Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №953/8030/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8030/25

Провадження № 2/953/366/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Власової Ю.Ю.

секретар судового засідання – Панченко Л.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач – держава Російська Федерація в особі міністерства юстиції Російської Федерації,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він та його дружина ОСОБА_3 , є громадянами України, були зареєстровані та до 2014 року постійно проживали у будинку АДРЕСА_1 в Україні. Вказаний будинок позивач із дружиною придбали у період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу в 1985 році, право власності на будинок зареєстровано за дружиною позивача ОСОБА_3 . Також, позивач має у власності будівлю промислового значення, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці Горлівської міської ради, що перебуває в оренді, площею 0,1432 Га, кадастровий номер 1410600000:02:020:0512.

З квітня 2014 року проросійськими активістами захоплені адміністративні будівлі м. Горлівки, що привело до безладдя в регіоні.

Тому, у червні 2014 року, через збройну агресію Російської Федерації (далі - РФ) проти Україні, та окупацію РФ частини території Донецької області, через наявність ефективного контролю РФ по відношенню до частини території Донецької та Луганської областей України, задля уникнення порушень прав людини позивач з родиною змушений залишити постійне місце проживання, своє майно, роботу та переселитись до с. Руські Тишки Харківської обл., а згодом і до м. Харкова, що підтверджується довідками ВПО.

Результатом збройної агресії стала втрата належного позивачу та його дружині майна та житла, підтримки та надії повернення додому. Як наслідок, після переїзду довелось пристосовуватись до нових життєвих умов. Вирішувати робочі питання, житлові, та відновлювати прийнятий для себе рівень життя.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05-30 год в Україні введено воєнний стан. Даний указ винесено у зв`язку із початком повномасштабної агресії, яку РФ розпочала та здійснює на території незалежної України відносно громадян України.

На початку збройної агресії РФ, в зв`язку із безперервними обстрілами району проживання позивача, він з родиною вимушений перебратись жити до укриття на станцію метро.

Оскільки проживання в таких нелюдських умовах почало погано впливати на стан здоров`я позивача та його рідних, ними прийнято рішення виїхати з м. Харкова.

Ураховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 5 861 380 (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят одна тисяча триста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Аргументи учасників справи.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Рух справи.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 08.01.2026 прийнято до провадження вказану справу, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

07.04.2026 ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судове засідання позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, не з`явився, надавши суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Уповноважений представник держави РФ у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку ч. 11 статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади», не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не направляв.

Верховним Судом у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої, у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення РФ з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, РФ заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від РФ або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 , є громадянами України, були зареєстровані та до 2014 року постійно проживали у будинку АДРЕСА_1 в Україні.

Вказаний будинок позивач із дружиною придбали в період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу в 1985 році, право власності на будинок зареєстровано за дружиною позивача ОСОБА_3 .

Також, позивач має у власності будівлю промислового значення, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці Горлівської міської ради, що перебуває в оренді, площею 0,1432 Га, кадастровий номер 1410600000:02:020:0512, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок та договором купівлі-продажу нежитлового будинку від 14.10.2013.

У червні 2014 року, через збройну агресію РФ проти Україні, та окупацію РФ частини території Донецької області, через наявність ефективного контролю РФ по відношенню до частини території Донецької та Луганської областей України, задля уникнення порушень прав людини позивач з родиною залишив постійне місце проживання, своє майно, роботу та переселився до с. Руські Тишки Харківської обл., а згодом і до міста Харкова, що підтверджується довідками ВПО.

Тобто, з початком збройної агресії РФ проти України позивач позбавлений можливостей бути повноцінним членом суспільства, маючи налагоджений побут, та можливість вести повноцінне життя. Результатом збройної агресії стала втрата належного позивачу майна та житла, підтримки та надії повернення додому. Після переїзду позивач змушений пристосовуватися до нових життєвих умов, вирішувати робочі питання, житлові, та відновлювати прийнятий для нього рівень життя.

Все вище перелічене спричинило позивачу моральну шкоду, яку він обґрунтовує завданими душевними переживаннями, пов`язаними із перебуванням в районі проведення бойових дій, відчуттям небезпеки для життя та здоров`я свого та дружини, негативними емоціями, безперервними страждання через війну, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, стрес, відчуття несправедливості, невизначеності тощо, вимушене залишення міста, де він з дружиною народились та прожили все життя, втрата належного їм майна, на яке позивач заробляв все життя. Порушивши основоположні права і свободи позивача, РФ завдала йому тяжких моральних страждань.

З огляду на особливий цинізм, з яким РФ порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивач відчуває душевні страждання, що не дають можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він та його родина жили до 2014 року та до збройної агресії РФ проти України.

Внаслідок вказаних обставин, позивач зазнає безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, втратив душевний спокій, постійно відчуває невпевненість і незахищеність, що посилюється через продовження постійних обстрілів території України з боку РФ.

Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у загальному розмірі 140 000,00 Євро, що на день звернення до суду за курсом Національного банку України 41,867 грн. за 1 Євро складає 5 861 380 (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят одна тисяча триста вісімдесят) гривень 00 копійок. Вважає, що визначений розмір моральної шкоди є справедливим та співмірним з завданими позивачу моральними стражданнями.

Приходячи до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд зазначає, що з 2014 року РФ здійснює збройну агресію проти України, тобто, вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14.12.1974, як акт збройної агресії.

Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VІІІ, збройна агресія РФ проти України розпочалася 20.02.2014 з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії РФ проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами РФ озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014).

Третя фаза збройної агресії РФ розпочалася 27.08.2014 масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил РФ.

24.02.2022 розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії РФ проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил РФ на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває досі.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що РФ, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02.03.2022 збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27.04.2022 Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії РФ проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14.04.2022 Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення РФ геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Незаперечним є той факт, що вчинення повномасштабної збройної агресії РФ проти держави України є достатньою підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди громадянам України, в тому числі й позивачу ОСОБА_1 , який як і інші громадяни України щодня зазнає порушень його права на мир та безпеку, чим йому заподіюється моральна шкода.

У зв`язку із початком розв`язання і ведення агресивної війни позивач зазнав душевних страждань і принижень, переніс стрес і побоювання за свою безпеку, безпеку своїх рідних, були порушенні його нормальні життєві зв`язки та погіршилися відносини з оточуючими людьми, він кожного дня вживає додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушення права.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 ,, характер та тривалість вимушених змін у його житті, глибину душевних страждань внаслідок ракетних обстрілів, дронових атак на місто та область, ведення інших бойових дій з ураженням цивільних об`єктів, що призводить до руйнування/пошкодження об`єктів інфраструктури, енергозабезпечення тощо, внаслідок збройної агресії РФ проти України, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також місце проживання позивача після повернення на територію України спочатку у Харківській області, а згодом після окупації с. Руські Тишки Харківської області у м. Харкові, суд, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок РФ, у заявленій ним сумі 5 861 380 (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят одна тисяча триста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду із даним позовом звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та враховуючи на задоволення позовних вимог, витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь держави України за рахунок відповідача у розмірі 12 112,00 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, статтями 2, 11, 16, 23, 1167 ЦК України, статтями 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти у сумі 5 861 380 (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят одна тисяча триста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , м. Харків, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, вул. Житня, б. 14, будівля 1.

Суддя Ю.Ю. Власова