Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №404/8096/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/8096/24

провадження № 22-ц/4809/572/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя – Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Єгорова С. М., Письменний О. А.

за участю – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01 грудня 2025 року (суддя Мохонько В.В.) , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У вересні 2024 року адвокат Федоров З.Ф. в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до Фортечного районного суду міста Кропивницького з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову вказав, що 20.10.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Тітаренко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 754.

До пункту 1 вказаного договору позики, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність в рівних частках кожному грошові кошти в сумі 425 643,00 гривень, що є еквівалентом суми 15 000, 00 (п`ятнадцять тисяч) доларів США, терміном по 20 жовтня 2021 року, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зобов`язались до вказаного терміну повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, готівкою в сумі 425 643,00 гривень, що є еквівалентом суми 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) доларів США, в рівних частках кожен.

У відповідності до п. 11 договору позики, позичальники зобов`язані виконати належним чином відповідно до умов цього договору обов`язок - повернути позикодавцю позичені грошові кошти у строк (до вказаного в п. 1 цього договору терміну) та в порядку встановленому цим договором. Договір позики грошей вважається виконаним в момент одержання Позикодавцем позиченої грошової суми готівкою в повному обсязі (п. 15 договору позики).

Однак, обов`язок позичальники за Договором позики від 20.10.2020 не виконали, кошти не повернули, тому позивач просить про стягнення позики, розмір визначає згідно п. 1 договору, за яким обчислення суми заборгованості необхідно здійснювати з урахуванням діючого офіційного курсу Національного банку України гривні до долару США, який станом на 06.09.2024 становить: 1 USD= 41,2766 UAH, тобто сума заборгованості позичальників за договором позики станом на 06.09.2024 складає 619 149 грн (15 000 х 41,2766 = 619 149).

Зобов`язання позичальників за договором позики грошових коштів було забезпечено іпотекою.

Сторонами 20 жовтня 2020 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Тітаренко Н.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 758.

Згідно з п. 1.1 Іпотечного договору, Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцями зобов`язань за Договором позики, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцями 20 жовтня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Тітаренко Н.В. за реєстром № 754, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.3. Іпотечного договору передбачено, що заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 475 078 (чотириста сімдесят п`ять тисяч сімдесят вісім) гривень 00 копійок, згідно звіту про оцінку майна № 002-16102020, виготовленого 16.10.2020 року ТОВ «ПРОФІ ЕКСПЕРТ».

Пунктом 4.1. Іпотечного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцями Договору позики, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет Іпотеки.

Відповідно до п. 4.6. Іпотечного договору, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб зазначений у відповідному рішенні суду, шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відзив на позовну заяву не подавався

Процесуальні обставини у суді першої інстанції

Ухвалою від 05 травня 2025року суд відмовив у затвердженні мирової угоди за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Аналогічна за висновком ухвала постановлена судом 01 грудня 2025року, якою також відмовлено у затвердженні мирової угоди за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Судове рішення

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики грошових коштів від 20.10.2020 року у розмірі 619 149 грн, що еквівалентно 15 000 доларів США, станом на день звернення до суду та зверненні стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 74,36 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на праві спільної власності, шляхом її продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_2 , яка виникла за договором позики грошових коштів від 20.10.2020 року у розмірі 619 149 грн, що еквівалентно 15 000 доларів США, станом на день звернення до суду – відмовлено.

Суд виснував, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення коштів, а не тлумачення окремих пунктів договору позики від 20.10.20р. Рішення суду в порядку ст. 213 ЦК України – відсутнє, а одностороннє тлумачення в тексті позову певних пунктів договору від 20.10.20р на користь позивача, на замінює рішення суду в порядку ст. 213 ЦК України, а є лише письмовим викладенням особистої думки особи, що складала позовну заяву.

Так як суд відмовив у стягненні з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів по договору позики від 20.10.20р, тобто по основному зобов`язанню, то і позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, як похідне зобов`язання від основного зобов`язання, не підлягає задоволенню.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивача адвокат Федоров З.Ф. в апеляційній скарзі просить рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 01.12.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування оскарження вказує, що рішення суду першої інстанції суперечить чисельній практиці Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 540, 541 ЦК України в аналогічних справах.

Суд першої інстанції дослідив усі наявні докази, на підставі яких встановив, що: позивачем була надана позика; строк повернення позики настав; позика не була повернута; право позивача порушується відповідачами та за наслідком встановленого безпідставно відмовив у задоволенні позову виключно з формальних підстав, посилаючись на неможливість виходу за межі заявлених вимог. Хоча законом не заборонено часткове задоволення вимог про стягнення боргу в розмірі частки, що належить до відповідальності кожного з відповідачів.

Відмова у задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є суперечливою, при встановленні судом першої інстанції обставин щодо невиконання умов зобов`язання.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий

Рух справи

Апеляційна скарга адвокатом Федоровим З.Ф.подана 24 грудня 2025року. У цей же день ухвалою суду витребувані матеріали справ з місцевого суду.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 06 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01 грудня 2025 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2026 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01 грудня 2025 рокупризначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 05 травня 2026 року о 12 годині 30 хвилин.

Позиція сторін

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд.

Представник позивача адвокат Федоров З.Ф. у суді підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на скасуванні судового рішення та задоволенні позовних вимог.

Відповідачі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 погодились з мотивами оскарження. Вказали, що у суді першої інстанції погоджувались укласти мирову угоду, яку двічі суд відмовився затверджувати.

Дата судового рішення

У порядку ч. 5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення є дата його проголошення. У судовому засіданні 05 травня 2026 р складом суду призначено дату проголошення судового рішення 14 травня 2026р.

Обставини справи встановлені судом

20 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладений договір позики грошових коштів.

За умовами договору позикодавець передав у власність позичальникам в рівних частках кожному грошові кошти в сумі 425 643 грн готівкою, що є еквівалентом суми 15 000 доларів США терміном по 20 жовтня 2021 року. Позичальники зобов`язалися повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів готівкою в сумі 425 643 грн, що є еквівалентом суми 15000 доларів США в рівних частках кожен.

Грошові кошти, які є предметом договору, передані позикодавцем та одержані позичальниками повністю під час оформлення договору в присутності нотаріуса.

Позичальники підтвердили, що позичену суму грошових коштів в розмірі 425 643 грн отримали готівкою, що є еквівалентом суми 15 000 доларів США, до підписання договору, одержали повністю у рівних частках кожен.

Договір підписаний ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та нотаріально посвідчений.

Відповідно до п.1 вказаного договору позики, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність в рівних частках кожному грошові кошти в сумі 425 643,00 гривень готівкою, що є еквівалентом суми 15 000, 00 (п`ятнадцять тисяч) доларів США (із розрахунку відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 20.10.2020 року (1000 доларів США = 2837,62 грн), що підтверджується довідкою, виданою 20.10.2020 року відділенням «Кропивницьке регіональне управління» ПАТ «Полтава- Банк»), терміном по 20 жовтня 2021 року, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зобов`язались до вищевказаного терміну повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, готівкою в сумі 425 643,00 гривень готівкою, що є еквівалентом суми 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) доларів США, (із розрахунку відповідно до діючого на час повернення коштів офіційного курсу Національного банку України), в рівних частках кожний.

Сторонами у договорі позики передбачено наступне: якщо на час повернення коштів буде інший офіційний курс Національного банку України гривні до долару США, то сума грошових коштів, яка повертається перераховується в еквіваленті відповідно діючого курсу гривні до долару США.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання позикодавцем грошей позичальникам (п. 2 Договору позики).

Згідно з п. 3 Договору позики, грошові кошти, які є предметом цього договору передані позикодавцем та одержані позичальниками повністю під час оформлення цього договору в присутності нотаріуса. Позичальники заявили, що позичену суму грошових коштів - в розмірі 425 643,00 (чотириста двадцять п`ять тисяч шістсот сорок три гривні нуль копійок) гривень готівкою, що є еквівалентом суми 15000,00 (п`ятнадцять тисяч доларів США), до підписання цього Договору, одержали повністю в рівних частках кожен, що підтверджується також їхніми підписами в Договорі позики.

У відповідності до п. 11 договору позики, позичальники зобов`язані виконати належним чином відповідно до умов цього договору обов`язок - повернути позикодавцю позичені грошові кошти у строк (до вказаного в п. 1 цього договору терміну) та в порядку встановленому цим договором. Договір позики грошей вважається виконаним в момент одержання Позикодавцем позиченої грошової суми готівкою в повному обсязі (п. 15 договору позики).

Обов`язок з повернення позичених грошових коштів за Договором позики від 20.10.2020 відповідачі не виконали, грошові кошти не повернуті позичальниками та не отримані позивачем, як позикодавцем за договором.

За п. 1 договору, обчислення суми заборгованості необхідно здійснювати з урахуванням діючого офіційного курсу Національного банку України гривні до долару США, який станом на 06.09.2024 становить: 1 USD= 41,2766 UAH. Тобто, сума заборгованості позичальників за договором позики станом на 06.09.2024 складає 619 149 грн (15 000 х 41,2766 = 619 149).

Зобов`язання позичальників за договором позики грошових коштів забезпечено іпотекою. Сторонами 20 жовтня 2020 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Тітаренко Н.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 758.

Згідно з п. 1.1 Іпотечного договору, Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцями зобов`язань за Договором позики (надалі за текстом - «Договір позики»), укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцями 20 жовтня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Тітаренко Н.В. за реєстром № 754, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.3. Іпотечного договору передбачено, що загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 475 078 (чотириста сімдесят п`ять тисяч сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 228783776 від 20.10.2020 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 228775303 від 20.10.2020 приватним нотаріусом Тітаренко Н.В., на підставі Іпотечного договору, внесено відповідний реєстраційний запис про іпотеку № 38739759 та накладено заборону за № 38738878 на відчуження квартири.

Пунктом 4.1. Іпотечного договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцями Договору позики, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет Іпотеки.

Відповідно до п. 4.6. Іпотечного договору, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: 4.6.1. шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; 4.6.2. або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Норми права застосовані судом

Відповідно до ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як визначено в ст. ст. 540, 541 ЦК України, якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками…) у строк та в порядку, що встановлені договором. Закон визначає повернення грошових коштів у такій саме сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Як визначено в ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частина 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Мотиви апеляційного суду

Спірні правовідносини виникли за наслідком укладеного сторонами договору позики та в забезпечення виконання зобов`язання, іпотечного договору.

Позивач ОСОБА_2 20 жовтня 2020 року позичив відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках 425 643,00 грн, що станом на 20.10.2020 року становило 15 000 доларів США, строк повернення обумовили у договорі по 20 жовтня 2021року.

В забезпечення виконання зобов`язання між сторонами укладений договір іпотеки щодо майна позичальників квартири АДРЕСА_2 , співвласниками квартири є відповідачі-позичальники по 1/3 частці на підставі свідоцтва про право власності від 02.03.2012року, а також за наслідком договору купівлі-продажу від 06.12.2016 року по 1/6 частці, при цьому 1/6 частка ОСОБА_3 є спільним сумісним майном подружжя з відповідачкою ОСОБА_5 (передана в іпотеку за згодою дружини).

Зобов`язання за договором позики відповідачі у визначений строк не виконали, що спонукало позичальника звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу в сумі 619 149,00 грн, що еквівалентно 15 000 доларів США.

Суд першої інстанції за наслідком розгляду заявлених вимог, відмовив у задоволенні позову, з підстав заявлення вимоги про солідарне стягнення боргу, вказавши, що солідарний обов`язок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по поверненню ОСОБА_2 грошових коштів, законом не встановлений. У вимозі про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд відмовив, так як дана вимога є похідною від вимоги про стягнення за договором позики.

Дослідивши підстави та межі оскарження, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність судового рішення вимогам закону, за наступного.

Так, у статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Щодо стягнення за договором позики

Між сторонами виникло зобов`язання за договором позики, яке ніким не заперечується та не спростовується.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав і надав позичальникам кошти 425 643 грн, що становило еквівалентом суми 15000 доларів США, відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 одержали позику повністю в рівних частках кожен.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Договір позики між сторонами нотаріально посвідчений.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором(ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Оскільки на час звернення позивача до суду строк повернення відповідачем позики сплинув, борг не повернутий, то слід дійти висновку, що боржники (відповідачі) допустили невиконання грошового зобов`язання, а позивач належне йому за договором позики не отримав.

Тож, колегія суддів апеляційного суду погоджується з аргументами апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно (формально) оцінив зміст заявленої вимоги, вказавши в підставу відмови неможливість солідарного стягнення боргу, коли у такій спосіб вимога не ставилася. Відтак суд здійснив неправильний висновок про невідповідність позову вимогам закону, у зв`язку з чим безпідставно відмовив у його задоволенні.

Рішення суду не відповідає фактичним обставинам у цій справі та межам заявленого позову.

Право позивача є порушеним, відповідно у нього виникло право на захист.

Вимога позивача є обґрунтованою, обраний ним спосіб захисту передбачений законом та відповідає характеру порушеного права, а тому позов про стягнення за договором позики, підлягає задоволенню.

Однак колегія суддів, вирішуючи справу та враховуючи, що у договорі позики вказано, що ОСОБА_2 (позикодавець) передав у власність позичальникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках кожному грошові кошти в сумі 425 643, 00 грн, що еквівалентно на час позики 20.10.2020 року 15 000 доларів США, а на день звернення до суду розмір позики до долара США становить 619 149,00 грн, вважає за необхідне здійснити стягнення заборгованих сум у частці, що відповідає умовам зобов`язання, тобто по від заявленої вимоги неповернутої позики.

Щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає питання про застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання. Тому, задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону про іпотеку).

Згідно із частиною першою статті 7 Закону про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги.

Відповідно до статті 33 Закону про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у тому числі на підставі рішення суду.

Позивач звернувся до суду у цій справі, поміж вимоги про стягнення боргу, з вимогою для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачами виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення.

Таким чином, за вищевикладеного, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 74,36 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної власності, шляхом її продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_2 , яка виникла за договором позики грошових коштів від 20.10.2020 у розмірі 619 149 грн, що еквівалентно 15 000 доларів США станом на день звернення до суду, є підставною, відповідає вищевикладеним нормам права та підлягає задоволенню.

Загальний висновок

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами

розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового

рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або

зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне

тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або

незастосування закону, який підлягав застосуванню, (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).

З викладеного, встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати

У зв`язку зі скасуванням судового рішення та ухваленням нового про задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню з відповідачів сплачені судові витрати за поданий позов та апеляційне оскарження.

Таким чином з відповідачів ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП — НОМЕР_2 ) підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у сумі 7 570,00 грн з кожного та за подачу апеляційної скарги по 11 355,00 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01 грудня 2025 року -скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП — НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики грошових коштів від 20.10.2020 у розмірі 619 149,00 грн, що еквівалентно 15 000 доларів США та відповідає стягненню з кожного відповідача по 309 574,50 грн, що еквівалентно по 7 500 доларів США.

В рахунок погашення заборгованості перед

ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), яка виникла за договором позики грошових

коштів від 20.10.2020р у розмірі 619 149 грн, що еквівалентно 15 000 доларів США станом на день звернення до суду, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру,

загальною площею 74,36 кв.м., що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , яка

належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 на праві спільної власності, шляхом її продажу на електронному аукціоні у межах

процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче

провадження», за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки,

проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки

майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП — НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір 18 925,00 грн.

Стягнути ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП — НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір 18 925,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді С. М. Єгорова

О. А. Письменний