Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №398/5676/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

15 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/5676/25

провадження № 22-ц/4809/696/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 рокуу складі судді Сердюк Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 04.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №6840673, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит у сумі 8500 грн на строк 360 днів - з 04.05.2024 по 29.04.2025, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у термін, встановлений договором. 24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір №110-МЛ про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №6840673. Посилаючись на вимоги чинного законодавства позивач зазначав, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 29850 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 8500 грн; заборгованості за відсотками у сумі 16134,02 грн, заборгованості з комісії у сумі 966 грн та неустойки у сумі 4250 грн, яку і просив стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат між сторонами у справі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 04.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6840673, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит у сумі 8500 грн на строк 360 днів, починаючи з 05.04.2024 по 29.04.2025, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору (а.с.16-21).

На підтвердження факту укладення вказаного договору до позовної заяви долучено такі докази: анкета-заява на кредит від 04.05.2024 №6840673; договір про споживчий кредит №6840673 від 04.05.2024, паспорт споживчого кредиту №6840673, довідка про ідентифікацію видана б/н 14.10.2024; платіжне доручення №130128765 від 04.05.2024, засвідчене печаткою ТОВ «Мілоан» (а.с.16-21, 23 зворот -25).

24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» було укладено договір №110-МЛ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.27-32).

На виконання умов договору факторингу,ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти у сумі 1479167,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.09.2024 (а.с.38 зворот).

Як свідчить витяг з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 24.09.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 29850 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8500 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 16134,02 грн; заборгованості з комісії у розмірі 966 грн та неустойки у розмірі 4250 грн (а.с.39).

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була надіслана досудова вимога про заміну кредитодавця та про погашення кредитної заборгованості (а.с.39 зворот).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачеві.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, договір, у тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Матеріалами справи підтверджується, що договір про споживчий кредит від 04.05.2024 №6840673 оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Так, позивачем надано витяг з додатку до договору про відступлення права вимоги від 24.09.2024 №110-МЛ, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 04.05.2024 №6840673 на суму 29850 грн, які є належними та допустимими доказами факту відступлення ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-капітал» права грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідно до договору про споживчий кредит від 04.05.2024 №6840673 з додатками у виді графіка платежів та паспорту споживчого кредиту №6840673 ТОВ «Мілоан» зобов`язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 8500 грн на строк 360 днів, з 05.04.2024 по 29.04.2025, шляхом переказу на картковий рахунок (а.с.16-21).

Як свідчить платіжне доручення від04.05.2024 №130128765 ТОВ «Мілоан» перерахувало на карту відповідача кошти у сумі 8500 грн (а.с.25).

З аналізу наданих стороною позивача доказів встановлено, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Мілоан» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 8500 грн.

Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять.

Крім того, слід зазначити, що відповідач не надав суду жодних заперечень щодо отриманого ним кредиту або щодо суми кредиту. Однак суд першої інстанції у порушення принципу змагальності самостійно зробив висновок про те, що відповідач кредитних коштів не отримував.

Колегією суддів також враховано, що відповідач не спростував того, що він укладав кредитний договір та отримав кредитні кошти за таким договором, а лише послався на недоведеність таких фактів позивачем.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Мілоан» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит від 04.05.2024 за №6840673 у розмірі 29850 грн, який складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 8500 грн; заборгованості за відсотками у сумі 16134,02 грн; заборгованості з комісії у сумі 966 грн та неустойки у сумі 4250 грн.

Згідно з п.1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8500,00 грн.

Згідно з п.1.3. договору кредит надається строком на 360 днів з 04.05.2024.

Пунктом 1.5.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, нараховуються за ставкою 511.00% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відтак, підписавши договір про споживчий кредит від 04.05.2024 №6840673, сторони досягли згоди щодо умов, зокрема, про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 04.05.2024 за №6840673 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Твердження суду першої інстанції про відсутність права вимоги позивача до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу №110-МЛ від 24.09.2024 є помилковим та спростовується письмовими доказами по справі, а саме витягом із додатку до договору факторингу №110-МЛ (а.с.27-32), який є належним, допустимим та достатнім доказом у справі та сумнівів у колегії суддів не викликає.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4250 грн колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і доповнено його п. 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

За таких обставин вимога в частині стягнення неустойки у розмірі 4250 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскаржене рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за тілом кредиту у сумі 8500 грн; заборгованостіза відсотками у сумі 16134,02 грн; заборгованостіз комісії у сумі 966 грн, а всього 25600 грн. 02 коп. В іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 85,76% від ціни позову (25600,02х100:29850) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню 5193,62 грн (2422,4х85,76%+3633,60х85,76%) судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Отже, враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій,у порядку розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 85,76 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6860,80 грн (8000*85,76%) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 рокускасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором від 04 травня 2024 року №6840673 у розмірі 25600,02 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 8500 грн; заборгованості за відсотками у сумі 16134,02 грн; заборгованості з комісії у сумі 966 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 4250 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) 5193, 62 грн судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6860, 80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І.Мурашко