Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №638/12061/20 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №638/12061/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11кп/818/246/26 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.286 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-за участю прокурора ОСОБА_6 ,

-захисника ОСОБА_7 ,

-обвинуваченого ОСОБА_8 ,

-представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_9 , представника цивільного відповідача ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 17 червня 2025 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, із середньо-технічною освітою, працюючого в ТДВ «Житлобуд-2» на посаді зварювальника, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 :

-на відшкодування матеріальної шкоди – 78 688 грн.;

-на відшкодування моральної шкоди – 200 000 грн.

Постановлено стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_11 :

-на відшкодування матеріальної шкоди – 50 076 грн.;

-на відшкодування моральної шкоди – 50 076 грн.

Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Як установив суд, 28.12.2019 року приблизно о 23:20 год. ОСОБА_8 , не маючи права керування транспортним засобом у зв`язку із закінченням строку дії посвідчення водія, керував технічно справним автомобілем «RENAULT MEGANE SCENIC», р.н. НОМЕР_1 , по вул. Клочківській в напрямку центра міста Харкова зі швидкістю 120 км/год. В районі буд. 323 по вул. Клочківській в м. Харкові, ОСОБА_8 проявив неуважність, діючи необережно, не переконався в безпеці своїх дій, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль та не дав дорогу пішоходу ОСОБА_12 , який переходив в цей момент проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Згідно з висновками судово-медичної експертизи №12-17/539-А/19 від 26.02.2020 року та комплексної судово-медичної та авто-технічної експертизи №08-107/2020/7/560КПСЕ-20 від 18.05.2020 року ОСОБА_12 отримав важку сукупну травму тіла, яка мала ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що стали причиною смерті ОСОБА_12 , а саме – важка сукупна травма із ушкодженням внутрішніх органів, перелом кісток скелету, яка ускладнилася гострим порушенням кровообігу та декомпенсованим безповоротнім травматичним шоком.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №7/903/904СЕ-20 від 24.06.2020 року у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «RENAULT MEGANE SCENIC», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 є невідповідність вимогам п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не доведена та зазначає, що:

-обвинувачений визнає свою провину лише частково, оскільки напрямок руху перед наїздом на пішохода він не змінював і рухався прямолінійно. Крім того, у судовому засіданні обвинувачений пояснював, що пішоходи, серед яких перебував потерпілий ОСОБА_12 , перебігали проїжджу частину за пішохідним переходом, зліва на право по ходу його руху, а місце наїзду на пішохода ОСОБА_12 знаходиться поза межами пішохідного переходу. До наїзду на пішохода швидкість руху його автомобіля становила 50 км/год;

-перелічені у вироку докази, наведені в обґрунтування вини ОСОБА_8 , не є належними та допустимими, а саме:

*описані у вироку показання свідка ОСОБА_13 не відповідають тим показанням, які він надавав суду у судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту 22.05.2022. Указав, що під час слідчого експерименту ОСОБА_13 вказував місце наїзду, перебуваючи не на місці водія, тобто не там, де він знаходився на момент ДТП, а самостійно вказавши його, стоячи на проїжджій частині. Згідно з протоколом слідчого експерименту від 22.05.2020 свідок указав, що місце наїзду на пішохода розташовувалось на відстані 3,6 м від лівого краю проїжджої частини, однак на якій відстані від межі пішохідного переходу чи від меж проїжджої частини воно знаходилось, не зазначив. Згідно з висновком експерта №7/903/904 РЄ-20 від 24.06.2020, показання свідка ОСОБА_13 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору є неспроможними. В судовому засіданні свідок пояснював, що бачив «кросівок» на проїжджій частині на середній смузі руху по вул.Клочківській, однак ці показання не відповідають протоколу огляду місця події та схемі ДТП, згідно з якою «кросівок» розташовувався на крайній правій (першій) смузі руху, на відстані 3,3 м від правого краю проїжджої частини та 1,6 м від фрагмента «пластику», при ширині першої смуги руху 4,0 м;

*описані у вироку показання свідка ОСОБА_14 не відповідають тим показанням, які він надавав суду у судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту 22.05.2022. Указав, що під час слідчого експерименту ОСОБА_14 зазначав: автомобіль рухався по крайній лівій смузі руху на відстані 1 м від лівого краю проїжджої частини, тоді як під час допиту в суді по крайній правій смузі руху; під час слідчого експерименту пішохід, пройшовши 5 м, розвернувся та почав повертатися назад, тоді як під час допиту зазначав, що пішохід пройшов 3-4 кроки вперед і був збитий автомобілем; під час слідчого експерименту пішохід був звернений правою стороною тіла, а під час допиту лівою стороною тіла;

*описані у вироку показання свідка ОСОБА_15 не відповідають тим показанням, які він надавав суду у судовому засіданні. Указав, що показання свідка в частині оцінки стану ОСОБА_12 спростовуються висновком комісійної експертизи №8-107/2020/7/560КПСЕ-20 від 18.05.2020, згідно з яким у крові трупа громадянина ОСОБА_12 виявлено етиловий спирт у кількості – 7,83% проміле. Така концентрація етилового спирту в крові постраждалого відповідає стану тяжкого отруєння алкоголем. У такому стані, внаслідок нецитотоксичної дії алкоголю, людина втрачає здатність орієнтуватися, губиться в дійсності, страждає порушенням координації рухів, яке супроводжується різкою непевністю ходи та хиткістю. Таким чином, виконання цілеспрямованих дій (у тому числі й бігу) різко обмежене, тоді як потерпілий ОСОБА_12 , будучи напідпитку, орієнтувався в просторі, поводився адекватно, координація його рухів порушена не була;

*протокол огляду місця події від 29.12.2019, згідно якого виміри ширини проїзної частини, ширини смуги руху та ширини розмітки проводилися слідчим до перетину вул.Клочківської з вул.Олексіївською, а не в місці, де були виявлені та зафіксовані «шкарпетка», «черевик», «плями бурого кольору», «осип скла» та «пластик». Зауважив, що ширина проїжджої частини та смуг руху в місці виявлення перерахованих предметів значно відрізняється, оскільки за перехрестям наявне розширення проїжджої частини. Також зауважив, що виявлені на місці ДТП предмети та речі не описані у протоколі, а також у протоколі не зафіксовано жодних вимірів їх розташування, які б давали прив`язку цих предметів та речей до меж проїжджої частини або інших нерухомих об`єктів.

У схемі до протоколу огляду місця події наявні позначення №3-стела, №5-фрагмент пластику, №6-фрагмент пластику фари, №7-фрагмент скла та пластику, однак ці позначення відсутні у самому протоколі огляду місця події. Виявлені та описані у протоколі огляду місця події предмети та речі слідчим у ході досудового розслідування не оглядалися, як речові докази до матеріалів кримінального провадження не долучалися, жодних процесуальних дії з ними не проводилося, зокрема не здійснювалося впізнання родичами потерпілого черевика та шкарпетки, не встановлювалася належність плями бурого кольору, а саме чи належить вона людині чи тварині, і чи належить саме потерпілому. Долучені до протоколу фотознімки, на думку захисника, не містять інформації про місце розташування описаних у протоколі огляду та схемі об`єктів, зокрема щодо їх розташування відносно меж проїзної частини, а також не відображають їхній вигляд та форму;

*висновок судової медичної експертизи №12-17/539-А/19 від 26.02.2020, з якого вбачається, що під час судово-медичного дослідження крові громадянина ОСОБА_12 виявлено етиловий спирт у кількості 7,83 ‰, що, згідно з офіційними таблицями, відповідає смертельному отруєнню. Водночас під час доставлення ОСОБА_12 до КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова» при дослідженні крові на вміст алкоголю у потерпілого було виявлено 2,961 ‰. Зазначене протиріччя під час досудового розслідування не усунене, а клопотання сторони захисту про витребування медичної картки та судово-медичної експертизи судом було залишено без задоволення як безпідставне;

*висновок комісійної експертизи №8-107/2020/7/560КПСЕ-20 від 18.05.2020 не дає відповіді, де розташовувалось місце наїзду на пішохода автомобілем, чи спроможні свідчення свідків про механізм ДТП, не дано експертної оцінки про різницю промілей алкоголю в крові потерпілого при досліджені. Клопотання сторони захисту про призначення комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи, для вирішення питань, які мають значення для розгляду справи, судом було залишено без задоволення як безпідставне;

*висновок судової медико-криміналістичної експертизи №17-113-МК/20 від 12.05.2020 не містить відповідей на запитання слідчого, поставлені на розгляд експерта, а саме на питання №5, 6, 7, 9, які захисник дослівно навів в апеляційній скарзі. Зауважив, що на прохання слідчого останньому були видані речі, які були одягнені на ОСОБА_12 під час його доставлення до лікарні, однак лист про видачу речей не містить відомостей про те, які саме речі були видані слідчому. Також зауважив, що слідчим у ході досудового розслідування речі ОСОБА_12 не оглядалися, як речові докази до матеріалів кримінального провадження не долучалися, жодних процесуальних дії з ними не проводилося, де зараз вони знаходяться не відомо;

*висновок судової автотехнічної експертизи №7/90СЕ-20 від 18.02.2020 не визначив місце наїзду автомобіля на пішохода у вигляді геометричної точки, експертом лише зроблено висновок, що місце наїзду імовірно розташоване перед «шкарпеткою». Відстаней за довжиною чи шириною експертом не було визначено. Клопотання сторони захисту про виклик в судове засідання та його допит з метою роз`яснення проведеної експертизи судом було залишено без задоволення як безпідставне;

*протоколи слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , які, на думку захисника, мають недоліки, про які захисник докладно зазначив в апеляційній скарзі;

*висновок судової автотехнічної експертизи №7/903/904 РЄ-20 від 24.06.2020 містить висновок про те, що місце наїзду на пішохода було розташоване перед місцем виявлення «шкарпетки», виходячи лише зі схеми до протоколу огляду місця ДТП.

Вважає, що показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є чіткими, послідовними та узгоджуються між собою, є достатніми для визнання ОСОБА_8 невинуватим. При цьому показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , надані у судовому засіданні, узгоджуються із висновком експерта №7/903/904 СЕ-20 від 24.06.2020.

Просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити, а у задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 до ОСОБА_8 відмовити у зв`язку з недоведеністю вини обвинуваченого ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 наводить доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги захисника, та просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити, а у задоволенні цивільного позову потерпілого до нього - відмовити.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_9 посилається на невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості. Указав, що під час судового розгляду не було встановлено жодних пом`якшуючих покарання обставин. Крім того, твердження обвинуваченого про те, що потерпілий ОСОБА_12 нібито раптово вибіг із-за стели на смугу його руху, були спростовані поясненнями очевидців ДТП та матеріалами кримінального провадження. На переконання потерпілого ОСОБА_11 , унаслідок смерті його сина було втрачено ціле коліно його роду, адже останньому було лише 21 рік, він не встиг створити сім`ю та залишити після себе нащадків. Просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок апеляційним судом, яким призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді 8 років позбавлення волі, у решті вирок суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_10 посилається на неправильне застосування норм матеріального права в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Указав, що:

-потерпілий ОСОБА_11 у даній справі не є особою, яка має право на отримання відшкодування моральної шкоди, передбаченої нормами ст.27 Закону №1961-IV, у зв`язку з тим, що позивач звертається на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV. Зауважив, що підпункт «а» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV не включений до переліку підстав, передбачених пунктом 27.3 статті 27 для здійснення МТСБУ відшкодування моральної шкоди;

-у порушення ст.ст.27, 35 Закону №1961-IV потерпілим не було надано МТСБУ оригінал свідоцтва про смерть, а також оригінали документів, що підтверджують витрати на поховання, що позбавляє МТСБУ можливості розслідувати страховий випадок.

Просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову до Моторного (транспортного) страхового бюро України скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали свою апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Апеляційну скаргу представника потерпілого просили залишити без задоволення. У вирішенні апеляційної скарги представника цивільного відповідача покладалися на розсуд суду.

Представник потерпілого ОСОБА_9 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Апеляційні скарги сторони захисту та представника цивільного відповідача просив залишити без задоволення.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив вирок суду залишити без змін.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, представника потерпілого, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають, апеляційні скарги представника потерпілого та представника цивільного відповідача підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не містять у собі необхідних та достатніх підстав скасування вироку і спростовуються сукупністю доказів.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і належним чином досліджених у судовому засіданні доказах та є правильними, зокрема:

Показами наданими в суді першої інстанції потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив, що ОСОБА_12 є його сином. 28.12.2019 року після телефонного дзвінка дружини ОСОБА_18 приблизно о 23 год. 40 хв. дізнався, що син потрапив у ДТП, яке сталось по вул. Клочківська у м. Харкові. Очевидцем самої ДТП не був, механізму вчинення не бачив. Відразу після дзвінка дружини, вони разом поїхали до лікарні, згодом поїхали на місце ДТП. Після приїзду, потерпілий побачив, що на пішохідному перехресті лежить шкарпетка та кросівок. Також потерпілий пояснив, що в час, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода, його син повертався з дня народження його друга ОСОБА_19 . Вже після події, яка трапилась, обвинувачений ОСОБА_8 один раз намагався зв`язатись з потерпілим, проте ніякої ані шкоди, ані будь-яких витрат, пов`язаних із похованням, обвинуваченим відшкодовано не було.

Показами наданими в суді першої інстанції потерпілої ОСОБА_18 , яка пояснила, що ОСОБА_12 є її сином та протягом останнього часу проживав разом із нею. 28.12.2019 року ввечері зателефонував потерпілій лікар з лікарні невідкладної допомоги та повідомив, що ОСОБА_20 потрапив у ДТП на вул. Клочківській. Далі потерпіла зателефонувала своєму чоловікову ОСОБА_11 та повідомила, що їх син потрапив у ДТП. Разом із батьком ОСОБА_12 , потерпіла поїхала до лікарні швидкої невідкладної допомоги, де стояли біля реанімаційного відділення, звідки вийшов лікар та повідомив, що ОСОБА_21 отримав травми, які не сумісні із життям. Потім потерпілі поїхали на місце ДТП. Зі слів потерпілої, вуличне освітлення було добрим. На пішохідному перехресті побачила, що лежить шкарпетка їх сина та поряд лежить кросівок. На місці ДТП були співробітники поліції, батьки ОСОБА_8 та друг обвинуваченого, з яким обвинувачений разом їхав на автомобілі. Транспортний засіб обвинуваченого стояв трохи далі, був дуже розбитий. Зі слів потерпілої, через декілька метрів від пішохідного переходу була велика калюжа крові. Також потерпіла зазначила, що очевидцем самої дорожньо-транспортної пригоди не була. Обвинувачений ОСОБА_8 один раз зустрічався із потерпілою та намагався надати грошові кошти, в якості відшкодування шкоди, проте потерпіла відмовилась їх брати.

Показами наданими в суді першої інстанції свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що 28.12.2019 року приблизно на початку 12-ої години у вечірню пору доби рухався в напрямку центу по вул. Клочківська зі сторони пр. Перемоги. В той вечір погодні умови були поганими, була мрячка та покриття асфальту було вологим. Свідок рухався на своєму автомобілі в середній смузі. В одному напрямку руху було три смуги руху. На великій швидкості, приблизно 110-114 км/год, а може й трохи більше, свідка обігнав транспортний засіб РЕНО пісочного кольору з іноземними номерними знаками. Як тільки автомобіль РЕНО обігнав автомобіль свідка, водій автомобіля РЕНО почав змінювати напрямок руху з крайньої лівої смуги в бік центральної смуги, та здійснив наїзд на пішохода, від удару останнього підкинуло у повітря та відлетів в напрямку трамвайних колій. Водій автомобіля РЕНО не зупинився після того, як збив пішохода. Свідок поїхав за автомобілем РЕНО для того, щоб розгледіти номерний знак даного транспортного засобу та в цей час свідок почав викликати службу 102. Автомобіль РЕНО доїхав до автомийки, зупинився, ввімкнув аварійний сигнал, потім згодом розвернувся та поїхав до місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Також свідок зазначив, що рухався приблизно 57 км/год, а водій автомобіля РЕНО їхав вдвічі швидше. В той вечір сильного дощу не було, була мрячка, видимість була достатньою для того, щоб розгледіти пішоходів. Також взагалі вказане перехрестя, а саме перехрестя вул. Клочківська та вул. Олексіївська – є регульованим, проте в той вечір світлофор працював в режимі миготливого жовтого кольору. Свідок зазначає, що самого пішохода не бачив, проте дорогу останній переходив зліва на право, а побачив пішохода вже від удару у повітрі. Також свідок вказав, що удар пішохода було здійснено передньою частиною автомобілю РЕНО та після удару пішохід лежав за пішохідним переходом, якщо їхати в напрямку руху до центру міста. Свідок також побачив на проїжджій частині кросівок. Потім свідок поїхав за своїми справам в напрямку центру міста, згодом повернувся до місця вчинення ДТП, де було вже багато людей.

Показами наданими в суді першої інстанції свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що 28 грудня 2019 року він стояв на зупинці біля магазину «Кісет» зі своїми друзями. Це була вечірня доба, точного часу не пам`ятає. В той час до свідка підійшли його знайомі - ОСОБА_20 та ОСОБА_22 . Тривалий час останні спілкувались між собою. Згодом ОСОБА_20 взяв за руку ОСОБА_22 та останні пішли переходити дорогу по пішохідному переходу. Хлопці переходили дорогу повільно. ОСОБА_20 вів ОСОБА_22 за руку та йшов трохи позаду. ОСОБА_22 вже встиг перейти дорогу, а саме знаходився на островку між дорогами по вул. Клочківська, а ОСОБА_20 в той час залишився ще на проїжджій частині, а саме на пішохідному переході, де пройшов певну частину дороги. В цей час, коли ОСОБА_20 перебував на пішохідному переході, на великій швидкості приблизно 100-120 км/год ближче до крайньої правої полоси руху рухався автомобіль РЕНО, який здійснив наїзд на ОСОБА_23 , який відлетів в сторону трамвайних колій. Автомобіль здійснив наїзд на пішохода передньою частиною транспортного засобу, правим боком та лобовою стороною. Після удару автомобіль, який здійснив наїзд на пішохода не зупинився, а повернувся до місця скоєння ДТП через деякий час, приблизно через три хвилини та залишив свій автомобіль трохи далі від місця ДТП. Також свідок зазначив, що була волога погода, проте видимість була достатньо нормальною. За автомобілем РЕНО проїхало таксі, автомобіль таксі прослідувало за автомобілем РЕНО. Свідок також вказав, що в той вечір світлофор працював жовтим миготливим кольором.

Показами наданими в суді першої інстанції свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що в ніч з 28 грудня 2019 року на 29 грудня 2019 року після 23 год. 00 хв. після того, як свідок разом із ОСОБА_24 , відсвяткували день народження ОСОБА_15 , пішли до друзів, де ще трохи вжили алкоголю. Після деякого часу спілкування з товаришами, свідок та потерпілий ОСОБА_25 вирішили піти додому. В цей час світлофори працювали в режимі миготливого жовтого сигналу світлофора. Місце пішохідного переходу освітлювалось вуличним світлом. Потім, зі сторони трамвайних колій по пішохідному переходу вони почали переходили проїжджу частину. Іншого місця для переходу дороги не було, оскільки газон та все в окружності було в бруду, так як пройшов дощ. Свідок та ОСОБА_21 почали переходити дорогу разом, потім пройшовши половину дороги, свідок на декілька кроків вийшов вперед ОСОБА_21 . Коли свідок дійшов до островку безпеки, побачив що ОСОБА_21 уже не було поруч. Після цього побачив ОСОБА_23 вже коли останній лежав на трамвайній колії після наїзду автомобіля. Також свідок зазначив, що на проїжджій частині знаходились шкарпетка та кросівок чорного кольору фірми «Колумбія». Винуватця ДТП свідок побачив вже в той час, коли приїхали співробітники поліції.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.12.2019 року, схемою та фотознімками до нього відповідно до яких вбачається, що сліди шин відсутні, сліди гальмування відсутні. Наявність відокремлених від транспортного засобу частин та інших об`єктів – осип скла, уламки кузова. Наявні пляма бурого кольору, черевик, шкарпетка. Автомобіль Renault Megane р-н RP73038 має механічні пошкодження у вигляді зламу правого крила, вм`ятин на капоті справа, розбиття лобового скла справа, розбиття правої фари. Технічний стан автомобіля справний. Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди підписано ОСОБА_8 , зауважень за його змістом від останнього не надходило.

Висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи №12-17/539-А/19 від 26.02.2020 року встановлено, що при дослідження трупу ОСОБА_12 встановлена важка сукупна травма у вигляді наступних ушкоджень:

-голови та шиї: забійна рана правої щоки на тлі саднення, що розташоване на правій половині обличчя та правій переднє-боковій поверхні шиї, крововилив в м`які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні у в лобовій ділянці праворуч, перелом основи черепа справа, двобічний пластинчатий субдуральний крововилив, субарахноїдальний крововилив в тім`яній, потиличній, скроневій ділянках обох півкуль головного мозку та на обох півкулях мозочка, забій головного мозку з вогнищами контузії глибинних структур головного мозку в проекції варолієвого мосту, стовбуру головного мозку, мосто-мозочкового переходу та в області проекції 4-го шлуночка головного мозку;

-тулубу: садно в надключичній ділянці справа, крововилив у м`які тканини грудної клітини в проекції 1-3 міжреберних проміжків по білягрудинної лінії зліва, поперечний перелом хрящів 2-3 ребер по біля-грудинної лінії зліва, забій-розрив верхньої долі лівої легені, лівобічний внутрішньо-плевральний крововилив;

-кінцівок: по садну в верхній третині правого передпліччя по ліктьовій поверхні, на правій кисті по тильній поверхні, в середині третині лівого передпліччя по переднє-зовнішній поверхні, в проекції крила та тіла лівої клубової кістки, в середині і нижній третині правого стегна по зовнішній поверхні, в проекції лівого коліна по зовнішній поверхні, в проекції коліна по переднє-внутрішній поверхні, в верхній третині лівої гомілки по зовнішній та по переднє-внутрішній поверхні, в верхній третині правої гомілки по передній поверхні, на лівій стопі по тильній поверхні, а також в проекції п`яткової кістки з внутрішньої поверхні, крововилив у м`які тканини в проекції правого стегна та правої гомілки по переднє-зовнішній поверхні, в також проекції лівого колінного суглобу по передній поверхні.

За механізмом:

Вищезгадані ушкодження утворилися в єдиний проміжок часу від травматичної дії зі значною силою тупих твердих предметів індивідуальної особливості травмуючої поверхні яких в ушкодженнях не відобразилися, і могли утворитися в результаті зіткнення рухомого транспортного засобу з пішоходом, не виключено що при обставинах, на які вказано в постанові слідчого та знаходяться у причинному зв`язку із дорожньо-транспортною подією від 28.12.2019 року.

При цьому характер і локалізація вище перелічених тілесних ушкоджень не виключає, що у момент первинного контакту із транспортним засобом ОСОБА_12 , знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні, і був звернений до транспортного засобу правою передньо-бічною поверхнею тіла. Контактування з частинами транспортного засобу (можливо бампером), що виступають, сталося із передньо-зовнішньою поверхнею правого стегна та гомілки, про що свідчать ушкодження виявлені на правій нижній кінцівці. Потім, найймовірніше, сталося падіння тіла на капот автомобіля, після чого тіло потерпілого, найвірогідніше, було скинуто на дорожнє покриття з подальшим ударом о нього та ковзанням по дорожньому покритті, при цьому утворилися ушкодження голови, тулубу та верхніх кінцівок.

За ступенем тяжкості:

Керуючись п. 4.8. важка сукупна травма, яка встановлена при дослідженні трупа ОСОБА_12 має ознаки тяжких тілесних ушкоджень відповідно до п. 2.1.1., п.2.1.2, п. 2.1.3 «б, в, г, л» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

Причиною смерті ОСОБА_12 явилася – важка сукупна травма із ушкодженням внутрішніх органів, перелом кісток скелету, яка ускладнилась гострим порушенням кровообігу, та декомпенсованим безповоротнім травматичним шоком.

Смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 00 год. 05 хв. в стаціонарі КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мєщанінова» ХМР.

Група крові ОСОБА_12 0(І).

При судово-медичній експертизі крові трупа ОСОБА_12 , виконаної в Харківській судово-медичній лабораторії, виявлений етиловий спирт у кількості 7,83% проміле, що за офіційною таблицею відповідає смертельному отруєнню.

Висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи №08-107/2020/7/560КПСЕ-20 від 18.05.2020 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_12 явилася сукупна травма голови та тулуба. Таким чином між спричиненням травми голови та тулуба та настанням смерті постраждалого є причинний зв`язок. Після отримання тілесних ушкоджень до настання смерті постраждалий міг прожити проміжок часу, що обчислюється декількома десятками хвилин. Тілесні ушкодження у ОСОБА_12 утворились в єдиний проміжок часу, в швидкій послідовності один за одним, від дії тупих твердих предметів, індивідуальні властивості яких в ушкодженнях не відобразилися і явилися наслідком наїзду автомобіля на пішохода в умовах дорожньо-транспортної пригоди від 28.12.2019 року. Враховуючи характер та масивність отриманих травм експерти вважають, що після їх утворення постраждалий ОСОБА_12 не міг здійснювати самостійні дії.

Висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи №17-113-МК/20 від 12.05.2020 року встановлено, що встановлені при експертизі одягу та взуття ОСОБА_12 механічні пошкодження і накладення не є характерними для транспортного засобу, але можуть бути утворені в ході дорожньо-транспортної пригоди при взаємодії рухомого автомобіля з пішоходом. Первинний контакт з транспортним засобом, що рухався, був здійснений на вертикально розташованого пішохода, переважно звернутого до автомобіля правою бічною поверхнею тіла.

Висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №7/90СЕ-20 від 18.02.2020 року встановлено, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «Renault Megane Scenic» р.н. НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б спливати на їхні вихідні параметри.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.05.2020 року зі схемою, проведеного за участю свідка ОСОБА_13 , в ході якого останній розповів та показав механізм скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Renault Megane.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.05.2020 року зі схемою, проведеного за участю свідка ОСОБА_16 в ході якого останній повідомив про відомі йому обставини дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_8 .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.05.2020 року зі схемою, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 , в ході якого останній розповів та показав механізм скоєння дорожньо-транспортної пригоди зі своєю участю, яка мала місце 28.12.2019 року.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.05.2020 року зі схемою, проведеного за участю свідка ОСОБА_26 , в ході якого останній розповів про механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.05.2020 року зі схімеою, проведеного за участю свідка ОСОБА_14 , в ході якого останній розповів про механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №7/903/904 СЕ-20 від 24.06.2020 року встановлено, що місце наїзду на пішохода було розташоване перед місцем виявлення шкарпетки (у напрямку руху до вул. 23 Серпня), зафіксованої під №2 на схемі місця ДТП. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, більш точно встановити місце наїзду на пішохода немає можливості. У даній дорожній обстановці водій автомобіля Renault Megane Scenic ОСОБА_8 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 10.1, 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху. У даній обстановці водій автомобіля Renault Megane Scenic ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода виконанням вимог п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху. У діях водія автомобіля Renault Megane Scenic ОСОБА_8 є невідповідності вимогам п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху, які перебували, з технічно точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

Постановою про визнання речових доказів від 29.12.2020 року, а саме автомобіль RENAULT MEGANE р.н. НОМЕР_1 визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12019220000001870.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.ст.22, 23, 91, 94 КПК України, всебічно, повно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, надав їм належну оцінку в сукупності та обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілих і свідків, всі письмові докази сторони обвинувачення, зокрема протокол огляду місця події зі схемою та фототаблицями, протоколи слідчих експериментів, а також висновки судово-медичних і судово-автотехнічної експертиз, які у своїй сукупності підтверджують механізм дорожньо-транспортної пригоди, наявність причинного зв`язку між допущеними ОСОБА_8 порушеннями вимог п.10.1 та 18.1 Правил дорожнього руху України і виникненням даної ДТП та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_12 , а також спростовують заявлений стороною захисту механізм ДТП.

Що стосується доводів апеляційних скарг сторони захисту про наявність розбіжностей між показаннями свідків, наданими у судовому засіданні та під час проведення слідчих експериментів, то колегія суддів зазначає, що наявність заявлених стороною захисту розбіжностей не свідчить про недостовірність показань цих свідків та не спростовує встановлених судом обставин за результатами дослідження процесуальних дій за участю цих свідків.

Оцінивши показання свідків з точки зору їх послідовності, узгодженості між собою та відповідності іншим доказам у справі, суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_27 , ОСОБА_15 , які були очевидцями події, такими, що узгоджуються між собою та дали змогу суду відтворити всі обставини кримінального правопорушення.

Посилання в апеляційних скаргах сторони захисту на недоліки протоколу огляду місця події, схеми ДТП, а також на те, що експертами не встановлено місце наїзду автомобіля на пішохода у вигляді геометричної точки, то вони також не спростовують висновків суду, оскільки місце та механізм ДТП встановлені судом на підставі сукупності досліджених доказів та є достатніми для надання належної правової оцінки діям обвинуваченого ОСОБА_8 .

Не спростовують висновків суду щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 і посилання сторони захисту на наявність різних показників вмісту етилового спирту в крові потерпілого, оскільки сам по собі стан алкогольного сп`яніння пішохода не виключає обов`язку водія дотримуватися вимог Правил дорожнього руху.

З огляду на наведене, колегія суддів не бере до уваги інші доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо виявлених, на їх думку, недоліків при процесуальному оформленні доказів, проведенні слідчих дій та експертиз, оскільки вони не є істотними та не тягнуть за собою визнання цих доказів недопустимими.

Таким чином, належним чином дослідивши і оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази, у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_8 , який керував транспортним засобом, що спричинило смерть потерплому ОСОБА_12 і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.286 КК України.

Вважати цей висновок неправильним, як про це зазначено в апеляційних скаргах сторони захисту, підстав не вбачається.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б вплинути на правильність висновків суду і були б підставою для скасування вироку за доводами апеляційних скарг сторони захисту, також не вбачається.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.

Суд першої інстанції не в повній мірі врахував цих вимог закону.

Приймаючи таке рішення суд послався на те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює зварювальником, згідно досудової доповіді центру пробації, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, а також ризик ймовірної небезпеки для суспільства є низьким.

Однак суд, призначаючи покарання, не в повній мірі врахував, що обвинувачений вину свою не визнав, своєї протиправної поведінки не усвідомив, а також не вжив заходів до відшкодування завданої злочином шкоди, що свідчить про відсутність критичного ставлення до вчиненого.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що внаслідок порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху загинула людина, що є найбільш тяжким із можливих наслідків злочинів даної категорії.

Враховуючи викладені обставини та особу обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене ОСОБА_8 покарання за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість, його не можна визнати необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Що стосується доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то колегія суддів зазначає таке.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюються питання відшкодування шкоди, пов`язаною із смертю потерпілого.

Зокрема, передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.п.27.1). Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.п.27.2). Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.п.27.3).

Як слідує з вироку, суд першої інстанції стягнув на користь потерпілого ОСОБА_11 моральну шкоду із МТСБУ, однак при цьому не врахував, що позивач звертається на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV, який не включений до переліку підстав, передбачених пунктом 27.3 статті 27 для здійснення МТСБУ відшкодування моральної шкоди.

З огляду на наведене, потерпілий ОСОБА_11 у даній справі не є особою, яка має право на отримання відшкодування моральної шкоди, передбаченої нормами ст.27 Закону №1961-IV, у зв`язку з тим, що позивач звертається на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV, який не включений до переліку підстав, передбачених пунктом 27.3 статті 27 для здійснення МТСБУ відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме положення пункту 27.3 статті 27 та підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України №1961-IV, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_11 .

Що стосується доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача про ненадання потерпілим МТСБУ оригіналів свідоцтва про смерть та документів, що підтверджують витрати на поховання, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вимоги статей 27 та 35 Закону №1961-IV регулюють порядок звернення до страховика у позасудовому порядку та не обмежують право особи на судовий захист. У межах даного кримінального провадження факт смерті потерпілого, настання страхового випадку та обставини, з якими закон пов`язує виникнення обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди, встановлені судом першої інстанції та підтверджені дослідженими доказами, що виключає можливість задоволення зазначених доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача.

Керуючись ст.ст. 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_9 , представника цивільного відповідача ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 17 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 , в частині призначеного йому покарання, скасувати.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.286 КК України - 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 17 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 , в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування моральної шкоди, змінити, скасувавши його в частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 про стягнення моральної шкоди з Моторного (транспортного) страхового бюро України у розмірі 50 076 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про стягнення моральної шкоди з Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: