Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №524/10539/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 524/10539/25

Провадження № 2/644/1703/26

15.05.2026

РІШЕННЯ

іменем України

13 травня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в особі судді Шевченка С.В., за участю секретаря Рибалка В.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з моменту подання позову і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення позивачем 23-х років.

Позовна заява обґрунтована тим, що батьки позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.07.2018 року.

ОСОБА_1 є студенткою 2 курсу першого рівня вищої освіти денної форми навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб навчально-наукового інституту «Каразінського інституту міжнародних відносин та туристичного бізнесу» Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за спеціальністю 292 Міжнародні економічні відносини.

Позивач зазначає, що її матеріально повністю забезпечує мати - ОСОБА_3 . Оплату навчання за 1 курс в 2024 році провів її тато, відповідач по справі.

Станом на час подачі даного позову, оплата за навчання на 2 курсі не проведено. Один рік навчання в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна коштує 34 720 грн.

Відповідач по справі не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для навчання, не зважаючи на те, що згідно з законодавством зобов`язаний це робити. Мати позивача не в змозі самостійно її утримувати, тому ОСОБА_1 вимушена поставити питання про стягнення аліментів та звернутись до суду.

Крім того, позивач зазначає, що крім неї, ОСОБА_3 утримує неповнолітню сестру ОСОБА_1 , яка є дитиною-інвалідом до 18 років та потребує дорого вартісного лікування та реабілітації.

Відповідач є працездатним, однак на даний час офіційно не працює. Вказує, що ОСОБА_1 відомо, що відповідач працює неофіційно у ТМ «Сонце України», та має стабільний високий дохід.

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

21 січня 2026 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Непокупного М.А. надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого посилається на наступне.

Відповідач не заперечує обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, за умов, визначених ст. 199 Сімейного кодексу України, однак не погоджується з розміром заявлених вимог, оскільки вони не відповідають його реальному матеріальному становищу та іншим істотним обставинам справи.

Позивач безпідставно стверджує, що відповідач нібито працює на ТМ «Сонце України» та має високий стабільний дохід. Жодних доказів цьому суду не надано, що суперечить вимогам ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування. Та фактично відповідач не має постійного місця роботи, отримує дохід лише з випадкових та нерегулярних заробітків, не зареєстрований як ФОП (що підтверджується витягом з ЄДР), не має офіційного доходу (згідно з довідками ОК-5, ОК-7).

Крім того, відповідач здійснює постійний догляд за своїм батьком — ОСОБА_4 , 1950 року народження, інвалідом І групи, який потребує стороннього догляду, що підтверджується довідкою МСЕК №688599 та актом № 666 від 12.02.2024 року. Мати ОСОБА_5 , 1951 року народження, також є особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою МСЕК № 054194 та не може здійснювати догляд за своїм чоловіком, у зв`язку з чим відповідач фактично позбавлений можливості працювати на повній зайнятості. Відповідач проживає з батьками так як власного житла не має, а для оренди не вистачає коштів.

Відповідач, як батько не ухиляється від допомоги дочці та фактично надавав матеріальну підтримку, зокрема 05.09.2024 року було здійснено оплату за навчання у розмірі 15 500 грн, кошти позичені у знайомого відповідача — ОСОБА_6 , які відповідач зобов`язався повернути. До сих пір борг не погашено через скрутний матеріальний стан. Це підтверджує, що відповідач має намір та докладає зусиль для допомоги своїй повнолітній дитині.

18.12.2025 року ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі № 524/10544/25 за позовом колишньої дружини позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на іншу неповнолітню дитину 2011 року народження, у розмірі 15 000 грн щомісячно. Ця обставина безпосередньо впливає на платоспроможність відповідача і відповідно до ст. 182 СК України підлягає обов`язковому врахуванню судом.

З огляду на відсутність стабільного доходу, визначення аліментів у частці від доходу у розмірі 1/6 на думку відповідача є необґрунтованим та надмірним.

Прожитковий мінімум в Україні на 2026 рік становить 3209 грн. загалом, для працездатних – 3328 грн., а для непрацездатних (мінімальна пенсія) – 2595 грн; окремо встановлені мінімуми для дітей (до 6 років – 2817 грн., від 6 до 18 років – 3512 грн.), що є базовим показником для соціальних виплат та соціальних гарантій, визначених Законом України «Про прожитковий мінімум». Тобто прожитковий мінімум для непрацездатної особи складає 3328 грн., наявність у позивача працездатної матері, можливість працевлаштування у вільний від навчання час, знаходження на моєму у триманні та догляді батьків інвалідів та неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутність у ОСОБА_2 майна (нерухомого та транспортних засобів) вважаємо законним обґрунтованим та справедливим буде стягнення з відповідача аліментів на користь позивача в розмірі 2200 грн., що є більше ніж 50% від прожиткового мінімуму гарантованого законом та становить 1/10 від середньомісячної заробітної плати по Харківській області.

02 лютого 2026 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Непокупного М.А. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що 05 червня 2019 року Новобаварським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ № 639/3707/19, яким з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу щомісячно. Зазначений судовий наказ є чинним, не скасований та підлягає виконанню у встановленому законом порядку. Неповідомлення суду про наявність чинного судового наказу фактично створює ризик подвійного стягнення аліментів, що є неприпустимим та порушує баланс прав і обов`язків сторін.

17 березня 2026 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від третьої особи ОСОБА_3 надійшли пояснення на позов, в яких остання вказує наступне.

ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна. Згідно з контрактом про навчання, батько є замовником освітніх послуг та зобов?язався проводити оплату за їх надання. Однак в поточному семестрі дані платежі не надходили та зобов`язання за контрактом не виконувалися. Через ризик відрахування за фінансову заборгованість зобов?язання про оплату навчальних послуг перекладаються на ОСОБА_3 , що додатково ускладнює наше матеріальне становище. Навчаючись за денною формою, донька об?єктивно не має можливості працювати та самостійно забезпечувати себе. Крім того, існують постійні витрати на проживання, харчування, транспорт, навчальні матеріали та інші необхідні витрати, пов?язані з навчальним процесом.

Окрім позивачки, на утриманні ОСОБА_3 перебуває також молодша неповнолітня донька яка має інвалідність та потребує постійного лікування, медичного нагляду, дорогих лікарських препаратів та регулярних медичних процедур.

Звертає увагу суду, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої доньки з інвалідністю та не сплачує аліменти на її утримання, незважаючи на її важкий стан здоров`я та постійну потребу в лікуванні.

18 березня 2026 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Агаєвої С.М. надійшла відповідь на відзив, в якої зазначено, що батьки відповідача мають достойний розмір пенсії, що дозволяє винайняти у разі потреби, професійну доглядальницю. Крім того, у ОСОБА_2 є рідна сестра, яка також має можливість здійснювати догляд за батьком. Мати відповідача – ОСОБА_5 має інвалідність 3 групи згідно висновку МСЕК міститься протипоказання на важкий фізичний труд, але це не підтверджує той факт, що вона не може здійснювати сторонній догляд за своїм чоловіком. Оскільки відповідач не є єдиною дитиною подружжя, а тому може і працювати повний робочий день, але не офіційно.

Крім того, позивач також має певні проблеми зі здоров`ям, зокрема проблеми через захворювання хребта, нервової системи та панічні атаки через стрес, лікування та обстеження також відбувається за рахунок доходу матері.

Позивач та її представник в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, однак, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, однак, від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника, за наявними у справі доказами.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступні факти.

17 червня 2006 року Відділом актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції міста Харкова зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , актовий запис № 154.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 10 жовтня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції міста Харкова внесено відомості в Книгу реєстрації народжень, актовий запис № 545 та видано Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 липня 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований 17 червня 2006 року Відділом актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції міста Харкова, актовий запис № 154.

Відповідно до довідки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна № 276/4001 від 04 липня 2025 року ОСОБА_1 є студенткою 2 курсу, групи УО-21, першого (бакалаврського) рівня вищої освіти денної форми навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб навчально-наукового інституту «Каразінський інститут міжнародних відносин та туристичного бізнесу» Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Позивач має проблеми із здоров`ям та потребує лікування, що підтверджується висновком з Медичного центру сімейного здоров`я ПП «Медіасервіс» та висновками з ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» (діагнози зазначаються у довідках).

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Непокупним М.А. до матеріалів справи долучена довідка МОЗ України до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ № 688599, в якій зазначено, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має першу групу інвалідності.

Окрім того, відповідно до довідки МОЗ України Серії ХАР-03 № 054194, мати ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , 1951 року народження, має третю групу інвалідності.

Стороною відповідача також долучено копію платіжної інструкції № 9353-5773-4847-6162 від 05 вересня 2024 року, з якої вбачається перерахунок ОСОБА_6 Харківському національному університету ім. В.Н. Каразіна грошових коштів у розмірі 15 500,00 грн з призначенням платежі «Оплата за навчання, факультет Навчально-науковий інститут «Каразінський інститут міжнародних відносин та туристичного бізнесу», договір № М210/24-0122с, ОСОБА_1 ».

Відповідно до акту встановлення факту здійснення догляду Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради № 666 від 12 лютого 2024 року, ОСОБА_2 здійснює догляд за ОСОБА_4 .

Згідно з актовим записом про народження складеним 06 вересня 2011 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції № 561, у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неповнолітня донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Непокупним М.А. надана довідка форми ОК-5 з Пенсійного фонду України за періоди з 1998 року по 2024 рік.

Окрім того, в матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження № 59464398 від 08 липня 2019 року на підставі судового наказу Жовтневого районного суду м. Харкова № 639/3707/19 від 05 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини доходів щомісячно, починаючи з 31 травня 2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 18 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дочки – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі 15 000,00 грн.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991) батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою ст. 157 цього Кодексу.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 Сімейного кодексу України.

Згідно приписів ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Із аналізу положень зазначеної норми права вбачається, що обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують вчитися виникає лише при наявності в сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною 18 років, але не більше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв`язку із навчанням; наявність можливості у батьків надавати допомогу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 225/1447/16-ц та від 17.04.2019 у справі № 644/3610/16-ц.

При цьому суд враховує, що, особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки, це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов`язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, так як було б нерозумним ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Як вбачається із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження (див. постанову Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №761/10510/17.

Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19 /провадження № 61-2065св23/).

Аліментні зобов`язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №753/20347/20 /провадження № 61-5707св22/).

Разом з тим, з аналізу змісту ст. 199 СК України вбачається, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу (зазначена правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 466/532/16-ц, провадження № 61-42252св18).

Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Суд враховує, що навчання позивача здійснюється на платній основі, а вартість одного року навчання становить 34 720 грн, що є значним фінансовим навантаженням.

Крім того, судом встановлено, що основний тягар утримання позивача фактично покладений на її матір — ОСОБА_3 , яка одночасно утримує іншу неповнолітню дитину з інвалідністю, що потребує постійного лікування, медичного супроводу та значних додаткових витрат.

Суд також враховує доводи сторони позивача щодо наявності у позивача проблем зі здоров`ям, пов`язаних із захворюванням хребта, нервової системи та необхідністю проходження лікування.

Посилання представника відповідача на відсутність офіційного працевлаштування та стабільного доходу суд оцінює критично, оскільки саме по собі непрацевлаштування не звільняє особу від виконання батьківського обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Надана стороною відповідача довідка форми ОК-5 Пенсійного фонду України свідчить лише про відсутність офіційно задекларованого доходу та сплати страхових внесків, однак не є належним та достатнім доказом фактичної відсутності будь-якого доходу або неможливості його отримання.

Суд враховує, що відповідач є працездатною особою, доказів наявності у нього захворювань, які б унеможливлювали трудову діяльність, суду не надано.

Сам по собі факт відсутності офіційного працевлаштування не може ставити належне забезпечення дитини у залежність виключно від бажання особи офіційно декларувати свої доходи.

Надані стороною відповідача довідки ОК-5 та ОК-7 лише підтверджують відсутність офіційного працевлаштування, однак не свідчать про відсутність фактичної можливості отримання доходу.

Крім того, суд враховує, що відповідач раніше здійснював оплату навчання позивача, що свідчить про його фактичну можливість брати участь у матеріальному забезпеченні доньки.

Щодо доводів відповідача про здійснення ним догляду за батьком - особою з інвалідністю І групи, суд зазначає наступне.

Наявний у матеріалах справи акт про встановлення факту здійснення догляду підтверджує сам факт надання відповідачем допомоги батькові, однак не є належним доказом неможливості відповідача працювати чи надавати матеріальну допомогу своїй доньці.

Вказаний акт не містить висновків про повну втрату відповідачем працездатності або неможливість здійснення ним трудової діяльності.

Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач здійснює безперервний цілодобовий догляд, який би повністю унеможливлював отримання доходу.

Суд також враховує, що мати відповідача має ІІІ групу інвалідності, яка згідно наданих документів містить лише обмеження щодо важкої фізичної праці, однак не підтверджує повної неможливості здійснення побутового догляду за чоловіком.

Посилання представника відповідача на наявність ухвали про відкриття провадження у справі про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд відхиляє, оскільки сама по собі ухвала про відкриття провадження не підтверджує факту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, не встановлює розміру відповідних платежів та не свідчить про виникнення у відповідача додаткового обов`язку зі сплати аліментів на момент розгляду даної справи.

Крім того, навіть у разі наявності інших аліментних зобов`язань, зазначена обставина не звільняє відповідача від передбаченого законом обов`язку утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Посилання відповідача на наявність судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей суд також відхиляє, оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли після досягнення позивачем повноліття та регулюються положеннями ст. 199 СК України, яка передбачає самостійне право повнолітньої дитини, що продовжує навчання, на отримання утримання від батьків.

Суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача про те, що справедливим розміром аліментів є 2200,00 грн щомісячно, оскільки такий розмір не відповідає фактичним витратам позивача та не забезпечує належного рівня її утримання.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять переконливих доказів на підтвердження того, що відповідач неспроможний надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Визначення аліментів у частці від усіх видів доходу відповідача у розмірі 1/6 є співмірним, справедливим та таким, що відповідає принципу рівності батьківських обов`язків щодо утримання дитини.

Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.

З огляду на зазначене, позов про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В разі, якщо позивача звільнено при зверненні до суду від сплати судового збору, ці витрати потрібно стягнути з відповідача. Позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів від сплати судового збору звільнена законом. Таким чином, з відповідача потрібно стягнути 1211,20 грн судового збору в дохід держави.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 259, 265, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на її утримання як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 11 серпня 2025 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до 14 вересня 2029 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн в дохід держави.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 15.05.2026 року.

Суддя: Шевченко С.В.