Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №643/17978/18 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2026 року

м. Харків

справа №643/17978/18

провадження № 22-ц/818/593/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Смелянець К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 02 липня 2025 року, постановлене під головуванням судді Мельникової І.Д.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 02 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові (Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України») відмовлено.

Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду із апеляційною скаргою на вказане судове рішення, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту його порушених прав. З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки згідно огляду судової практики Верховного Суду щодо оспорювання фраудаторних правочинів (правочинів, вчинених боржником на шкоду кредитору у цивільних спорах) Верховний Суд доходить до іншого висновку, оскільки Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченого ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад підстава передбачена ст.228 ЦК України (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц). Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно на підставі договору після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір який порушує майнові інтереси кредитора й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. З висновком суду першої інстанції про неналежний спосіб захисту не можна погодитись, оскільки згідно позиції Верховного Суду належним способом захисту права / інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику, і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (Постанова КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104443478. В прохальній частині позову АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_2 було зазначено наступне: визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 30251830 від 30.06.2016 вчинений в 16:34:04 за ОСОБА_3 , податковий номер НОМЕР_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 30251647 від 30.06.2016 вчинений в 16:28:36, що прийняте приватним нотаріусом Салига Наталією Анатоліївною, Харківського міського нотаріального округу, Харківської області, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , податковий номер НОМЕР_1 ; поновити записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку та будинок. Тобто, позовні вимоги були направлені на відновлення становища, саме на повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. Належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 161/12564/21 (провадження № 61-10546св22). Тому вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Суд має право відмовити в задоволенні позову лише через те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, що узгоджується з позицією Верховного Суду. Крім того, згідно останніх відомостей з реєстру речових прав право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_4 (останнім набувачем майна), будь-яких вимог до якої позивач не пред`являв.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 28.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір №6807С135. 1

0.12.2008 року між позивачем та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №6807С135-1, згідно якої позичальником за вищевказаним кредитним договором є ОСОБА_1

10.12.2008 року укладено Додаткову угоду №6807С135-2, згідно якої сума кредиту 1 694 258,49 грн з кінцевою датою погашення 27.12.2026 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 68708Z35, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А.

10.12.2008 року та зареєстрований в реєстрі на № 6202, предметом іпотеки, за яким є земельна ділянка та житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 160,4 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: житловий будинок літ. "Д-2", загальною площею 160,4 кв.м.; льох літ. "Е", бетон; огорожа №5,7,8; замощення "І"; баня літ. "Ж", дерев.; альтанка літ. "З", дерев.

На підставі вказаного іпотечного договору ПН ХНМО Самощенко О.А. 10.12.2008 року за реєстраційним №8281953 проведено державну реєстрацію обтяження (іпотеки) на житловий будинок по АДРЕСА_1 . У цей же день вказаним нотаріусом під реєстраційним №8281887 проведено державну реєстрацію заборони на вказаний будинок.

На підставі вказаного іпотечного договору ПН ХНМО Самощенко О.А. 10.12.2008 року за реєстраційним №8282060 проведено державну реєстрацію обтяження (іпотеки) на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:04:004:0001). Боржник – ОСОБА_1 , розмір основного зобов`язання – 1 694 258,49 грн, строк виконання – 27.12.2006 року. У цей же день вказаним нотаріусом під реєстраційним №8282019 проведено державну реєстрацію заборони на вказану земельну ділянку.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2011 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6807С135 в сумі 2 868 002,04 грн, яка виникла станом на 17.11.2010 року.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.02.2015 року по справі №643/11956/14-ц, зміненим у подальшому 04.07.2016 року за результатами перегляду в апеляційній інстанції, задоволено позов ПАТ «Державний Експортно-Імпортний банк України» до ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28.12.2007 року у сумі 5 764 287,79 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 160 кв.м., шляхом його продажу на прилюдних торгах в порядку, передбаченому діючим законодавством України в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у сумі 1 586 200 грн.

Згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно 17.06.2016 року обтяження та іпотека стосовно вищевказаного будинку та земельної ділянки були припинені на підставі постанови Московського ВДВС Харківського МУЮ з серією та номером ВП №59782349.

30.06.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. посвідчено договір купівлі-продажу (реєстровий №982) будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою (кадастровий номер 6310137500:04:004:0001) між продавцем ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_3

06.07.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. посвідчено договір купівлі-продажу (реєстровий №1093) вказаних житлового будинку та земельної ділянки між ОСОБА_3 , та покупцем ОСОБА_7 .

05.05.2017 року ПН ХМНО Мангушевою О.С. посвідчено договір купівлі-продажу (реєстровий №608) вказаних житлового будинку та земельної ділянки між ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_4 .

Згідно відповіді Лозівського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Харківської області від 17.02.2024 року в якому повідомляється, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлена наявність запису про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно відповіді Лозівської Державної Нотаріальної Контори Харківської області від 19.07.2024 року в якій повідомляється, що у матеріалах спадкової справи за №358/2021 до майна ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є претензії кредитора АТ «Ідея Банк» від 09 грудня 2021 року до спадкоємців померлого, інших заяв по справі не надходило, свідоцтво про право спадщини не видавалися.

В обґрунтування позовної заяви 28.12.2007 року між АТ "Укрексімбанк" та Відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №6807С135, в т.ч. із Додатковою угодою №6807С135-1 від 10.12.2008 року та Додатковою угодою №6807С135-2 від 10.12.2008 року, сума кредиту 1 694 258,49 грн з кінцевою датою погашення 27.12.2026 року. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 68708Z35, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. 10.12.2008 року та зареєстрований в реєстрі на № 6202, предметом іпотеки за яким є земельна ділянка та житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 160,4 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: житловий будинок літ. "Д-2", загальною площею 160,4 кв.м.; льох літ. "Е", бетон; огорожа №5,7,8; замощення "І"; баня літ. "Ж", дерев.; альтанка літ. "З", дерев. На підставі вказаного іпотечного договору ПН ХНМО Самощенко О.А. 10.12.2008 року за реєстраційним №8281953 проведено державну реєстрацію обтяження (іпотеки) на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Боржник- ОСОБА_1 , розмір основного зобов`язання -1694258,49 грн, строк виконання -27.12.2026 року. У цей же день вказаним нотаріусом під реєстраційним №8281887 проведено державну реєстрацію заборони на вказаний будинок. Крім цього, на підставі вказаного іпотечного договору ПН ХНМО Самощенко О.А. 10.12.2008 року за реєстраційним №8282060 проведено державну реєстрацію обтяження (іпотеки) на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:04:004:0001). Боржник – ОСОБА_1 , розмір основного зобов`язання – 1 694 258,49 грн, строк виконання – 27.12.2026 року. У цей же день вказаним нотаріусом під реєстраційним №8282019 проведено державну реєстрацію заборони на вказану земельну ділянку. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2011 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6807С135 в сумі 2 868 002,04 грн, яка виникла станом на 17.11.2010 року. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.02.2015 року по справі №643/11956/14-ц, зміненим у подальшому 04.07.2016 року за результатами перегляду в апеляційній інстанції, задоволено позов ПАТ «Державний Експортно-Імпортний банк України» до ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28.12.2007 року у сумі 5 764 287,79 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 160 кв.м., шляхом його продажу на прилюдних торгах в порядку, передбаченому діючим законодавством України в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у сумі 1 586 200 грн. Виконавчі листи були передані на примусове виконання до відділу державно виконавчої служби. На час звернення із даною заявою, судові рішення залишаються невиконаними, триває виконавче провадження. На підставі постанови від 14.08.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної Московським ВДВС Харківського МУЮ виконавчому провадженні №48477287 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Московським районним судом м. Харкова 23.07.2015 року по справі №643/11956/14-ц, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження (№10843446) у виді арешту нерухомого майна – житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 . На підставі постанови Московського ВДВС Харківського МУЮ з серією та номером ВП №59782349 державним реєстратором Зміївської міської ради Харківської області Калініною Л.М. 17.06.2016 року проведено державну реєстрацію припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_1 30.06.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. (вул.Сумська,128 м.Харків) посвідчено договір купівлі-продажу (реєстровий №982) будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою (кадастровий номер 6310137500:04:004:0001) між продавцем ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_6 та ОСОБА_3 06.07.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. посвідчено договір купівлі-продажу (реєстровий №1093) вказаних житлового будинку та земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . 05.05.2017 року ПН ХМНО Мангушевою О.С. посвідчено договір купівлі-продажу (реєстровий №608) вказаних житлового будинку та земельної ділянки між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Вважає, що оспорюваний правочин суперечить Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, є протиправним та фіктивним – був вчинений з метою уникнення відповідальності та унеможливлення виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на майно Боржника, а тому повинен бути визнаний судом недійсним. Просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку літ. «Д-2» з надвірними будівлями, загальною площею 160,4 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салига Наталією Анатоліївною 30.06.2016 року за реєстровим №982; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 30251830 від 30.06.2016 року вчинений в 16:34:04 що прийняте приватним нотаріусом Салига Наталією Анатоліївною, Харківського міського нотаріального округу, Харківської області, про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, літ. «Д-2» з надвірними будівлями, загальною площею 160,4 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 956286263101, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6310137500:04:004:0001, за ОСОБА_3 , податковий номер НОМЕР_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 30251647 від 30.06.2016 року вчинений в 16:28:36, що прийняте приватним нотаріусом Салига Наталією Анатоліївною, Харківського міського нотаріального округу, Харківської області, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310137500:04:004:0001, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівль і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 955125063101, за ОСОБА_3 , податковий номер НОМЕР_1 ; поновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ) на житловий будинок, літ. «Д-2» з надвірними будівлями, загальною площею 160,4 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 956286263101, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6310137500:04:004:0001, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2008 року зареєстрованого в реєстрі за №6182 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А.; поновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ) на земельну ділянку, кадастровий номер 6310137500:04:004:0001, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 955125063101, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом стаття 1 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частинами першою, третьою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 898-IV (у редакції станом на час виникнення спірних відносин) іпотека припиняється у разі, зокрема, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини третьою статті 36 Закону № 898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі№ 922/2416/17 зазначено, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. Як зазначено вище (див. розділ 7 постанови) при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійщов обгрунтованого висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки право позивача підлягає захисту шляхом визнання прав іпотекодержателя, що узгоджується із висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі№ 922/2416/17.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та відомостей з реєстру речових прав право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_4 (останнім набувачем майна), яка не є стороною оспрорюваного правочину. При цьому будь-яких вимог до цієї особи пред`явлено не було, хоча зазначені вимоги впливають на її права та обов`язки.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права., а відтак, відповідно до ст. 375 ЦПК України, відсутні підстави для його зміни або скасування.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 02 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова