Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №201/10556/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/10556/25

Провадження № 2/201/955/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

26 серпня 2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому просив суд:

-Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП

НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 190 КК України, у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 27.08.2025 становить 415 600 (чотириста п?ятнадцять тисяч шістсот) гривень.

-???Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 190 КК України, у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

-Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у повному обсязі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року, справа № 201/8899/25 відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 с т. 190 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Згідно вироку відповідач 27 березня 2025 року о 13год. 09 хв. разом з іншими невстановленими особами , користуючись номерами телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , зателефонували потерпілому ОСОБА_1 під виглядом «сина» потерпілого, «лікаря» з реанімаційного відділення Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова та «прокурора» з відділу прокуратури, що розслідує дорожньо-транспортні пригоди. З метою введення потерпілого в оману та заволодіння його грошовими коштами, повідомили ОСОБА_1 про те, що його син внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження кінцівок, на даний час знаходиться в реанімаційному відділенні ДОКЛ ім. І.І. Мечникова та йому потрібна термінова операція в одному з клінічних закладів м. Запоріжжя, для проведення якої потерпілому необхідно надати грошові кошти в розмірі 200 000 доларів США. ОСОБА_1 будучи введеним в оману та вважаючи, що його син дійсно потребує термінової допомоги, згодився передати наявні у нього грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США на лікування, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 27.03.2025 становило 415 600 грн., які й передав 27 березня 2025 року о 14 год. 10 хв. ОСОБА_2 , після чого останній утримуючи при собі грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись вказаними грошовими коштами згідно вказівок, які йому надали невстановлені особи, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 415 600 грн. Під час судового розгляду кримінального провадження відповідач визнав свою вину у вчиненні злочину. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Тому позивач пославшись на вимоги ч. 1 ст. 1177 ЦК України просив стягнути на його користь спричинену матеріальну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 27.08.2025 становить 415 600 (чотириста п?ятнадцять тисяч шістсот) гривень.

Окрім спричиненої матеріальної шкоди позивачу було завдано моральної шкоди яку він оцінює в 50 000 грн. та просить стягнути на його користь з відповідача.

Так, відповідач, достовірно знаючи про поважний вік позивача та його особливу емоційну чутливість, що також було встановлено судом при постановленні обвинувального вироку, свідомо використав вигадану інформацію про нібито дорожньо-транспортну пригоду за участі сина позивача, аби викликати у нього сильне хвилювання та страх за життя і здоров?я близької людини, при цьому вимагаючи передати непідйомну для позивача суму - 200 000 доларів США. Такі дії відповідача спричинили у позивача гострий психологічний стрес, відчуття безпорадності, розпачу та приниження. Позивач, перебуваючи у стані сильного емоційного збудження, був вимушений вчиняти дії, спрямовані на «негайне вирішення ситуації», яка на той момент була для нього критичною — разом із речами для свого сина "у лікарню" передати усі наявні у нього кошти у розмірі 10 000 доларів США ОСОБА_2 ..

Отримані переживання мали тривалий негативний вплив на психоемоційний стан позивача, якому станом на момент вчинення відносно нього кримінального правопорушення вже виповнилося 86 років, позбавили його душевного спокою, викликали порушення сну, підвищену тривожність, зниження життєвої активності та впевненості у власній безпеці, а також погіршили стан його здоров?я. З урахуванням поважного віку ОСОБА_1 , зазначені моральні страждання є особливо глибокими та такими, що істотно вплинули на якість його життя. З боку ОСОБА_2 жодних дій, на відшкодування завданих злочином збитків та бажання виправити наслідки вчиненого здійснено не було (а.с. 1-13).

Відповідач правом на надання відзиву не скористався

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 26 серпня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 31-32).

29 серпня 2025 року згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 33).

29 серпня 2025 року надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 33).

Ухвалою судді від 01 вересня 2025 року по даній справі відкрито загальне позовне провадження (а.с. 35-36).

Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову (а.с. 21-30), яка 01 вересня 2025 року ухвалою судді була повернута позивачу (а.с. 37-38).

04 вересня 2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» було подано заяву про забезпечення позову (а.с. 44-52), яка протоколом передачі судової справи раніше визначено складу суду була передана судді Демидовій С.О. (а.с. 69).

Ухвалою судді від 08 вересня 2025 року заява про забезпечення позову була задоволена частково (а.с. 69-74).

12 січня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 101-102).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу Державної установи «Криворізької виправної колонії (№ 80)» для вручення засудженому ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року, справа № 201/8899/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 с т. 190 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Вироком встановлено:

Так, ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем в посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_9 , в невстановлений час та місці, однак не пізніше 27.03.2025, зв`язавшись в мобільному додатку «Telegram» із раніше невідомими йому особами під приводом заробітку грошових коштів, вступив в злочинну змову з невстановленими особами (не менше 3-х таких осіб), матеріали стосовно яких виділено в окреме кримінальне провадження, розподіливши між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Згідно розподілених ролей, невстановлені під час особи діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, при цьому усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом телефонного дзвінка потерпілому надаючи неправдиві особисті дані та надаючи завідомо неправдиву інформацію стосовно родичів потерпілого вимагали надання грошових коштів, в свою чергу ОСОБА_2 повинен прибути на місце зустрічі із потерпілим, яке йому вказували невідомі особи та забрати грошові кошти із речами в потерпілого після чого діяти за подальшими вказівками.

Так, не пізніше 27.03.2025 о 13:09 год. невстановлені особи, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, серед яких щонайменше двоє осіб чоловічої статі та одна особа жіночої статі, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, при цьому усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання невстановленим шляхом, встановивши анкетні та особисті дані потерпілого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , користуючись номерами стільникового зв`язку НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , зателефонували потерпілому під виглядом «сина» потерпілого, «лікаря» з реанімаційного відділення Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова та «прокурора» з відділу прокуратури, що розслідує дорожньо-транспортні пригоди. Вказані особи, з метою введення потерпілого в оману та заволодіння його грошовими коштами, повідомили ОСОБА_1 про те, що його син внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження кінцівок, на даний час знаходиться в реанімаційному відділенні ДОКЛ ім. І.І. Мечникова та йому потрібна термінова операція в одному з клінічних закладів м. Запоріжжя, для проведення якої потерпілому необхідно надати грошові кошти в розмірі 200 000 доларів США. ОСОБА_1 будучи введеним в оману та вважаючи, що його син дійсно потребує термінової допомоги, згодився передати наявні у нього грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США на лікування, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 27.03.2025 становило 415 600 грн., що в 275 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром. Також, невстановленими особами було повідомлено ОСОБА_1 , що грошові кошти необхідно буде передати особі, яка особисто прибуде за адресою мешкання потерпілого.

Того ж дня, близько о 14:10 год., ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, при цьому усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання на виконання своєї ролі у вчиненні кримінального правопорушення, прибув на місце, що йому вказали невідомі особи, а саме за адресою мешкання потерпілого ОСОБА_1 АДРЕСА_1 . Там, ОСОБА_2 розуміючи, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, діючи під виглядом довіреної особи сина потерпілого з метою введення того в оману, прийняв від потерпілого пакет в якому знаходились речі, які той зібрав для сина в лікарню, та грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 27.03.2025 становило 415 600 грн., що в 275 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, для нібито подальшої передачі сину ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_2 утримуючи при собі грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 27.03.2025 становило 415 600 грн., що в 275 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись вказаними грошовими коштами згідно вказівок, які йому надали невстановлені особи, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 415 600 грн.

За викладених вище обставин дії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану та у великих розмірах.

В результаті вчинення відносно позивача кримінального правопорушення останньому було завдано матеріальної та моральної шкоди яку він просить суд стягнути на його користь.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем та відповідачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до вимог ст.ст.12, 13, 78 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України встановлено, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Системний аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що законодавець встановив певну логічну послідовність у визначенні особи, яка має відшкодувати/компенсувати потерпілій особі шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий, кредитор) вправі вимагати відшкодування заподіяної їй шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі.

Боржником у зобов`язаннях із заподіяння шкоди є особа, на яку законом покладений обов`язок відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду. Боржники поділяються на: а) безпосередніх заподіювачів шкоди, тобто осіб, які власними діями завдали шкоду потерпілому; б) інших осіб (незаподіювачів шкоди), на яких законом покладено обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду. Основною причиною покладання обов`язку на незаподіювача шкоди є необхідність захисту інтересів потерпілої особи, яка має отримати відшкодування заподіяної шкоди в будь-якому випадку, незалежно від того, чи може безпосередній заподіювач сам бути делінквентом і чи є у нього фінансова можливість відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

ОСОБА_1 було визнано потерпілим у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Частинами першою-третьою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заподіяної матеріальної шкоди в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 27.08.2025 становить 415 600 (чотириста п?ятнадцять тисяч шістсот) гривень підлягають задоволенню в повному об`ємі.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, як умисні дії які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану та у великих розмірах, кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України.

Суд враховує те, що між злочинними діями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, є прямий причинний зв`язок, діями відповідача йому завдано окрім матеріальної шкоди немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, в результаті вчиненого відносно нього злочину.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що така протиправна поведінка відповідача спричинила йому душевні страждання, погіршення психологічного стану здоров`я, що потребувало певного часу та зусиль для його відновлення, такі дії відповідача спричинили негативні зміни у житті позивача, вплинули на стан його психічного здоров`я. Також суд враховує, що відповідач добровільно не вчинив жодних конкретних дій, спрямованих на добровільне відшкодування заподіяної ним матеріальної шкоди позивачу. Отже, підсумовуючи наведене вище, суд вважає доведеним, що вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди.

Визначаючи розмір шкоди, суд, виходить з вищенаведених норм та враховує характер і обсяг завданих моральних страждань, втрат немайнового характеру, характер та тривалість заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення , а тому на думку суду розумним та обґрунтованим розміром моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача буде сума в розмірі 20 000 грн., так як вона, на переконання суду, буде відповідати розумності і справедливості та буде достатньою компенсацією завданих позивачу моральних страждань.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі п. 6 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 4 856 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-284, 355 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП

НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 190 КК України, у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 27.08.2025 становить 415 600 (чотириста п?ятнадцять тисяч шістсот) гривень.

???

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 190 КК України, у розмірі 20 000 (п`ятдесят тисяч) гривень

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 4 856 грн

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2

Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_3

Повний текст рішення складено 13 травня 2026 року

Суддя С.О. Демидова