Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №398/184/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/184/26

провадження №: 2/398/1656/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"15" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

за участю секретаря судового засідання Черткова А.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Кошеленко Алла Вячеславівна, до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В

Адвокат Кошеленко А.В., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,4981 га, що розташована на території Дівочепільської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії КР від 20 грудня 1997 року, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 07 липня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купив, житловий будинок по АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено 07 липня 2000 року державним нотаріусом Другої Олександрійської нотаріальної контори Щербиною В.М. та зареєстровано Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстрі 08 липня 2000 року за №188/2. На теперішній час у позивача виникла необхідність у приватизації присадибної земельної ділянки на якій розташований будинок. Однак виявилося, що земельна ділянка площею 0,4981 га за адресою АДРЕСА_1 належить на праві особистої приватної власності першому власнику житлового будинку – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після його смерті спадщину прийняла дружина – ОСОБА_2 . На підставі зазначеного, з метою приведення правовстановлюючих документів у відповідність, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що одночасно з набуттям права власності на житловий будинок у нього виникло право на земельну ділянку, на якій він розташований, просить суд визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.

Ухвалою судді від 11 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано від приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Кібальнік Олени Федорівни належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява згідно з якою, позовні вимоги відповідач визнала у повному обсязі.

У підготовче засідання сторони не з`явились.

Враховуючі подані представником позивача та відповідачем заяви про розгляд справи у їх відсутності, судом постановлено ухвалу про проведення підготовчого засідання у вказаній справі без участі сторін. З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження зазначила про визнання позовних вимог, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ч 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 07 липня 2000 року, укладеного між ним та ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом Другої Олександрійської державної нотаріальної контори Щербиною В.М., належить право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 43,8 кв.м, що розташований на земельній ділянці, з надвірними будівлями що до нього прилягають, літня кухні, сараї, підвал, огорожа, відмостка, вбиральня. Що також підтверджується архівною довідкою КП «ОМБТІ» № 397 від 20 березня 2026 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Згідно з наданою на запит суду архівною довідкою КП «ОМБТІ» № 466 від 09 квітня 2026 року до відчуження позивачу вказаний житловий будинок належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 639 від 04 липня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Олександрійської державної нотаріальної контори Щербиною В.М., після померлої ОСОБА_5 , якій вказаний будинок належав на праві власності з 14 вересня 1998 року до 12 липня 1999 року на підставі договору міни від 14 вересня 1998 року укладеного на Універсальній товарній біржі «Ален» та з 13 липня 1999 року на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кібальнік О.Ф., укладеними з ОСОБА_3 . Право власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за архівними даними КП «ОМБТІ» належало з 27 січня 1994 року до13 вересня 1998 року на підставі договору купівлі продажу № 1 від 27 січня 1994 року, посвідченого секретарем Дівочепольської сільської ради Смоляр А.В.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданим головою Дівочепольської сільської ради народних депутатів 26 грудня 1997 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6 ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка площею 0,4981 га розташована на території с. Дівоче Дівочепольської сільської ради для будівництва та обслуговування будинку житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, в межах згідно планом та описом меж знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що також підтверджується відомостями Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13 травня 2026 року.

Згідно з відомостей спадкової справи № 43/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , його спадкоємцем є дружина - ОСОБА_2 , яка 30 вересня 2021 року звернулась до приватного нотаріуса Олександрійського нотаріального округу Кіровоградської області та отримала спадщину, інші спадкоємці відсутні.

Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло від ОСОБА_3 , (єдиним спадкоємцем якого є ОСОБА_2 ) до ОСОБА_5 та надалі до позивача, проте перехід права власності на земельну ділянку під будинком належним чином не оформлено.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частини 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 30 ЗК України (в редакції на час набуття позивачем права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67

цього Кодексу, і право власності або право користування земельною

ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не

передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі

зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність

або користування здійснюється в порядку відведення.

Згідно зі статтею 120 ЗК України діючою на час розгляду справи у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність договірних правовідносин між колишнім власником житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , і позивачем щодо користування земельною ділянкою, на якій розташовано цей об`єкт.

Разом із тим, виходячи з положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Про визнання відповідачем права користування спірною земельною ділянкою за позивачем свідчить і укладений між ними договір купівлі-продажу житлового будинку, і відсутність протягом тривалого часу (з 2000 року) заперечень з боку відповідача проти користування позивачем земельною ділянкою, на якій розташовано належне останньому нерухоме майно.

За змістом положень частини 4 статті 41 Конституції України, частини 1 статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 203, 204, 215 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір від 07 липня 2000 року, на підставі якого позивач придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є чинним.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням визнання відповідачем позову, наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та враховуючи судову практику щодо права власності, що є сталою у розгляді вказаного питання, суд дійшов висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог, визнання позовних вимог відповідачем не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

У зв`язку з тим, що відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, то у відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,4981 га, що розташована на території Дівочепільської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області по АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю від 26 грудня 1997 року, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 ;

представник позивача - адвокат Кошеленко Алла Вячеславівна (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 );

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ), РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 15 травня 2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко