Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №534/518/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 534/518/25

Провадження № 2-др/645/25/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді - Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Харук Ольги Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

06.05.2026 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Харук Ольги Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 судових витрат, а саме - витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9841,00 грн., що понесені відповідачем на оплату правничої допомоги.

В обґрунтування заяви представник відповідача вказує, що рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 27.04.2026 року у справі № 534/518/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним Договором № 103921174 від 09.09.2021 року у розмірі 20015 гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 гривень та процентів у розмірі 15015,00 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1301,07 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 гривень. Відповідач та її представник, були відсутні в суді під час оголошення рішення суду. Повний текст судового рішення складено 01.05.2026 року. Відповідно до картки руху документу, з системи «Електронний суд», представник відповідача адвокат Харук О.С. отримала доступ до тексту рішення 05.05.2026 року о 10 год. 55 хв. Таким чином, рішення у справі отримано представником скаржниці 05.05.2026 року. Разом з відзивом подано заяву про подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення. Згідно з договором про надання правової допомоги № б/н від 13.08.2025 р.: Вартість 1 години роботи адвоката розрахована, виходячи з 50% розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу станом на 01.01.2025 року, що складає 3028/100*50=1514 грн 00 коп., вартість 1 хвилини - 25 грн 24 коп. Адвокатом надано клієнту наступні послуги: онлайн зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи 15.05.2025 р. -тривалість - 1 год.- вартість 1514 грн 00 коп.; ознайомлення з матеріалами справи, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах 30.07.2025 р. - тривалість - 1 год. 00 хв.- вартість 1514 грн 00 коп.; складання відзиву на позовну заяву, клопотання про витребування доказів та заяви про застосування строків позовної давності 01.07.2025 року - 4 години 30 хвилин - 6813 грн 00 коп. Витрачено часу 6 годин 30 хвилин Реальна вартість послуг складає 9841 грн. 00 коп. 01.07.2025 року сторони по договору підписали акт прийому передання наданих послуг, претензій одна до одної не надійшло. Фактично сплачено згідно квитанцій № 3 від 01.07.2025 року - 9841 грн. 00 коп. З огляду на викладене, просила визнати причини пропуску строку на подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу поважними, поновити процесуальний строк на подання на подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу розмірі 9841 грн. 00 коп..

Ухвалою суду від 11.05.2026 поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Харук Ользі Сергіївні строк на подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Харук Ольги Сергіївни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 534/518/25 та призначено судове засідання.

У поданих запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення сторона позивача просила відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правову допомогу, у зв`язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю, крім того посилається на те, що питання судових витрат судом було вирішено, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.

Представник відповідача - адвокат Харук О.С. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 27.04.2026 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним Договором № 103921174 від 09.09.2021 року у розмірі 20015 гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 гривень та процентів у розмірі 15015,00 гривень. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1301,07 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Харук О.С., про наявність витрат на професійну правничу допомогу адвокатом було заявлено у вказаному відзиві. Окрім цього, адвокатом було повідомлено, що в цьому відзиві робиться заява в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на положення ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Харук О.С. звернулась до суду 05.05.2026 року, разом з клопотанням про поновлення строку на подання доказів щодо розміру витрат, надала докази понесених судових витрат.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи вимоги сторони відповідача про ухвалення судом додаткового рішення у справі, суд виходить з наступного.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною відповідача надані:

- копія договору про надання правової допомоги від 15.05.2025 р.;

- копія квитанції №3 від 01.07.2025 щодо сплати адвокату Харук О.С. суми в розмірі 9841 грн. ОСОБА_1 за правову допомогу у цивільній справі про стягнення боргу;

- копія акту про прийняття-передачі наданих послуг від 01.07.2025 р. по Договору про надання правової допомоги від 15.05.2025 р.;

- Ордер про надання правничої допомоги від 30.06.2025 р., що посвідчує повноваження адвоката Харук О.С. на надання правової допомоги ОСОБА_1;

- копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.10.2024 р.

У пункті 48 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 роз`яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Так, з заяви сторони відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вона просить стягнути з позивача 9841 грн. за надання юридичних послуг, які включають в себе послуги: онлайн консультації, підбору судової практики та написання відзиву, клопотання про витребування доказів, клопотання про застосування строку позовної давності.

Суд не погоджується з заявленою адвокатом сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9841 грн. та її розрахунком, вважає її завищеною, необґрунтованою, не співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг робіт, а тому такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 2000 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Також, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує, що справа, в якій адвокатом надавалася правнича допомога є справою невеликої складності, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом(написання відзиву), відсутність участі представника відповідача в судових засіданнях, доводи сторони позивача, що викладені у запереченнях про стягнення витрат на правову допомогу, часткове задоволення позовних вимог, а тому вважає, що вимоги сторони відповідача підлягають частковому задоволенню на суму 2000 грн. На думку суду, такий розмір витрат є співмірним із заявленими вимогами, складністю справи та проведеною адвокатом роботою.

Враховуючи те, що при винесенні рішення судом не було вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення та часткове задоволення вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Харук Ольги Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене повністю або частково в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, ел.пошта: info@collect-center.com.ua, тел. +38(044)374-01-51;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Повний текст судового рішення складений 15.05.2026 р.

Суддя Г. С. Шевченко