Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №211/3391/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3002/26 Справа № 211/3391/20 Суддя у 1-й інстанції - Юзефович І.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_2 (боржник), державний виконавець Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник Анастасія Ігорівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, постановлену суддею Юзефовичем І.О. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,

ВСТАНОВИВ

11 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Забара А.В., звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І., заінтересована особа ОСОБА_2 , заявлену в межах виконавчого провадження НОМЕР_3, з виконання виконавчого листа, виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вимоги скарги обґрунтувані тим, що у провадженні Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувають матеріали виконавчого провадження НОМЕР_3, яке було відкрито 19.06.2020 року на підставі виконавчого листа виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу. ОСОБА_1 за вказаним виконавчим листом є стягувачкою, а ОСОБА_2 є боржником.

ОСОБА_1 , вважаючи, що вона не отримувала в повній мірі аліменти на утримання сина, просила надати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на утримання молодшого сина.

Державний виконавець Поважна К.О. надала ОСОБА_1 розрахунок зі сплати аліментів та зазначила, що станом на 01.01.2024 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Вважає вказаний розрахунок необгрунтованим і таким, що не відповідає фактичним доходам платника аліментів, з яких обраховується їх розмір.

У зв`язку з цим 01.04.2025 року представник ОСОБА_1 звернулась до державного виконавця з клопотанням, в якому зазначила, що за період з березня 2022 року по вересень 2022 року боржник отримав заробітну плату старшого сина в розмірі 100% від суми грошового забезпечення, однак з отриманих коштів не перераховував аліменти на молодшого сина, а також в кллопотанні просила: встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник отримував за минулий час та по сьогодні у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 ; надати підтвердження сплати ОСОБА_2 аліментів на користь стягувача та/або виконавчої службі за період грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, квітень 2023 року, березень 2023 року; здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням зазначених доходів боржника; вжити заходів щодо примусового стягнення заборгованості відповідно до вимог законодавства; накласти арешти на всі рахунки та майно боржника у зв`язку з наявністю заборгованості по аліментам більш як за три місяці; надати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на дату розгляду цього клопотання з врахуванням заборгованості за період грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, квітень 2023 року, березень 2023 року, а також з врахуванням доходу, який отримується боржником у вигляді грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.

На момент звернення до суду із зазначеною скаргою суб`єкт оскарження не надав ніякої відповіді.

На підставі вищевикладеного, відповідно заяви про зміну прохальної частини скарги, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Забара А.В., просила суд:

визнати протиправним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А. Масник за період з червня 2020 року по грудень 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3;

зобов`язати державного виконавця Долгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А. Масник встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник отримував за весь період у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 та розрахувати заборгованість по аліментам із вказаного виду доходу;

зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А. Масник встановити розмір фактично сплачених на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину;

зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А. Масник встановити розмір всіх доходів ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати та пенсії з 15 червня 2020 року по дату надання розрахунку та зобов`язати державного виконавця надати новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів;

зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернути стягнення на майно боржника у зв`язку з наявністю заборгованості по аліментам; стягнути з Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) судові витрати.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Забара А.В., на дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І., заінтересована особа ОСОБА_2 , задоволено частково.

Визнано противправним та скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. за період з червня 2020 року по грудень 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3.

Зобов`язано державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник ОСОБА_2 отримував за весь період у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 та розрахувати заборгованість по аліментам із вказаного виду доходу.

Зобов`язано державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. встановити розмір фактично сплачених на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину.

Зобов`язано державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. встановити розмір всіх доходів ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати та пенсії з 15 червня 2020 року по дату надання розрахунку та зобов`язати державного виконавця надати новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів

В іншій частині скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції вийшов за рамки вимог, які були заявлені у скарзі ОСОБА_1 від 11 квітня 2025 року та 01 грудня 2025 року та задовольнив її вимоги частково.

Посилається, що вимоги ОСОБА_1 щодо ненадання розрахунку заборгованості по аліментам не підлягають задоволенню, оскільки державним виконавцем був наданий розрахунок по сплаті аліментів (фактично нарахованих та фактично сплачених), і відповідно до вказаного розрахунку боргу по сплаті аліментів не було. Заявнику незрозуміло в чому виражаються протиправні дії державного виконавця.

