідача на позов, в якому проти вимог позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що квартира не є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки придбана за кошти, надані його батьками, автомобіль також належить йому особисто, оскільки придбаний за його особисті кошти, отримані від його батьків, внаслідок відчуження ними нерухомості. Відповідач вважає, що жодного відношення до квартири та автомобіля позивач не має, оскільки фактичних обставин покупки майна по договорах купівлі-продажу, які є предметом спору не є спільно нажитим майном. Так, мати і батько ОСОБА_3 купили квартиру в Харкові за свої кошти та подарували її синові в день весілля. Відповідач та позивач ніякої участі не приймали ні під час перемовин, ні в грошовому еквіваленті. Так, на підтвердження цього надає відеозапис з весілля, де мати відповідача чітко зазначає, що «Дарує квартиру». 18 січня 2002 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , - відповідно вказаного договору батьками відповідача було продано квартиру. Для купівлі квартири, яку було подаровано на весіллі, було використано кошти від продажу квартири вказаної вище, так при купівлі квартири за адресою: квартира АДРЕСА_1 , згідно договору куплі-продажу р.№4798, 09.12.2003, приватним нотаріусом Мітякіним С.З. її було оформлено відразу на відповідача. Отже спільною сумісною власністю вказана квартира не може вважатися, оскільки це майно було куплено за кошти батьків відповідача, які вони отримали після продажу своєї квартири, тобто не за сумісно нажиті кошти. Оскільки відповідач і позивач проживали разом в них народився син, коштів заощадити не вдавалося, то батьки відповідача вирішили зробити ще один подарунок, а саме подарувати автомобіль синові для можливості пересування. Так, 9 лютого 2008року батьки відповідача продають квартиру відповідно договору купівлі-продажу, р.№844 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського округу Сторчак О.В. та за частину коштів вирішують купити синові автомобіль Mercedes-Bens, д.н.з НОМЕР_1 , який також оформлюють на відповідача. Відповідно, автомобіль Mercedes-Bens, д.н.з НОМЕР_1 , також було придбано не за спільно нажиті кошти, а за кошти батьків відповідача. Життя з позивачем у відповідача не складалося вже з 2003 року, оскільки позивач періодично переїжджала жити в інші місця. І в 2022 році позивач знайшла собі коханця та переїхала жити до нього, залишивши ключі від квартири відповідачу. Відповідач вважає вимоги, які заявлені ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки позов є надуманим, позов нормативно не обґрунтований і не містить доказів на підтвердження обставин вказаних позивачем у позові.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 17.11.2025 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Орловської В.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16.12.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить поновити строк на її подання, заперечує проти тверджень відповідача у відзиві щодо придбання спірного майна ним в особисту власність за зазначає, що копія договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_3 , не може бути належним доказом того, що саме за кошти від продажу цієї квартири була придбана спірна двокімнатна квартира по АДРЕСА_4 — батьки відповідача продали належну їм квартиру купили 18.01.2002р., шлюб позивач з відповідачем зареєстрували 08.11.2002 року, а спірну квартиру придбали 09.12.2003 року. Тобто спірна квартира була придбана майже через два роки після продажу їх квартири. На весіллі мати відповідача дійсно казала, що вона дарує квартиру, але не було показано ані ключів від квартири, ані договору купівлі-продажу, ані грошей, не була названа адреса квартири. Наприкінці весілля, коли були підраховані кошти, подаровані гостями, з`ясувалося, що подарували грошима приблизно еквівалент 5000 доларів США, цих грошей вистачало на придбання квартири. Через деякий час після весілля, коли вже стало питання купувати спірну квартиру, мати відповідача пояснила, що подарованих на весілля грошей вистачає на купівлю квартири, ніяких грошей вона їм не дала. Пізніше позивачу стало відомо, що за кошти від продажу квартири по АДРЕСА_3 , батьки відповідача купили собі квартиру готельного типу по АДРЕСА_5 , яку пізніше здавали в оренду. Відповідач у відзиві зазначає, що і спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбаний за частину коштів від продажу належної його батькам квартири по АДРЕСА_6 , договір купівлі-продажу був укладений 29.02.2008р., однак яку саме частину коштів надали батьки відповідача він не вказує. Спірний автомобіль позивач з відповідачем придбали 26.06.2019 року, тобто через 11 років та 4 місяці після продажу батьками відповідача їх квартири. Як відомо ОСОБА_1 , за кошти від продажу квартири по АДРЕСА_6 , приблизно в цей же час, батьки відповідача купили собі квартиру в новобудові по АДРЕСА_7 , право власності 26.01.2010 року (після сплати дольової участі у будівництві) було зареєстровано за батьком відповідача ОСОБА_6 . У квартирі вони зробили гарний ремонт, також батьки відповідача купили собі в автосалоні автомобіль «Форд Фієста». Взагалі у позивача з відповідачем до придбання спірного автомобіля було декілька інших автомобілів - вони купували автомобіль, користувались ним, продавали, додавали спільні кошти та купували інший автомобіль, саме так вони придбали спірний автомобіль. Тобто у них з відповідачем за час спільного проживання був спільний бюджет, на який жили, виховували та ростили сина, їздили відпочивати, придбавали майно.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 21.11.2025 розглянуто заяву відповідача про відвід головуючого, відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про відвід головуючого судді Шевченко Г.С. у справі №645/6912/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 17.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 та клопотанні представника ОСОБА_3 - адвоката Орловської В.А. про залучення до учвасті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_7 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 17.12.2025 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Соловей Л.М. про виклик та допит свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Задоволено клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Орловської В.А. про виклик та допит свідка ОСОБА_7 . Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мітякіної С.З. належним чином засвідчені копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 09.12.2003 за реєстровим №4798 та копію згоди ОСОБА_1 , дружини ОСОБА_3 , на вчинення цього правочину. Витребувано у Харківського обласного державного нотаріального архіву копію договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_8 від 25.06.2005 року, р.№268, продавець: ОСОБА_1 . Закрито підготовче провадження по цивільній справі, призначено справу до розгляду по суті в судове засідання.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 10.03.2026 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Соловей Людмили Михайлівни. Витребувано з Харківського обласного Державного нотаріального архіву(м.Харків, вул.Бібліка, 18) копію договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_8 від 25.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Д.І. 25.06.2005 за р.№268.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що 08.11.2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У період шлюбу 09.12.2003 ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 09.12.2003, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мітякіною С.З. за р.№ 4798.

Також у період шлюбу ОСОБА_3 було придбано автомобіль марки Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який 26.06.2019 року був зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_3 згідно відомостей РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області про реєстрацію транспортного засобу.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.05.2024 у цивільній справі № 645/1117/24 шлюб між сторонами було розірвано.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що у період шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя було придбано квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Merсedes Benz G55 AMG, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 . Право власності на зазначений автомобіль було зареєстровано 26.06.2019 року за відповідачем ОСОБА_3 , який і користується зазначеним автомобілем. ОСОБА_5 користуватися автомобілем не може, так як не вміє керувати ним та не має посвідчення водія. Спільне користування квартирою також неможливо, оскільки відповідач там проживає з іншою жінкою, тому ані позивач, а ні їх син, проживати там не можуть.

Згоди на добровільний поділ спільно нажитого майна сторонами не досягнуто, домовленості щодо отримання компенсації сторони також не дійшли.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто ст. 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Зазначені вимоги Сімейного кодексу України кореспондуються з ч.3 ст.368 ЦК України майно, за якою набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Згідно з ч.1 ст.71 Сімейного кодексуУкраїни майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі (частина 1 статті 71 СК України), а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки (частини 4, 5 ст.71 .СК України)

У разі недосягнення такої згоди між подружжям може застосовуватися стаття 365 ЦК України, за наявності для цього відповідних підстав суд може присудити одному з подружжя річ у натурі, а іншому грошову компенсацію з підстав, передбачених цією статтею.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 23 і 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Матеріали справи свідчать про те, що сторонами в період шлюбу 09.12.2003 року було придбано квартиру АДРЕСА_1 та 26.06.2019 р. - автомобіль Merсedes Benz G55 AMG, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 53-54, т. 1 а.с. 11).

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція також висловлена ще у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 63).

У відзиві на позов представник відповідача стверджує, що квартира АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_10 , оскільки подарована йому батьками на весілля, була придбана за їх кошти, отримані за відчуження 18.01.2002 належної його батькам квартири АДРЕСА_2 , проте будь-яких доказів, на підтвердження вказаного (договорів дарування, пожертви) до суду стороною відповідача не надано.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідченого 18.01.2002 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за р.№179, стороною договору купівлі-продажу квартири відповідач ОСОБА_3 не зазначений.

Крім того, між вчиненням вказаних правочинів минуло більше 1 року та 10 місяців, тому неможливо однозначно стверджувати походження коштів від одного правочину до іншого через те, що сторони вказаних правочинів є різними, договори мають значний відрізок у часі між їх укладенням та відсутні будь-які інші докази, що свідчать про передання коштів між учасниками правочинів.

Згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 25.06.2005, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Д.С., одним з продавців квартири за адресою: АДРЕСА_9 є ОСОБА_11 .

Вказаний договір судом було витребувано за клопотанням представника позивача на підтвердження походження коштів у позивачки на придбання спільного майна, позивач ОСОБА_1 повідомила, що особисті кошти, отримані нею внаслідок відчуження належної їй частки квартири (за приватизацією) витрачалися нею в період шлюбу на придбання автомобіля.

Представник відповідача стверджує, що кошти на придбання автомобіля відповідачем ОСОБА_3 також є його особистою власністю, оскільки були надані йому батьками та отримані ними внаслідок відчуження належної їм квартири 09.02.2008 за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сторчак О.В. за р.№844.

З копії вказаного договору вбачається, що 29.02.2008 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було продано квартиру за адресою: АДРЕСА_10 . Однак жодних даних про те, що кошти, отримані 2008 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від продажу квартири були передані відповідачу ОСОБА_3 особисто на придбання автомобіля в 2019 році (через 11 років) до суду не надано. Посилання представника відповідача на те, що кошти, витрачені ОСОБА_3 в період шлюбу на придбання автомобіля є його особистою власністю не знайшло свого підтвердження.

Будь-яких доказів, що підтверджували відомості про наявність доходів відповідача, які значно б перевищували доходи позивачки або про належність відповідачу матеріальних цінностей на праві особистої приватної власності, що витрачалися на придбання спільного майна в період шлюбу до суду не надано.

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_9 , яка повідомила, що є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , та повідомила, що гроші, на які ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купували квартиру АДРЕСА_1 їм подарували на весілля. Потім її (свідка) свекруха продала квартиру, ОСОБА_9 отримала гроші 11500 доларів США, які віддала зятю на ремонт та розвиток його бізнесу. Потім він купив машину ОСОБА_12 (під час шлюбу він купляв та продавав автомобілі по черзі). Ці автомобілі куплялися за спільні кошти подружжя. ОСОБА_1 працювала, вийшла на роботу, коли онуку було 5 місяців, працювала у стоматології, їздила до Німеччини, працювала там понад 10 років.

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_8 , яка повідомила, що є хрещеною сина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Повідомила, що квартиру АДРЕСА_1 сторони придбали за гроші, подаровані на весілля після весілля ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Автомобіль ОСОБА_12 також придбали у шлюбі за спільні кошти. ОСОБА_13 до їх весілля не працював, потім працював в поліції, далі став підприємцем. ОСОБА_14 також працювала, в декреті була 5 місяців, потім вийшла на роботу.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_7 , яка повідомила, що є матір`ю відповідача, надала пояснення, що квартира по АДРЕСА_11 була знайдена та придбана нею для сина до весілля. Потім їх син купив автомобіль марки БМВ, вони з батьком додали йому грошей, фінансово допомагали їх родині. Водяницький ОСОБА_13 працював, ОСОБА_14 вчилася. На придбання ОСОБА_12 вони додали 30000 доларів. Під час придбання квартири по АДРЕСА_11 у нотаріуса з їх боку були ОСОБА_15 , його батько та вона (свідок), ОСОБА_13 вже був у шлюбі тоді, нотаріус знала, що гроші на квартиру їх особисті. З колишньою невісткою та онуком не спілкується.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними засобами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справ суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Під час розгляду цієї справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено фактів придбання ним квартири та автомобіля за особисті кошти.

Одночасно судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., та автомобіль Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , придбані сторонами в період шлюбу є об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Показання свідка ОСОБА_7 – матері відповідача, судом сприймаються критично, оскільки в судовому засіданні свідок не була об`єктивною, поводилася неетично, не змогла пояснити походження у ней коштів, які начебто було надано синові особисто для придбання квартири та автомобіля.

Відеозапис з весілля, наданий представником відповідача до відзиву також не є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт дарування квартири по АДРЕСА_11 особисто відповідачу батьками, оскільки суперечить укладеному в належній формі правочину, посвідченому нотаріально.

Таким чином, належних та допустимих доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя відповідачем не надано, а тому суд дійшов висновку про поділ спірного майна між сторонами, саме виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.

Суд зазначає, що саме по собі посилання відповідача про подаровані батьками кошти, не може бути підставою для визнання лише за чоловіком права власності на придбане в період шлюбу майна. Також, до суду не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо погодження між подружжя розподілу спільних коштів, в тому числі і для придбання спірних квартири та автомобіля, або можливого перерахування (надання/пожертви/дарування) в особисту власність грошових коштів ОСОБА_3 на придбання майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять жодного доказу, що отримані відповідачем кошти від батьків були використанні на придбання квартири в 2003 році та автомобіля в 2019 році.

Відтак, презумпція спільності майна подружжя в даному випадку не спростована відповідачем, а тому вказані квартира та автомобіль є предметом поділу.

Заявляючи вимоги про поділ квартири та автомобіля, позивач надала до суду докази про їх ринкову вартість на момент пред`явлення позову.

Так, згідно звіту про незалежну оцінку майна від 11.09.2025, наданого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_16 , вартість квартири АДРЕСА_12 становить 1241393 грн.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку траснпортного засобу від 11.09.2025, наданого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_16 вартість автомобіля Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 становить 1349000 грн.

Судом встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували наявні у матеріалах справи докази щодо вартості вищенаведеного майна, стороною відповідача до суду надано не було, так само як і не було заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи.

Судом при вирішенні питання поділу спільного майна подружжя враховано, що автомобіль марки Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем ОСОБА_3 , і відповідно, він ним користується.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне в порядку поділу майна подружжя, визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру квартиру АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_3 - право власності на автомобіль марки Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , з виплатою різниці вартості цих об`єктів, задля рівності часток.

При вирішенні питання розміру компенсації, яка підлягає виплаті, суд виходить з наявних у справі даних щодо вартості вказаних об`єктів спільного майна подружжя.

Виходячи з розміру заявлених позовних вимог, належності вказаних об`єктів сторонам на праві спільної сумісної власності, з урахуванням принципу рівності часток при поділі вказаного майна, суд вважає за можливе поділити між сторонами квартиру та автомобіль, визнавши за позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру квартиру АДРЕСА_1 (вартість 1241393 грн), а за ОСОБА_3 - право власності на автомобіль марки Mersedes-Benz G 55 AMG, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (вартість 1349000 грн), із компенсацією різниці вартості кожного з об`єктів (1349000/2 - 1241393/2 = 53 803,50 грн) на користь ОСОБА_1 в сумі 53 803,50 грн., а також припиняючи право спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягуються витрати по сплаті судового збору в розмірі 12952,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Merсedes Benz G55 AMG, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 .

У порядку поділу майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на автомобіль Merсedes Benz G55 AMG, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію різниці вартості частки майна (квартири та автомобіля), що перебувало у спільній власності подружжя, в розмірі 53803,50 (п`ятдесят три тисячі вісімсот три гривні 50 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати по оплаті судового збору в сумі 12952,00 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 00 коп.) грн.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 15.05.2026 р.

Суддя Г. С. Шевченко