Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №450/191/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

м. Київ

справа № 450/191/23

провадження № 61-13119св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гвоздюка Ростислава Миколайовича, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2024 року під головуванням судді Данилів Є. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами спільним майном подружжя, поділ майна, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами об`єктом спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- в порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами.

2. В обґрунтування вимог вказувала, що з 15 липня 2011 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування у шлюбі за спільні кошти сторони побудували житловий будинок загальною площею 269,6 кв. м та господарські будівлі, що до нього відносяться, а саме: гаражі під літ. «Б» та «В», альтанка під літ. «Г», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок був збудований на придбаній відповідачем перед укладенням шлюбу земельній ділянці, кадастровий номер 4623686600:02:001:0083, на якій знаходився старий будинок площею 61,3 кв. м.

Зазначені обставини підтверджуються договором підряду від 15 серпня 2011 року № 15/08/2011, укладений відповідачем та підрядником ОСОБА_3 щодо будівництва спірного майна, договором підряду від 16 червня 2015 року № 23 з додатками, укладений позивачкою та ПП «Грантекс» щодо виконання монтажних робіт з облицювання натуральним каменем на об`єкті, повідомленням про початок виконання будівельних робіт зареєстрованого в інспекції ДАБК у Львівській області 27 серпня 2012 року, державним актом на право власності на земельну ділянку від 29 червня 2011 року, копією технічного паспорту на будинковолодіння від 20 грудня 2010 року в сукупності із техпаспортом на будинковолодіння від 31 жовтня 2022 року.

З технічного паспорту на житловий будинок від 31 жовтня 2022 року, складеного ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» вбачається, що спірний житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що відносяться до нього, збудовано у 2014 році, крім погребу під літ. «Д», будинок забезпечений електро-, газо- й водопостачанням та іншими необхідними побутовими умовами.

Враховуючи те, що об`єкт незавершеного будівництва готовий до експлуатації, будівництво його фактично закінчене, він експлуатується за своїм функціональним призначенням, не приймається в експлуатацію і право власності на нього не оформлюється з волі відповідача, що позбавляє позивачку можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна, наявні правові підстави для визнання спірного об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю сторін із визначенням їх часток у праві спільної сумісної власності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Пустомитівський районний суд Львівської області рішенням від 15 квітня 2024 року позов задовольнив частково.

4. Визнав за ОСОБА_2 право на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами. В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

5. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відомості, які б містили дані про завершення будівництва спірного житлового будинку та здачу його в експлуатацію, суду не представлено, тому врахувавши, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку, визначених цивільним законодавством, дійшов висновку, що спірний об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, за визначених законом умов може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. Відповідач не спростував презумпцію спільного права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

6. Львівський апеляційний суд постановою від 27 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гвоздюка Р. М., задовольнив частково.

7. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2024 року змінив, виключивши з мотивувальної частини абзац, що містить висновки суду про факт продажу відповідачем належної йому квартири, а також про те, що в той час як відповідач перебував за кордоном, позивачка проживала з неповнолітнім сином в Україні та займалася його вихованням.

8. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 1 717,76 грн в дохід держави скасував. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

9. Апеляційний суд зазначив, що відповідне будівництво спірних об`єктів здійснювалося за час перебування сторін у шлюбі, таке набуло ознак спільного сумісного майна подружжя. Будинок є завершеним, готовим до експлуатації, сторони у такому проживають та використовують за функціональним призначенням.

10. Доводи про незрозумілість висновків суду стосовно земельної ділянки, яка придбана відповідачем до укладення шлюбу з позивачкою за його власні кошти, однак, на думку апелянта, визнана об`єктом спільної сумісної власності подружжя, є безпідставними, оскільки таких вимог ОСОБА_2 не пред`являла, відповідно судом такі не вирішувалися.

11. Що стосується відповідних описок чи неточностей, які на думку учасників справи, допущені судом першої інстанції, то такі можуть бути усунені у відповідний процесуальний спосіб, шляхом реалізації дискреційних повноважень суду.

12. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є одностайними у тому, що суд першої інстанції помилково зазначив про факт продажу відповідачем належної йому квартири, а також про те, що в той час як відповідач перебував за кордоном, позивачка проживала з неповнолітнім сином в Україні та займалася його вихованням, колегія суддів вважала за можливе виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення такі висновки суду першої інстанції.

13. Зважаючи на те, що рішення суду оскаржив відповідач лише в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів слідуючи принципу диспозитивності та статті 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині не перевіряла.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

14. У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гвоздюк Р. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

15. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

16. Представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, постановах Верховного Суду від 26 березня 2021 року у справі № 414/277/17, від 24 жовтня 2023 року у справі № 346/3792/18.

17. Гаражі, які є частиною будинковолодіння частково збудовані на земельній ділянці, яка не належить відповідачу, що є ознакою самочинного будівництва.

18. Також суди не врахували, що погреб під літ. «Д» був збудований у 1935 році та набутий відповідачем до шлюбу за особисті кошти, як частина житлового будинку, придбаного у ОСОБА_5 .

19. Спірне нерухоме майно є незавершеним будівництвом, яке не здане в експлуатацію та не зареєстроване у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим виділити частку, належну позивачці неможливо.

20. Крім того, суд першої інстанції задовольнив вимогу, яку позивачка не заявляла, а саме визнав за ОСОБА_2 право на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, а не право власності на 1/2 частину зазначеного об`єкта.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У листопаді 2024 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

22. Зазначає, що відповідач не надав доказів того, що спірне майно має статус самочинного будівництва.

23. Предметом спору є виключно майно, яке сторони спільно збудували за спільні кошти, а земельна ділянка не є предметом цього позову.

24. ОСОБА_1 навмисно вчиняв дії в частині перешкод введення в експлуатацію фактично повністю збудованого житлового будинку, чим перешкоджав позивачці зареєструвати за собою право власності на 1/2 частку.

25. Об`єкт незавершеного будівництва, зведений під час шлюбу, за визначених законом умов може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Рух справи в суді касаційної інстанції

26. Верховний Суд ухвалою від 15 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Пустомитівського районного суду Львівської області.

27. 04 листопада 2024 року цивільна справа № 450/191/23 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

28. Сторони зареєстрували шлюб 15 липня 2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1364, виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

29. Шлюб між сторонами не розірвано, подружжя проживає разом та виховує двох спільних дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30. Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 29 червня 2011 року, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВРК № 096285 реєстр. № 1088 від 21 квітня 2011 року, належить земельна ділянка кадастровий номер 4623686600:02:001:0083, площею 0,1622 га, розташована в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області, призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

31. Крім цього, згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 21 квітня 2011 року ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Будинок складається з однієї житлової кімнати та кухні, загальна площа будинку становить 61,3 кв. м. Згідно з планом земельної ділянки А-1 житловий будинок, Б - сарай, В - вбиральня, № 1 - огорожа, № 2 - огорожа, № 3 - огорожа, № 4 - огорожа, № 5 - хвіртка, № 6 - хвіртка.

32. 27 серпня 2012 року ОСОБА_1 подав повідомлення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про початок виконання будівельних робіт по новому будівництву індивідуального житлового будинку з двома гаражами, будівельна адреса:

АДРЕСА_2 . У матеріалах справи наявні договір підряду від 15 серпня 2011 року № 15/08/2011, укладений відповідачем та підрядником ОСОБА_3 щодо будівництва спірного будинку, договір підряду від 16 червня 2015 року № 23 з додатками, укладений позивачкою та ПП «Грантекс» щодо виконання монтажних робіт з облицювання натуральним каменем на об`єкті: АДРЕСА_1 , договір від 09 лютого 2016 року № 196 про надання послуг щодо накопичення та вивезення твердих побутових відходів з метою подальшої утилізації, укладений позивачкою та ТОВ «Санком-Львів».

34. 31 жовтня 2022 року ОСОБА_2 виготовила технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок на АДРЕСА_1 , відповідно до якого загальна площа будинку становить 269,6 кв. м, житлова площа - 187,7 кв. м, господарські будівлі та споруди, що відносяться до нього збудовано в 2014 році, крім погребу під літ. «Д», будинок забезпечений електро-, газо- й водопостачанням та іншими необхідними побутовими умовами.

35. Будинок збудовано повністю, придбані меблі та проведені телекомунікації, електромережа, водопровід та водовідведення, газопостачання та опалення, у ньому проживають позивачка та відповідач разом із дітьми, які відвідують місцеву школу, що підтверджується копією замовлення від 14 грудня 2015 року № 15111 щодо придбання меблів, контрактом fbpp207 про надання телекомунікаційних послуг від 22 грудня 2015 року щодо надання доступу до мережі «Інтернет», технічним звітом 12/22-ЕВ «Експертний висновок на обстеження індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 », квитанціями про сплату за розподіл (доставку) газу та споживання природного газу за 2022 рік, довідкою від 22 грудня 2022 року

№ 01- 50/199 про те, що ОСОБА_6 навчається у місцевій школі.

36. Згідно з довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 10 січня 2023 року № 3571 станом на 04 січня 2023 року інвентаризаційна вартість будинковолодіння АДРЕСА_1 становить 3 565 864 грн.

Позиція Верховного Суду

37. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

39. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

41. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

42. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Оскільки апеляційний суд переглядав рішення суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги про визнання права власності, тому в іншій частині Верховний Суд судове рішення не переглядає.

44. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

45. Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

46. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

47. Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15 сформульовано висновок, що законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

49. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

50. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

51. Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

52. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що після реєстрації шлюбу розпочато будівельні роботи, оскільки у 2012 році ОСОБА_1 подав відповідне повідомлення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, та відсутні будь-які докази, які б могли засвідчити про проведення відповідачем відповідних робіт до реєстрації шлюбу, дійшли правильного висновку, що спірний житловий будинок та відповідні господарські споруди є об`єктами спільної сумісної власності подружжя сторін.

53. Враховуючи, що презумпцію спільності права власності подружжя на зазначене майно відповідач не спростував, суди обґрунтовано зазначили про наявність порушеного права позивачки.

54. Доводи касаційної скарги про те, що спірне нерухоме майно є незавершеним будівництвом, яке не здане в експлуатацію та не зареєстроване у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим виділити частку, належну позивачці неможливо є безпідставними з огляду на наступне.

55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 607/10858/22 (провадження № 14-138цс24) зроблено висновки про те, що нерухомими речами треба визнавати як повністю завершені, так і не завершені будівництвом об`єкти, право власності на які зареєстроване у встановленому порядку. У свою чергу, будівельні матеріали, вироби та конструкції, що використовуються під час будівництва, є рухомими речами до моменту їх фізичного включення до конструкцій об`єкта будівництва, після чого такі матеріали, вироби та конструкції втрачають свою ідентичність.

56. Об`єктом незавершеного будівництва є річ особливого роду, щодо якої можливе існування цивільних прав і обов`язків, тобто може перебувати в цивільному обороті.

57. У випадку, коли об`єкт не має ознак самочинного будівництва, проте не вводиться в експлуатацію з вини одного з подружжя (співвласника-формального забудовника), то суд має право визнати за позивачем право на частку в об`єкті незавершеного будівництва, усунувши невизначеність у правовому режимі відповідної споруди.

58. Ступінь готовності спорудженого подружжям об`єкта незавершеного будівництва не є кваліфікуючою ознакою для ідентифікації відповідного об`єкта як оборотоздатного та не впливає на можливість застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання за одним із подружжя (співвласником) права власності на його частку в спільному майні в порядку його поділу.

59. Судове рішення про визнання в порядку поділу права власності на частку в незавершеному будівництвом об`єкті не замінює процедуру введення об`єкта в експлуатацію. Цим рішенням закріплюється правовий режим цього майна як такого, що належить сторонам на праві спільної власності, та є підставою для проведення державної реєстрації речових прав саме на об`єкт незавершеного будівництва.

60. Коли співвласник, який не є забудовником і не може здійснити юридично значущі дії щодо введення об`єкта в експлуатацію, прагне захистити свої правомірні очікування щодо набуття права власності на нерухоме майно, - може звернутися до суду та просити визнати за собою право на належну йому частку в об`єкті незавершеного будівництва.

61. Згідно з відомостями технічного паспорту спірний житловий будинок та господарські будівлі та споруди, що відносяться до нього збудовано в 2014 році.

62. На час розгляду справи у суді першої інстанції будинок є готовим до експлуатації, сторони у ньому проживають та використовують за функціональним призначенням.

63. Отже, у справі, що переглядається, предметом спору про поділ майна подружжя є саме об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок та господарські будівлі та споруди) як об`єкт цивільних прав і річ особливого роду, а не використані під час його спорудження будівельні матеріали, вироби та конструкції.

64. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши зазначені вище обставини, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення частки на об`єкт незавершеного будівництва.

65. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 346/3792/18, від 26 березня 2021 року у справі № 414/277/17, касаційний суд не бере до уваги, оскільки відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 607/10858/22 (провадження № 14-138цс24) коли об`єкт не має ознак самочинного будівництва, проте не вводиться в експлуатацію з вини одного з подружжя (формального забудовника), то суд має право визнати за іншим з подружжя (співвласником) право на частку в об`єкті незавершеного будівництва, усунувши невизначеність у правовому режимі відповідної споруди. У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірний житловий будинок (об`єкт незавершеного будівництва) не прийнятий до експлуатації, відсутні відомості щодо його реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відтак, зазначений об`єкт не має юридичного статусу нерухомого майна та вважається об`єктом незавершеного будівництва. Водночас, такий об`єкт не має статусу самочинного будівництва.

66. Безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що гаражі, які є частиною будинковолодіння частково збудовані на земельній ділянці, яка не належить відповідачу, що є ознакою самочинного будівництва, оскільки стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. В цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що зазначений об`єкт вважається об`єктом незавершеного будівництва, а не самочинним будівництвом.

67. Посилання заявника на те, що суди не врахували, що погреб під літ. «Д» був збудований у 1935 році та набутий відповідачем до шлюбу за особисті кошти, як частина житлового будинку, придбаного у ОСОБА_5 , не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом договору купівлі-продажу від 21 квітня 2011 року, згідно якого такий об`єкт як погреб відсутній (а. с. 88). Також колегія суддів, з урахуванням положень статей 186, 380, 381 ЦК України, вважає, що погреб є приналежністю житлового будинку, а відтак не є самостійною нерухомою річчю, у зв`язку із чим на нього, як на окрему річ, не може бути визнано право власності.

68. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції задовольнив вимогу, яку позивачка не заявляла, а саме визнав за ОСОБА_2 право на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, а не право власності на 1/2 частину зазначеного об`єкта не беруться до уваги, оскільки описки чи неточності, які на думку учасників справи, допущені судом першої інстанції, можуть бути усунені у відповідний процесуальний спосіб. При цьому, ОСОБА_2 не оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, тобто фактично погодилася з ним.

69. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

71. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в незміненій частині) та постанову апеляційного суду в частині задоволеної позовної вимоги про визнання права власності - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

72. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

73. Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гвоздюка Ростислава Миколайовича, залишити без задоволення.

2. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2024 року (в незміненій частині) та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

А. А. Калараш