Також зазначає, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання державного виконавця встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник отримав за весь період у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого вина, який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 та розрахувати заборгованість по аліментам із вказаного виду доходу. Державним виконавцем на адресу військової частини було надіслано запити щодо перерахунку ОСОБА_2 частини грошового забезпечення сина. Однак з військової частини державному виконавцю надійшла відповідь про відмову у наданні такої інформації, оскільки інформація стосується грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 , який не є стороною виконавчого провадження. Посилається, що державний виконавець вчинив всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

З вищевказаних підстав також не підлягає задоволенню вимога про зобов`язання державного виконавця надати розрахунок заборгованості по сплаті аліментів станом на дату розгляду цього клопотання з зазначенням заборгованості за період грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, квітень 2023 року, а також з врахуванням доходу, який отримується боржником у вигляді грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця.

В частині зобов`язання державного виконавця накласти арешт на всі рахунки боржника у зв`язку з наявністю заборгованості по аліментах, вважає, що також слід відмовити у задоволенні цих вимог заявниці, оскільки у наданих документах відсутні відомості щодо наявності заборгованості по аліментах, яка виникла з вини боржника.

Як на порушення норм процесуального права апелянт посилається на те, що 10 листопада 2025 року суд розпочав розгляд справи та виніс рішення відповідно заяви про зміну прохальної частини скарги. Вказана заява була подана суду та сторонам 06 листопада 2025 року о 15.45 через «Електронний суд» (четвер). 10 листопада 2025 року суд закінчив розгляд справи та пішов до нарадчої кімнати. Саме рішення ухвалено 01 грудня 2025 року, судове засідання проведено без участі державного виконавця. У заявника було недостньо часу для ознайомлення з заявою про зміну прохальної частини скарги. Фкатично суд ухвалив судове рішення на підставі документу, який не передбачений ЦПК України.

Також посилається, що при прийнятті скарги 11 квітня 2025 року та подачі непередбаченої законодавством заяви про зміну прохальної частини, суд не взяв до уваги строк подачі скарги. Відповідно до документів (у тому числі довідки про нарахування та сплату аліментів за період часу з червня 2020 року по грудень 2024 року) та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що скаржниця дізналася про начебто порушене право та начебто протиправні дії державного виконавця в січні 2025 року. Але в скарзі підставою того, що строки подачі скарги не порушені, зазначено, що до державного виконавця звертався представник скаржниці в березні та квітні 2025 року. Суд не взяв до уваги, що сама скаржниця (сторона виконавчого провадження) дізналася про начебто протиправні дії державного виконавця в січні 2025 року, а скарга подана через три місяці. Вважає, що строк подачі скарги має починатися з часу отримання скаржницею Довідки про нарахування та сплати аліментів (січень 2025 року), а не з того часу як її адвокату відмовили в наданні такої довідки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Забара А.В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги боржника ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати. Зазначила, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на зібраних доказах, які були перевірені судом першої інстанції, які є в матеріалах справи та які підтверджують неправомірні дії державного виконавця, жодний з доводів апеляційної скарги не має правового обґрунтування, спростовується наданими скаржницею доводами, не підтверджений доказами.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги представник ОСОБА_2 адвокат Примаков К.О., посилається, що спір у даній справі фактично стосується грошових коштів, які отримує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як грошове забезпечення безвісно зниклого старшого сина у квітні 2022 року, який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Суд першої інстанції визнав протиправним розрахунок заборгованості ОСОБА_2 починаючи з 15 червня 2020 року та зобов`язав державного виконавця встановити розмір всіх доходів ОСОБА_2 з 15 червня 2020 року.

Звертає увагу, що ОСОБА_3 зник безвісті у квітні 2022 року, грошове забезпечення, яке нараховується ОСОБА_3 та яке отримують ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 . Тому незрозуміло чому потрібно перераховувати аліменти з червня 2020 року.

Крім того, посилається, що питання наявності заборгованості по аліментам ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини вже розглядалося в суді у справі №211/38/24 року за позовом ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по виконавчому провадженню НОМЕР_3. В позові ОСОБА_1 , посилаючись, що у ОСОБА_2 за період з 11.06.2020 року по 28.02.2023 року мається заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 13 275,40 грн., просила стягнути за цей період неустойку (пеню) в розмірі 35843,58 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.05.2024 року з задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Підставою для відмови було не доведення факту заборгованості по сплаті аліментів.

Посилається, що судом вже встановлена обставина, що у ОСОБА_2 за період часу з 11.06.2020 року по 28.02.2023 року не було заборгованості по сплаті аліментів.

Таким чином, в частині вимог ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця перерахувати заборгованість по аліментам за період часу з 11.06.2020 року по 28.02.2023 року справа має бути закрита, оскільки цей період часу вже розглядався в суді.

Також посилається, що звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця ОСОБА_1 просила суд, щоб суд своїм рішенням зобов`язав державного виконавця стягувати з ОСОБА_2 1/4 частину грошових коштів, які ОСОБА_2 отримує як грошове забезпечення сина ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем та який визнаний безвісно відсутнім. Суд своїм рішенням фактично і цій частині задовольнив скаргу.

Зазначає, що грошові кошти, отримані від військової частини, як грошове забезпечення безвісно відсутнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 є особистими коштами ОСОБА_3 , а не доходом ОСОБА_2 і з цього виду грошового забезпечення аліменти не стягуються, оскільки в подальшому вони підлягають поверненню ОСОБА_3 у повному обсязі як його грошове забезпечення.

В запереченнях на додаткові пояснення педставник ОСОБА_1 адвокат Забара А.В. посилається на безпідставність доводів ОСОБА_2 та просить відмовити у задоволенні його апеляціної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, представника апелянта ОСОБА_2 адвоката Примакова К.О., який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підтав та просив її задовольнити, представника заяаника ОСОБА_1 адвоката Забару А.В., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, заявлених вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково вимоги за скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Забара А.В., суд першої інстанції, встановив, що ОСОБА_2 у спірний період отримував/продовжує отримувати виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовця, а саме безвісно зниклого сина ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 , та виконавцем не правильно розраховано заборгованість за сплати аліментів, з огляду на розмір отриманого доходу боржника та фактично сплачені ним кошти, інформація у розрахунку заборгованості, що проведений виконавцем, та інформація, що міститься у довідках про доходи та звітах про здійсненні відрахування та виплати відрізняється, дійшов висновку про необхідність визнати неправомірними дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. в частині здійснення розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з червня 2020 року по грудень 2024 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_3; зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник отримував за весь період у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 та розрахувати заборгованість по аліментам із вказаного виду доходу; зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. встановити розмір фактично сплачених на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину; зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. встановити розмір всіх доходів ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати та пенсії з 15 червня 2020 року по дату надання розрахунку та зобов`язати державного виконавця надати новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Оскільки під час розгляду справи не зібрано доказів заборгованості ОСОБА_2 по аліментам за 3 місяці, підстав для звернення стягнення на майно боржника немає.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитится з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст. 1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що згідно наказу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.06.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

19.06.2020 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 01.07.2020 року державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Під час розгляду спарви в суді першої інстанції представник скаржниці адвокат Забара А.В. зазначила, що ОСОБА_2 отримує виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовця, а саме безвісно зниклого сина ОСОБА_3 від військової частини НОМЕР_1 , однак державним виконавцем під час розрахунку ааборгованості вказане не враховано.

Державний виконавець Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. також підтвердила в судовому засіданні, що ОСОБА_2 отримує зазначені виплати, однак с цих сум аліменти не стягуються та в розрахунку не зазначені.

Адвокат Забара А.В. подала державному виконавцю клопотання про вчинення виконавчих дій, а саме: встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник отримував за минулий час та по сьогодні у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 ; надати підтвердження сплати ОСОБА_2 аліментів на користь стягувача та/або виконавчої службі за період грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, квітень 2023 року, березень 2023 року; здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням зазначених доходів боржника; вжити заходів щодо примусового стягнення заборгованості відповідно до вимог законодавства; накласти арешти на всі рахунки та майно боржника у зв`язку з наявністю заборгованості по аліментам більш як за три місяці; надати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на дату розгляду цього клопотання з врахуванням заборгованості за період грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, квітень 2023 року, березень 2023 року, а також з врахуванням доходу, який отримується боржником у вигляді грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.

На час звернення до суду із зазначеною скаргою суб`єкт оскарження не надав ніякої відповіді.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем в порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

За ч. 3 ст. 195 СК розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ст. 71 ч. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно дочастини першоїцієї статті.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Отже, названими нормами матеріального права регулюється порядок визначення заборгованості по аліментах.

Відповідно до п. 4 розділу Х «Інструкції з організації примусового виконання», виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:

- звіту про здійснені відрахування та виплати;

- квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;

- заяв та (або) розписок стягувача;

- інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;

- інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Встановлено, що боржник ОСОБА_2 у спірний період отримував та продовжує отримувати виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовця, а саме безвісно зниклого сина ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 .

Згідно з частинами 1, 4, 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, крім іншого, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача і подання заяви стягувачем або боржником. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.

Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що виконавцем не враховано розмір отриманого грошового забезпечення зниклого безвісти сина ОСОБА_3 .

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже обов`язок зі збору інформації про доходи боржника, надсилання відповідних запитів лежить виключно на державному виконавцеві.

Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини справи, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній ао адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Ддовгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.05.2024 року у справі №211/38/24, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, відмовлено у задвоолені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів. Вказаним рішенням суду встановлений факт відсутності заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з 11.06.2020 року по 28.02.2023 року.

Також звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, стягувач ОСОБА_1 посилалася на ту обставину, що державним виконавцем не звернуто стягнення на всі доходи боржника ОСОБА_2 , зокрема не враховано, що він отримує грошове забезпечення вина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є ійськовослужбовцем частини НОМЕР_1 та який визнаний безвісти відсутнім.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 у спірний період отримував та продовжує отримувати виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовця, а саме безвісти зниклого сина ОСОБА_3 , дійшов висновку, що державним виконавцем неправильно розраховано заборгованість зі сплати аліментів, з огляду на розмір отриманого доходу боржника та фактично сплачених сум.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аоіментів, міститься в Постанові Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», який не є вичерпним.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей, а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Пунктом 2 Порядку №884 визначено, що за військовослужбовцем зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підаищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організаці) розглядає заяву про виплату та додаі до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення (п. 4 Порядку №884).

Згідно п. 5 Порядку №884 належне до виплати грошове забезпечення зберігається за визначеними особами в розмірах частки, встановленої відповідно до абзаців другого-четвертого пункту 6 цього Порядку, але не більше ніж до дня, визначеного в абз. Другому і третьому цього пункту.

Збереження належного, але не виплаченого грошового забезпеченняза військовослужбовцями (визначеними особами) здійснюється військовою частиною (установою, організацією) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні шляхом зарахування сум грошового забезпечення на депозитні рахунки в орагнах Казначейства. У разі збереження сум грошового забезпечення понад три роки і більше такі суми сплаті до відповідних бюджетів не підлягають.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) з метою здійснення контролю за виплатою, (збереженням належних, але не виплачених сум) грошового забезпечення організовує облік та звітність нарахованих, виплачених (не виплачених) сум грошового забезпечення згідно із законодавством; за продовженням виплати грошового забезпечення визначеним особам (які отримують таку виплату понад шість місяців підряд)- щороку станом на 1 липня та 1 січня уточнює інформацію про таких визначених осібщодо права на подальшу виплату грошового забезпечення. Під час здійснення зазначених заходів виплата грошового забезпечення визначеним особам не прпиняється.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується війсьовослужбовцям з дня звільнення військовослужбоців, захоплених у полон або заручниами, інтрнованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Правомірність отримання ОСОБА_2 грошового забезпечення старшого сина ОСОБА_3 , який є віськовослужбовцем та визнаний безвісно відсутнім, не спростована та не оспорюється з межах розгляду даної справи.

При цьому колегія суддів враховує, що за загальним правилом грошове забезпечення виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу. У разі перебування військовослужбовця у полоні грошове забезпечення могло бути виплачено визначеній особі, зокрема батьку.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що грошові кошти, отримані ОСОБА_2 від військової частини, як грошове забезпечення безвісно відсутнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 є особистими коштами ОСОБА_3 , а не доходом ОСОБА_2 , з якого мають утримуватися аліменти на утримання неповнолітнього сина на користь ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання неправомірними дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. в частині здійснення розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з червня 2020 року по грудень 2024 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_3, а також зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. встановити розмір грошового забезпечення, яке боржник отримував за весь період у зв`язку з безвісною відсутністю його старшого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 та розрахувати заборгованість по аліментам із вказаного виду доходу; зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. встановити розмір фактично сплачених на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину; зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник А.І. встановити розмір всіх доходів ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати та пенсії з 15 червня 2020 року по дату надання розрахунку та зобов`язати державного виконавця надати новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з тим, колегія суддів не приймає доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Підставою для звернення заявниці до суду зі скаргою у даній справі стали дії державного виконавця, які були виявлені представником ОСОБА_1 у квітні 2025 року, щодо ненадання правильного, на думку заявниці, розрахунку заборгованості по аліментам з врахуванням суми доходу ОСОБА_2 , які він отримує як батько безвісти зниклого військовослужбовця, а також відсутність будь-яких дій з боку виконавця, направлених на виконання судового наказу від 15 червня 2020 року про стягнення аліментів.

З клопотанням представник ОСОБА_1 звернулася до виконавчої служби 07 квітня 2025 року, виконавець отримав вказане клопотання 09 квітня 2025 року, до суду зі скаргою на дії державного виконавця ОСОБА_1 звернулася 11 квітня 2025 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення зі скаргою на бездіяльність державного виконавця не пропущено, доводи апелянта в цій частині апеляційним судом не приймаються.

Натомість, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця з підстав вказаних нею, оскільки дії державного виконавця узгоджуються із приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року скасувати.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Забара Альона Володимирівна, на дії державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масник Анстасії Ігорівни відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року.

Головуючий:

Судді: